Постанова № 26942108, 30.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9459/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю: від позивача від відповідача Невдига К.А., Самичко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трієра" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трієра» ( далі ТОВ «Трієра») звернулось з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області (далі Криворізька південна МДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 20 грудня 2011 року №0002782301 про визначення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 50 080,43 грн.; зобов'язати Криворізьку південну МДПІ визнати недійсним акт перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 та зупинити його дію; зобов'язати Криворізьку південну МДПІ утриматись від використання в своїй діяльності акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273, а також від передачі його (акту) іншим правоохоронним органам для використання в роботі, податковим інспекціям та місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Трієра»; визнати дії Криворізької південної МДПІ щодо встановлення порушень з боку ТОВ «Трієра» та складання акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 - протиправними; стягнути з Криворізької південної МДПІ на користь ТОВ «Трієра» судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податковим органам не надано права щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Висновки перевіряючих щодо завищення податкового кредиту податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» з ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка», крім того, що не мають законних підстав, зроблені на безпідставних даних без посилання на конкретні позиції номенклатури товарів в первинних документах. Акт перевірки позивач вважає таким, що оформлено з порушенням діючого законодавства, в якому викладено недостовірні факти, в результаті чого неправомірно донараховано позивачу податок на додану вартість за грудень 2010 року та лютий 2011 року, оскільки у нього наявні усі первинні бухгалтерські документи по господарській операції (договір про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг №18/11/10 від 18.11.2010р.) з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», які підтверджують правомірність нарахування позивачем податкового кредиту в грудні 2010р., лютому 2011 року.

Ухвалою суду від 16.08.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/9459/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2012р.

28.08.2012 року до суду надійшло клопотання директора ТОВ «Трієра» про перенесення судового засідання в зв'язку з тим, що представники ТОВ «Трієра» перебувають у щорічній відпустці.

29.08.2012 року до суду надійшло клопотання представника Криворізької південної МДПІ про залишення без розгляду позову ТОВ «Трієра», мотивоване тим, що відповідно до пункту 56.17.3 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику: В позовній заяві ТОВ «Трієра» зазначає, що остаточне рішення ДПС України про розгляд скарги на оскаржуване повідомлення-рішення підприємством отримано 10 березня 2012 року, а позов подано лише 13.08.2012 року, таким чином адміністративний позов поданий після закінчення строків.

Представник Криворізької південної МДПІ також надав суду клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника.

Судовий розгляд справи відкладався на 11.09.2012 року, 18.09.2012 року, 25.09.2012 року.

17.09.2012 року до суду від директора ТОВ «Трієра» надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка мотивована тим, що Криворізькою південною МДПІ за результатами акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 було внесено до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме: зменшено податковий кредит ТОВ «Трієра» по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 181 305,92 грн.), та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68 364, 88 грн.); та зменшено податкові зобов'язання ТОВ «Трієра» по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн. Дії Криворізької південної МДПІ стосовно внесення результатів акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 до автоматизованої системи призвели до виникнення юридичних наслідків для ТОВ «Трієра» та вплинули на його права та обов'язки.

Таким чином позивач просить суд:

- визнати дії Криворізької південної МДПІ протиправними стосовно складання акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 та внесення його результатів до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, внаслідок яких ТОВ «Трієра» зменшено податковий кредит по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 181 305,92 грн.), та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68 364, 88 грн.) та зменшено податкові зобов'язання по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн., на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями);

- зобов'язати Криворізьку південну МДПІ вчинити дії в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо збільшення ТОВ «Трієра» податкового кредиту по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. та збільшення податкових зобов'язань по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка»» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн.;

- зобов'язати Криворізьку південні МДПІ утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Трієра», акту від 06.09.2011 року №1170/232/32264273;

- скасувати податкове повідомлення-рішення південної МДПІ у м. Кривому Розі від 20 грудня 2011 року №0002782301 про визнання сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 50 080,43 грн.;

- судові витрати у справі віднести за рахунок відповідача - Криворізької південної МДПІ.

Дані уточнення позовних вимог прийняті судом.

В судовому засіданні 25.09.2012 року представник Криворізької південної МДПІ надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких виклав, що в ході перевірки контрагента позивача - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» встановлено, що за місцем реєстрації не знаходиться, господарські операції ТОВ «Інтерсервіс-Постач» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочин між ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та позивачем здійснений без мети настання реальних наслідків і відповідно до ст.203, п.п.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними, в силу ст.216 цього ж Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, ТОВ «Трієра» неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 149 200,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року на 29 800,00 грн., лютий 2011 року на суму 119 400,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача повторно заявив клопотання, яке було надано суду 29.08.2012 року.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Ухвалою суду від 25.09.2012 року у задоволенні клопотання представника Криворізької південної МДПІ щодо залишення без розгляду позовної заяви ТОВ «Трієра» у зв'язку з поданням адміністративного позову після закінчення строків відмовлено.

У зв'язку з необхідністю ознайомлення з наданими в судовому засіданні документами судовий розгляд справи відкладено на 28.09.2012 року.

28.09.2012 року представник відповідача надав суду клопотання про перенесення судового розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника податкового органу. Дане клопотання судом не задоволено, оскільки неявка повноважного представника суб'єкта владних повноважень - відповідача не перешкоджає розгляду справі по суті, а чергове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, не обґрунтоване документально, свідчить про затягування розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Заслухавши присутніх представників позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

за результатами проведеної працівниками відповідача позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт №1170/232/32264273 від 06.09.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трієра» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року», в якому встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на 29 800,00 грн.; п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого товариством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року на 119 400,00 грн.; відповідно ч.1 ст. 202, 203, п. 1.2, ст. 215, п. 1 ст. 216, 234 Цивільного кодексу України, правочини, здійсненні платником податку у грудні 2010 року та у лютому 2011 року з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» та мають ознаки нікчемності, є нікчемними в силу припису закону.

Ці правочину порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третім особами, в результаті чого в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) ТОВ «Трієра» завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 181 305, 92 грн. за лютий 2011 року на 68 364, 88 грн., завищено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на 272 955,06 грн. за лютий 2011 року на 87 676,68 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерсервіс-Постач» укладено договір №18/11/10 від 18.11.2010 року, предметом якого є надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг, в тому числі здійснення пошуку ринків збуту предмету професійної діяльності замовника.

01.02.2011 року укладено додаткову угоду №1 до договору №18/11/10 від 18.11.2010 року «Про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг».

На виконання договору ТОВ «Інтерсервіс-Постач» надало інформаційно-консультаційні послуги та виписало податкові накладні. Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ за грудень 2010 року та лютий 2011 року.

31.03.2011 року між ТОВ «Трієра» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» укладено договір купівлі-продажу №011110/01 від 01.11.2010 року, предметом якого є поставка товару згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Встановлено, що ТОВ «Трієра» оприбутковано від ТОВ «Інтерсервіс-Постач» товар у грудні 2010 року згідно накладних №1059 від 03.12.2010 року, №1173 від 13.12.2010 року, №1381 від 28.12.2010 року. Відповідно до наданих документів встановлено, що ТОВ «Трієра» оприбутковано від ТОВ «Інтерсервіс-Постач» товар у лютому 2011 року згідно накладної №85 від 03.02.2011 року.

Однак, як зазначено в акті перевірки, інших документів, які підтверджують факт поставки товару, а саме: актів приймання-передачі товару, документи щодо транспортування виконання товару, сертифікати походження товару, до перевірки не надано, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Трієра» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» здійснені без мети настання реальних наслідків; не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

ТОВ «Інтерсервіс-Постач» не є кінцевим споживачем вищевказаного товару. Товар реалізовано ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка», так між ТОВ «Трієра» та ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» укладено договір купівлі-продажу №10/26 від 04.01.2010 року, предметом якого є поставка товару згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Встановлено, що ТОВ «Трієра» поставлено ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» товар у грудні 2010 року та у лютому 2011 року згідно накладних №72 від 02.12.2010 року, №73 від 02.10.2010 року, №74 від 02.10.2010 року, №75 від 02.12.10 року, №76 від 10.12.10 року, №77 від 14.12.10 року, №78 від 14.12.2010 року, №80 від 23.12.10 року, №81 від 17.12.10 року, №83 від 22.12.10 року, №84 від 29.12.10 року, №86 від 24.12.10 року, №85 від 03.02.11 року, №1 від 03.02.11 року, №2 від 03.02.11 року, №4 від 03.02.11 року, №8 від 03.02.11 року. Інших документів, які підтверджують факт поставки товару, а саме: актів приймання-передачі товару, документи щодо транспортування виконання товару, сертифікати походження товару, до перевірки не надано, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Трієра» та ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки податковим органом 23.09.2011р. винесено податкове повідомлення рішення №0002232301, яким згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 50 080 грн. 43 коп., з яких 50079,43 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно ст. 56 Податкового кодексу України ТОВ «Трієра» направлено скаргу до ДПА у Дніпропетровській області на вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 08.12.2011року №35471/10/25-008 ДПА у Дніпропетровській області скасувала податкове повідомлення-рішення південної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі від 23 вересня 2011 року №0002232301 в частині збільшення ТОВ «Трієра» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106 570,57 грн. (за основним платежем - 99 120,57 грн., за штрафними санкціями - 7450,00 грн.), а в іншій частині скаргу платника податків на це податкове повідомлення-рішення залишила без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням ДПА у Дніпропетровській області, позивач податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2011 року №0002782301 просить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Трієра» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг №18/11/10 від 18.11.2010 року, згідно умов якого ТОВ «Трієра» (замовник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовляє, а ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (виконавець) надає інформаційно-консультаційні (консалтингові) послуги, в тому числі здійснює пошук ринків збуту (реалізації) предмету професійної діяльності замовника. Відповідно до п. 2.1 договору інформаційні дослідження включають в себе: дослідження ринків споживання та збуту (реалізації) предмету професійної діяльності замовника; добірка споживачів, які б працювали з замовником на постійній основі; підтвердження замовника та потенційних споживачів про згоду на укладення угод між ними.

Замовник зобов'язується вчасно та в повному обсязі оплатити послуги виконавця згідно з умовами цього договору (п. 3.2 договору).

Вартість наданих виконавцем послуг - 149 000,00 грн., крім того 20% ПДВ - 29 800,00 грн., загальна вартість - 178 800,00 грн. (п. 5.1 договору).

Кошти в розмірі, вказаному у п. 5.1 договору, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця згідно з виставленим рахунком після затвердження сторонами акту наданих послуг (5.2 договору).

На виконання договору №18/11/10 від 18.11.10 року (з врахуванням додаткової угоди від 01.02.2011 року №1) ТОВ «Інтерсервіс-Постач» було здійснено пошук потенційних покупців продукції ТОВ «Трієра» та складено акти виконаних робіт:

- акт про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг від 02.12.2010 року: узгодження про укладання договору на реалізацію матеріалів та запчастин, а також інших товарів промислового призначення. За даним актом вартість наданих послуг склала 149 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 29 800,00 грн., загальна вартість виконаних послуг - 178 700,00 грн.

- акт про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг від 03.02.2011 року: узгодження про укладання договору на реалізацію ТМЦ. Вартість виконаних послуг - 716 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 119 400 грн.

ТОВ «Інтерсервіс-Постач» виписано податкові накладні №1053 від 02.12.2010 року на інформаційно-консультаційні (консалтингові) послуги - на загальну суму 178 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29 800,00 грн., №88 від 03.02.2011 року - на загальну суму 716 400,00 грн., в т.ч. 119 400,00 грн.

Крім того, між ТОВ «Трієра» та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» укладено договір купівлі-продажу №011110/01 від 01.11.2010 року, згідно умов якого ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (продавець) в порядку та на умовах, обумовлених цим договором, зобов'язується передати у власність ТОВ «Трієра» (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вартість товару та його кількість наведені у специфікації.

Товар вважається прийнятим за кількістю згідно з товарною (видатковою) накладною. (п. 3.2 договору).

Продавець передає покупцеві «з рук в руки» або іншим узгодженим сторонами способом наступні документи: рахунок, товарна (видаткова) накладна, податкова накладна не пізніше 3-х днів після відвантаження товару (п. 3.3 договору).

Отже, складання актів прийому-передачі товару, на відсутність яких звертає увагу податковий орган, умовами договору не передбачається.

Оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця згідно з виставленим рахунком у порядку післяплати (п. 5.1 договору).

В періоді, що перевірявся, ТОВ «Трієра» сплачено на адресу ТОВ «Інтерсервіс-Постач» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками №332 від 13.12.10 року, №338 від 15.12.10 року, №359 від 20.12.10 року; 23.12.10 року, №364 від 23.12.10 року; №368 від 27.12.10 року, №372 від 28.12.10 року, №29 від 04.02.11 року; №31 від 07.02.11 року, №39 від 10.02.11 року, №74 від 28.03.11 року, №256 від 28.03.11 року, №78 від 29.03.11 року, №258 від 29.03.11 року.

В податковому обліку до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року віднесено суми ПДВ в розмірі 181 305,92 грн. на підставі податкових накладних №1059 від 03.12.10 року, №1173 від 13.12.10 року, №1381 від 28.12.10 року.

В податковому обліку до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року віднесено суми ПДВ в розмірі 68 364,88 грн. на підставі податкової накладної №85 від 03.02.11 року.

В подальшому придбаний у ТОВ «Інтерсервіс-Постач» товар було продано ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» згідно договору купівлі-продажу №10/26 від 04.01.2010 року, умовами якого передбачено, що ТОВ «Трієра» (продавець) зобов'язане по заявці поставити і передати у власність ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» (покупцю) товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, якість, кількість, ціна, строки та умови поставки товару обумовлюються сторонами в Специфікаціях до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що належить поставці у відповідності з специфікаціями до даного договору (п. 4.2 договору).

В періоді, що перевірявся, ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» сплачено на адресу ТОВ «Трієра» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками №1 від 10.12.10 року, №1714 від 14.12.10 року, №1715 від 14.12.10 року, №1748 від 17.12.10 року, №1771 від 17.12.10 року, №1821 від 24.12.10 року, №1816 від 27.12.10 року, №2074 від 03.02.11 року, №2074 від 03.02.11 року, №2081 від 04.02.11 року, №2116 від 09.02.11 року.

В податковому обліку вартість здійсненої оплати включено до складу податкового зобов'язання по ПДВ податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 272 955,06 грн. та за лютий 2011 року в розмірі 87 676,68 грн. на підставі податкових накладних №72 від 02.12.10 року, №73 від 02.12.10 року, №74 від 02.12.10 року, №75 від 02.12.10 року, №76 від 10.12.10 року, №77 від 14.12.10 року, №78 від 14.12.10 року, №80 від 23.12.10 року, №81 від 17.12.10 року, №83 від 22.12.10 року, №84 від 29.12.10 року, №86 від 27.12.10 року, №1 від 03.02.11 року, №2 від 03.02.11 року, №4 від 03.02.11 року, №8 від 03.02.11 року, №10 від 03.02.11 року.

Крім того, ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» виписано довіреності №557 від 06.12.10 року, №578 від 06.12.10 року, №579 від 06.12.10 року, №580 від 06.12.10 року, №599 від 13.12.10 року, №611 від 16.12.10 року, №610 від 16.12.10 року, №632 від 24.12.10 року, №614 від 20.12.10 року, №633 від 24.12.10 року, №№634 від 24.12.10 року, №635 від 24.12.10 року, №36 від 03.02.11 року, №35 від 03.02.11 року, №40 від 03.02.11 року, №44 від 03.02.11 року на отримання від ТОВ «Трієра» цінностей по рахункам.

Згідно із п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Як вбачається зі справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Інтерсервіс-Постач» та ТОВ «Трієра» на момент виписання податкових накладних, зазначених вище, були зареєстровані як платники ПДВ.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Таким чином, право нарахування податкового кредиту ТОВ «Трієра» підтверджується податковими накладними, актами про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг, банківськими виписками, довіреностями, рахунками. Наявність цих документів відповідачем не заперечується і такі досліджені судом.

Щодо відсутності інших бухгалтерських документів, які зазначені в акті перевірки, то слід зазначити, що згідно ст.198 ПК України будь-які інші документи, окрім податкової накладної, не є обов'язковими первинними бухгалтерськими документами, необхідними для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

В акті перевірки податковий орган посилається на акти перевірки ТОВ «Інтерсервіс-Постач», в яких зазначено, що 17.03.2011 року співробітниками ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не встановлено місцезнаходження платника податку, таким чином факт відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Інтерсервіс-Постач» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для господарської діяльності підприємства надає, можливість стверджувати, що підприємство не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Однак, відповідач не врахував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року (яка набрала законної сили), якою ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська зобов'язано вчинити певні дії щодо визнання податкової звітності ТОВ«Інтерсервіс-Постач» з ПДВ за січень-березень 2011 року.

Не відповідають вимогам чинного законодавства України висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між сторонами договорів, оскільки приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, який займається господарською діяльністю - оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, інші види оптової торгівлі, документів видно, що придбаний ним за цим договором товар використовувався ним в його господарській діяльності з метою прибутку.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість, тому у суду є підстави задоволили позовні вимоги.

Щодо визнання дій Криворізької південної МДПІ протиправними стосовно складання акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, адже вимоги позивача не є способом захисту прав платника податку на додану вартість та платника податку на прибуток підприємств і не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Згідно ст. 3 КАС України поняття справа адміністративної юрисдикції вживається в такому значенні - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії -викладення відповідних висновків щодо змісту правочинів в акті перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тобто не має юридичної сили і за своєю правовою суттю не є актом в розумінні ч. 2 ст. 17 КАС України.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України.

У зв'язку із викладеним, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 не можливо розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів.

Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Пунктом 2.8 Наказу №266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Крім того, приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.10р., встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи те, що висновки, викладенні в акті перевірки перевіряючими, є неправомірними, не відповідають дійсності та спростовуються документально, то дані щодо зменшення податкового кредиту позивача по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 181 305,92 грн.), та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68 364, 88 грн.) та зменшення податкових зобов'язань по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн. неправомірно внесені відповідачем до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів і підлягають виключенню з неї.

Факт включення до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів таких даних на підставі висновків акту перевірки відповідачем не заперечувався.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідно і вимога щодо зобов'язання Криворізької південної МДПІ вчинити дії в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо збільшення ТОВ «Трієра» податкового кредиту по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. та збільшення податкових зобов'язань по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка»» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн. підлягає задоволенню.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо внесення висновків перевірки до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, які спричиняють для позивача права та обов'язки, та прийнятого рішення, не надав належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог.

Від-так, позовні вимоги належать частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати, понесені позивачем, стягнути на його користь з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трієра» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язати вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати дії Криворізької південної МДПІ протиправними стосовно внесення результатів акту перевірки від 06.09.2011 року №1170/232/32264273 до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, внаслідок яких ТОВ «Трієра» зменшено податковий кредит по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 181 305,92 грн.), та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68 364, 88 грн.) та зменшено податкові зобов'язання по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн., на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Зобов'язати Криворізьку південну МДПІ вчинити дії в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо збільшення ТОВ «Трієра» податкового кредиту по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. та збільшення податкових зобов'язань по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка»» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87 676,68 грн..

Зобов'язати Криворізьку південні МДПІ утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Трієра», акту від 06.09.2011 року №1170/232/32264273.

Скасувати податкове повідомлення-рішення південної МДПІ у м. Кривому Розі від 20 грудня 2011 року №0002782301 про визнання сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 50 080,43 грн..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 375,15 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2012 року

Суддя С.В. Ніколайчук