Постанова № 26941542, 25.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2012 р. Справа №2а-11360/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про стягнення 1188,65 грн.

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (далі-відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 1188,65 грн. з податку на прибуток.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідачем не подані декларації з податку на прибуток за 2010 р., за перший, другий квартал 2011 р., у зв'язку з чим, у відповідності до вимог податкового законодавства податковим органом нараховані грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.10.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача та підтримання позивних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином за адресою реєстрації юридичної особи, заперечення на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс" являється юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 20729654), знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі, є платником податків та зборів, в тому числі, податку на прибуток.

Таким чином, ТОВ "Фенікс" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Таким чином, до спірних правовідносини в частині зобов'язань платників податків надавати до податкового органу податкову звітність з податку на прибуток, строки надання такої звітності за 2010 р. підлягають застосуванню в тому числі норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 333/94.

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Таким чином, відповідач зобов'язаний щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу, подавати до податкового органу податкову звітність з податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією була проведена перевірка своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої було складено акт перевірки №3075/15-1 від 22.03.2011 року.

За наслідками перевірки були встановлені порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, п.16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - неподання відповідачем податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік у строки, визначені законодавством, а саме: до 09.02.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0007241501 від 18.04.2011р. про визначення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 170 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення спрямовано на адресу відповідача та повернуто поштою.

Згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що за даними позивача заборгованість за податковим повідомленням - рішенням №0007241501 від 18.04.2011р. частково сплачена у розмірі 1,35 грн. за рахунок переплати та складає 168,65 грн.

Таким чином, судом встановлено ненадання платником податкової декларації з податку на прибуток, що є порушенням норм податкового законодавства.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань за платежем - податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями на підставі п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України та в розмірах, встановлених зазначеною нормою, виходячи з наступного.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо розміру штрафних санкцій за несвоєчасну подачу податкової звітності слід враховувати таке.

Відповідно до п. 11 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Слід зазначити, що пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.

Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, у даному випадку, податковий орган при визначені розміру відповідальності за порушення податкового законодавства, зокрема, за ненадання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік (граничний строк подання 09.02.2011 р.), зобов'язаний був керуватися п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, ані нормами статті 120 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з дії нормативно-правових актів у часі, в частині визначення відповідальності за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, підлягає застосуванню спеціальна норма Податкового кодексу України, яка встановлює розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, допущене до 30.06.2011 року у розмірі 1 грн.

Суд підкреслює, що звітність за 2010 рік відповідач зобов'язаний був надати у 2011 році (граничний строк подання декларації 09.02.2011 р.), тобто спірні правовідносини виникли у 2011 році, у період дії п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, підлягають застосуванню саме норми п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, що кореспондується з приписами п. 11 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за порушення податкового законодавства відноситься виключено до компетенції податкового органу, а відтак, суд не має повноважень щодо втручання в діяльність податкового органу та самостійно визначати розмір штрафної санкції, яка підлягає застосуванню за ненадання податкової звітності у встановлені строки.

Крім того, суд враховує, що на час прийняття рішення та звернення до суду, відповідач згідно облікової картки платника податку мав переплату у суму 1,35 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації у сумі 1 грн.

А відтак позовні вимоги, в частині стягнення податкового боргу у сумі 168,65 грн., не підлягають задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням №0026811501 від 18.10.2011р., суд зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої було складено акт перевірки №12481/15-1/20729654 від 25.10.2011 року.

За наслідками перевірки були встановлені порушення п.п. 49.18.2 ст.49, ст. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, - неподання відповідачем податкової декларації з податку на прибуток за перший, другий квартал 2011 року у строки, визначені законодавством, а саме: до 11.05.2011 р., до 09.08.2011 р. відповідно.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0026811501 від 18.10.2011р. про визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1020 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення спрямовано на адресу відповідача та повернуто поштою, у зв'язку з чим, відповідно до вимог абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом у спірному податковому повідомленню рішенні, у відповідності до вимог п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України повинно бути сплачено платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, судом встановлено ненадання платником податків податкової декларації з податку на прибуток, що є порушенням норм податкового законодавства.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування грошових зобов'язань за платежем - податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1020 грн. в межах заявлених позовних вимог, суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, виходячи з наведеної норми Податкового кодексу України підвищена відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючими органами податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулися після 1 січня 2011 року та за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 1 січня 2011 року, та є тотожними.

А відтак, суд дійшов висновку, що податковим органом вірно визначений розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1020 грн. за неподання декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, оскільки це повторне вчинення протиправного діяння платником податку, до якого протягом року застосовано штраф за таке порушення.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За даними позивача податковий борг у сумі 1020 грн. відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу ТОВ "Фенікс" була виставлена податкова вимога № 3915 від 11.05.2011 року на суму 168,65 грн., яка спрямована на адресу відповідача та повернута поштою з відміткою неможливості вручення поштової кореспонденції.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу, що був заявлений в позові в розмірі 1020,00 гривень, не погашена та виникла після надіслання відповідачу вимоги № 3915 від 11.05.2011 р.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Платником податків відповідно до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів сплати заборгованості у сумі 1020,00 грн., що також підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. На підставі викладеного, керуючись статтями п. 2 ч. 1 ст. 157, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (ідентифікаційний номер 20729654), податковий борг у сумі 1020,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.