Постанова № 26941518, 17.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2012 р. Справа №2а-75/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача-Ярмола С.К. довіреність №43 від 05.01.12, представника відповідача- Котлярова О.В. довіреність №87/10/10-024 від 03.03.12, адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302,

Обставини справи: Державне підприємство "Євпаторійський морський торговельний порт" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302.

Представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Євпаторійський морський торговельний порт" (01125583) зареєстровано 26.12.1991 виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №442394, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 27.05.1994 №01-89.

У період з 20.06.2011 по 01.08.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2011 №1665/23-2/01125583, в якому зазначено про порушення позивачем:

Пункту 1.32. 5.2.1., 5.3.1., 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 2.4. Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 202987,00 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2010 року -69237,00 грн., за 2010 рік 0 136112,00 грн., за 1 квартал 2010 року -66875,00 грн.

Пункту 1.4, 3.1.1., 4.1., 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5., Закону України "Про податок на додану вартість" від 30.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188192,00 грн., у тому числі по періодах: - за квітень 2010 року у сумі 10200,00 грн.; за липень 2010 року -242312,00 грн., за серпень 2010 року -14861,00 грн., за вересень 2010 року -24160,00 грн., за жовтень 2010 року -21763,00 грн., за листопад 2010 року -17834,00 грн., за грудень 2010 року -17834,00 грн., за січень 2011 року -19057,00 грн., за лютий 2011 року -20416,00 грн., за березень 2011 року -17834,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0001482302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 205582,00 грн., у тому числі 175408,00 грн. основного платежу та 30174,00 із штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0001472302 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 237016,00 грн.. у тому числі 202987,00 грн. основного платежу, 34029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час розгляду справи судом було перевірено обґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так під час перевірки відповідачем були досліджені декларації позивача з податку на додану вартість з 01.04.2010 по 31.03.2011 в яких визначений загальний розмір податкового кредиту -863006,00 грн. та встановлено його завищення на загальну суму 142090,00 грн. у тому числі по періодах: - за квітень 2010 року у сумі 10200,00 грн.; за липень 2010 року -242312,00 грн., за серпень 2010 року -14861,00 грн., за вересень 2010 року -24160,00 грн., за жовтень 2010 року -21763,00 грн., за листопад 2010 року -17834,00 грн., за грудень 2010 року - 17834,00 грн., за січень 2011 року -19057,00 грн., за лютий 2011 року -20416,00 грн., за березень 2011 року -17834,00 грн.

10.08.2010 між ДП "ЄМТП" та ТОВ "Ірида" був укладений договір №103 з фрахту т/х "Трускавець"з метою гідромеханічного перевезення піску з оз. Донузлав в порт Севастополь за ціною 32,00 грн/т, в порт "Кримський"14,30 грн./т, в порт Ялта -43 грн./т, кар'єр Ялта -порт Ялта -20,00 грн./т (з урахуванням ПДВ).

Дослідивши первинні документи позивача відповідач робить висновок, що згідно акту приймання-передачі від 24.09.2010 №748, оформленого з ТОВ "Фонд розвитку" реалізовано 2800 т. Решта -1186 не використані у власній господарській діяльності ДП "ЄМТП".

Проте з декларації з податку на додану вартість вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту вересня 2010 року 31616,66 грн. за операціями з постачальником (327256721036), у тому числі за податковими накладними від 13.09.2010 №12 на суму 3336,67 грн.(рядок 52), від 15.09.2010 №13 на суму 3336,67 грн. (рядок 13), від 17.09.2010 №14 на суму 3336,67 грн. (рядок 89), від 20.09.2010 №15 на суму 7466,67 грн. (рядок 105), від 24.09.2010 №16 на суму 7466,67 грн. (рядок 117), від 26.09.2010 №17 на суму 3336,67 грн. (рядок 123), від 27.09.2010 №19 на суму 3336,67 грн. (рядок 19).

Згідно первинних документів наданих позивачем (рахунків, актів виконаних робіт, приймально-здавальних відомостей, податкових накладних) судом встановлено, що фрахт оз. Донузлав -порт Севастополь був наданий ТОВ "Ірида" в межах перевезення 2800,00 т за ціною 26,67 грн./т без ПДВ на суму ПДВ 14933,34 грн. Відповідна кількість 2800,00 т було перевезено з оз. Донузлав до порту Севастополь на користь ТОВ "Фонд розвитку" ДП "ЄМТП", що підтверджується рахунком, актом виконаних робіт, податковою накладною від 24.09.2010 №1082 на суму 12497,34 грн. ПДВ за ціною 22,32 грн./т.

Доказів того, що решта піску за договором фрахту від 10.08.2010 була перевезена саме до порту Севастополь, відповідачем не надана, матеріалами справи не підтверджується, у зв'язку з чим суд робить висновок про безпідставність висновку податкового органу про завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 року на 6326,00 грн.

13.08.2010 між позивачем та ТОВ "Аер-про" був укладений договір управління майном №104, предметом якого є РДК-160, реєстр.№9175, РДК-160 реєстр.№9174, РДК-160 реєстр.№9413, РДК-160 реєстр 9580. Загальна балансова вартість майна 1млн.грн. Майно, зазначене в п. 1.2 цього Договору, належить установнику управління на праві договору оренди. Базовий розмір винагороди складає 1,2 млн. грн. Щомісячний розмір винагороди -100тис.грн., (у тому числі ПДВ 16666,67 грн.). За управління майном щомісячно сплачується 20 тис. грн. (у тому числі ПДВ 3333,33 грн.). Управитель отримує додаткову винагороду за управління майном у вигляді різниці від суми вигоди, що залишилась після відрахування обов'язкової вигоди, за погодженням з Установником управління. У разу, якщо в результаті управління майном, управитель не отримає винагороди, вказаної в договорі, то управитель компенсує брак суми обов'язкової вигоди за рахунок власних коштів, та не отримує ніякої винагороди.

Дія договору припинена сторонами 14.08.2011.

Протягом строку дії договору позивачем були проведені платежі з вигоди: 31.08.2010 у сумі 61290,00 грн., у тому числі 10215,00 грн. ПДВ, 30.09.2010 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 28.10.2010 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 30.11.2010 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 30.12.2010 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 31.01.2011 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 28.02.2011 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн., 31.03.2011 у сумі 100000,00 грн.. у тому числі ПДВ 16666,67 грн.. Всього на загальну суму 761290,00 грн., у тому числі ПДВ 126881,69 грн.

Зазначені суми податку на додану вартість були включені платником податку до складу податкового кредиту відповідного періоду: за серпень 2010 року у сумі 10215,00 грн., за вересень 2010 року 16666,67 грн., за жовтень 2010 року 16666,67 грн., за листопад 2010 року 16666,67 грн., за грудень 2010 року 16666,67 грн., за січень 2011 року 16666,67 грн., за лютий 2011 року 16666,67 грн., за березень 2011 року 16666,67 грн.

Податковий орган вказує, що вказана операція не належить до поставки товарів та не є об'єктом обкладення ПДВ, в результаті чого вважає податковий кредит завищеним на загальну суму 126882,00 грн.

Судом встановлено, що ДП "ЄМТП" є державним підприємством основними видами діяльності якого є функціонування інфраструктури водного транспорту, діяльність морського пасажирського транспорту, добування піску та гравію, діяльність вантажного транспорту.

На підставі договору правління майном, укладеного з ТОВ "Аер-про" позивачем було прийнято в управління 4 вантажних крана РДК-160 з метою використання в господарській діяльності -вантажних роботах. Матеріали справи свідчать, що майно було передано в управління Державному підприємству "Євпаторійський морський торговельний порт" за відповідним актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатями.

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління (частина 1 статті 1034 ЦК України).

Так позивач діяв виключно в межах цивільно-правового правочину (угоди) управління майном, не набував права власності як майно, що передане йому в управління, так і на грошові кошти, отримані від його використання, а фактично вчиняв юридичні дії на підставі повноважень, наданих йому безпосереднім власником.

Зазначене питання врегульовано абзацом другим пункту 4.7. статті 4 Закону про ПДВ, відповідно до якої у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

На підставі зазначеного суд робить висновок про помилковість висновку акту перевірки в частині встановлення факту завищення податкового кредиту на загальну суму 126882,00 грн. за операціями управління майном ТОВ "Аер-про".

13.08.2010 між позивачем та ТОВ "Аер-про" був укладений договір №108 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ "Аер-про" зобов'язується надати власними спеціалістами послуг по забезпеченню роботи вантажних кранів РДК-160 у кількості 4 шт., по здійсненню перевантаження (вивантаження з морського та навантаженню на автомобільний чи морський транспорт, додаткове перевантаження у межах складської зони) будівельного піску за плату. Вартість послуг складає 7 тис.грн. у тому числі ПДВ 1166,67 грн. Оплата проводиться на підставі акту здачі-приймання послуг.

Договір припинив дію 14.08.2011.

На виконання умов договору позивачем були проведені платежі: 31.08.2010 у сумі 4290,00 грн., у тому числі ПДВ 715,00 грн., 30.09.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 29.10.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 30.11.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 30.12.2010 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 31.01.2011 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 28.02.2011 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн., 31.03.2011 у сумі 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 1166,67 грн.

Актом перевірки відповідач зазначає, що акти приймання-передачі виконаних робіт не містять даних про об'єкт та його адресу де саме повинні проводитись послуги по забезпеченню роботи вантажних кранів, також не вказаний зміст господарської операції у натуральному вразі, а лише у вартісному, тому вони не мають доказовості та юридичної сили. У зв'язку з цим понесені витрати не можуть бути достовірно оцінені та вважатися витратами, що використані у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). В ході проведення перевірки встановлено, що працівника ТОВ "Аер-про"не мають дозволів на виконання роботи підвищеної безпеки при транспортному оброблені вантажів, а саме:

1.Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів;

2.Стропальні роботи;

3.Розвантаження, складаня і зберігання сипких матеріалів.

Крім того, дані послуги надані для забезпечення роботи вантажних кранів РДК-160, які передані по договору управління підлягають відшкодуванню Установником управління, тобто ТОВ "Аер-Про".

На підставі вказаного відповідач визнає завищення податкового кредиту на загальну суму податку, сплаченого на користь ТОВ "Аер-про", - 8881,69 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.05.2005 №3262-ІУ суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. У зв'язку з чим суд зазначає про наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення Господарського суду АР Крим від 27.03.2012 по справі №5002-7/164-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕР-ПРО" до Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" про стягнення та за зустрічним позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" до ТОВ "Аер-про" про визнання недійсним договору (http://reyestr.court.gov.ua/Review/22225702) тому вважає можливими використовувати тексти зазначений рішень у відповідно до закону під час розгляду зазначеної справи.

Під час розгляду господарської справи судом були досліджені обставини укладення та виконання договору про надання послуг від 13.08.2010 №108 та встановлено, що в пункті 3.1 Договору про надання послуг №108 від 13.08.2010 сторони передбачили, що Виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 1.1 цього договору. Надати для виконання послуг атестованих спеціалістів необхідної кваліфікації та надати відповідне документальне підтвердження Замовнику. При цьому, при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх обов'язків, згідно з цим договором, терміново повідомити про це Замовника. Проте, зі змісту договору №108 від 13.08.2010 не вбачається, що такі спеціалісти мали обов'язково бути наявними в штаті Виконавця, а пункт 3.1.1 договору передбачав надання інформації не про наявність у ТОВ "АЕР-ПРО" необхідних працівників, а про надання (без зазначення умов, що не виключає можливості їх залучення ззовні) цих спеціалістів для виконання відповідних послуг. З цих самих підстав не може бути прийнята до уваги інформація, викладена в акті перевірки Державної податкової інспекції в м. Євпаторія №1665/23-2/0112583 від 08.08.2011, щодо наявності в штаті ТОВ "АЕР-ПРО" лише одного працівника директора товариства.

Більш того, матеріали справи свідчать, що обумовлені договором №108 від 13.08.2010 р. послуги були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕР-ПРО", що підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки взаємних розрахунків.

Данні преюдиційні обставини, тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили, не спростовані запереченнями відповідача та матеріалами перевірки, у зв'язку з чим визнаються судом як таки, що підтверджують обґрунтованість адміністративного позову.

На підставі зазначеного суд робить висновок про помилковість висновку акту перевірки в частині встановлення факту завищення податкового кредиту на загальну суму 8882,00 грн. за операціями з надання послуг ТОВ "Аер-про".

Відповідно до підпункту 7.4.5. статті 7 закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем у податковій декларації за квітень 2010 року включений платіж на користь ДП "Нафтогазмережі" у сумі 10200,44 грн. на підставі податкової накладної від 30.04.2010 на загальну суму 61202,61 грн. Проте, при опрацюванні відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ДП "Нафтогазмережі" відображена сума 0,00 грн. у податкових зобов'язаннях квітня 2010 року.

Суд звертає увагу відповідача, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Відповідно до підпункту 7.2.6. статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судом встановлено, що разом з податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року позивачем була подана до ДПВ в м. Євпаторія скарга від 20.05.2011 відносно податкової накладної від ДП "Нафтогазмережі"НАК "Нафтогаз України", але перевіряючи на зазначену обставину уваги не звернули та надійшли до помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 10200,44 грн.

Також відповідач вказує, що відповідно до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлена розбіжність по контрагенту позивача ТОВ "Навігатор":

за липень 2010 року на суму 24231,00 грн. за податковими накладними: від 31.07.2010 №499на загальну суму 23586,00 грн., у тому числі ПДВ 3931,00 грн., від 01.07.2010 №431 на загальну суму 55528,55 грн., у тому числі ПДВ 9254,76 грн., від 01.07.2010 №500 на загальну суму 66271,45 грн., у тому числі ПДВ 11045,24 грн.

за серпень 2010 року на суму 3931,00 грн. за податковою накладною від 31.08.2010 №530 на загальну суму 23586,00 грн., у тому числі ПДВ 3931,00 грн.,

за жовтень 2010 року на суму 3931,00 грн. за податковою накладною від 31.10.2010 №581 на загальну суму 23586,00 грн., у тому числі ПДВ 3931,00 грн.

У якості порушення відповідач посилається на положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 25.05.1995 №88, та зазначає, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку виписано у будь-якому з попередніх періодів є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані з ремонтованим повідомлення про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації та штампі вхідної кореспонденції.

Оскільки конверти з рекомендованим повідомлення про вручення із штампом Євпаторійського відділення Укрпошта та журнал вхідної кореспонденції ДП "ЄМТП" не надані, податковий кредит сформований безпідставно.

Суд вважає хибним зазначений висновок відповідача.

По-перше. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, на який посилається в акті відповідач, зазначене що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують проведення господарських операцій, включаючи надання розпоряджень та дозволів адміністрації (власника) на їх проведення.

Поштові конверти та журнал реєстрації вхідної кореспонденції не є документами, яки фіксують факт здійснення господарської операції ТОВ "Навігатор".

По-друге. Відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799, передбачене обов'язкове відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення лише до звітів, розрахункових документів і декларацій, у порядку статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

По-третє. Згідно до статті 7 (пункт 7.2.6.) Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Зазначена стаття не заперечує можливість подання податкової накладної отримувачу у будь-який спосіб за бажанням платника податків, а відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Разом з тим суд вказує, що усі суми податку на додану вартість за податковими накладними від ТОВ "Навігато" були включені позивачем саме у тому періоді, у якому вони були виписані: податкові накладні за липень -у липні, за серпень -у серпні, за жовтень -у жовтні.

Щодо відсутності задекларованих податкових зобов'язань ТОВ "Навігатор" у відповідні періоди, то суд вказує, що частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, у випадку порушення порядку декларування податкових зобов'язань, відповідальність повинна бути покладена саме на ТОВ "Навігатор", а ні на його контрагента -ДП "ЄМТП".

Більше того, застосовуючи при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань". Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

На підставі вказаного суд вважає безпідставним висновок відповідача про встановлення завищення податкового кредиту у сумі 32093,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Навігатор" у тому числі за липень 2010 року в сумі 24231,00 грн., серпень 2010 року в сумі 3931,00 грн., жовтень 2010 року -3931,00 грн.

Під час дослідження податкової декларації за січень 2011 року відповідач встановив завищення податкового кредиту на 1225,48 грн. за податковою накладною ТОВ "Югекоресурс" від 31.01.2011 на загальну суму 7352,90 грн. у тому числі ПДВ 1225,48 грн.

Податковим кодексом України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У декларації з ПДВ ДП "ЄМТП" за січень 2011 року у графі 22 розділу І додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до складу податкового зобов'язання включена сума ПДВ 1225,48 грн. за контрагентом (035781627021).

Дійсним податковим номером платника податків ТОВ "Югекоресурси" є 357816427021.

В лютому 2011 року ДП "ЄМТП" надало уточнюючий додаток №5 від 24.02.2011 з метою виправлення неузгодженостей в номері платника податків, проте відобразило зазначене у розділі 2 "Податковий кредит".

В подальшому -травні 2011 року наданим уточнюючим додатком №5 до податкової декларації за лютий 2011 року платник податків виправляє показники декларації за лютий 2011 року, та повертає суму 1225,48 грн. за ТОВ "Югекоресурси" до складу податкового зобов'язання за належним номером платника податків - 357816427021.

Статтею 50 Податкового кодексу України передбачена можливість платника податків виправлення помилок у податковій звітності у випадку, якщо такі помилки були виявлені особисто платником податків та до проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, в межах яких перевірявся період, у якому допущено помилки.

Виправлення допущених помилок може бути здійснене одним із таких способів:

подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у встановленій формі;

відображення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

На підставі наведеного суд вважає такими, що не підтверджені належним чином висновки податкового органу про завищення податкового кредиту ДП "ЄМТП" на загальну суму 44877,00 грн. у тому числі за квітень 2010 року у сумі 10200,44 грн., липень 2010 року в сумі 24231,00 грн., серпень 2010 року в сумі 3931,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 3931,00 грн., січень 2011 року в сумі 1225,48 грн., лютий 2011 року в сумі 1359,33 грн.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Так, під час перевірки відповідачем встановлено завищення платником податків ДП "ЄМТП" валових витрат за період з 01.07.2009 по 31.03.2010 на загальну суму 811947 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року -276947,00 грн., за 2010 рік на 544447,00 грн., за 1 квартал 2010 на суму 267500,00 грн.

До вказаного висновку відповідач дійшов дослідивши головну книгу, накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі робіт, накопичувальні відомості по рахунках 201, 203, 205, 207, 23, 372, 377, 631, 91, 92, 947, 949.

Дослідивши первинні документи позивача відповідач робить висновок, що згідно акту приймання-передачі від 24.09.2010 №748, оформленого з ТОВ "Фонд розвитку" реалізовано 2800 т. Решта -1186 не використані у власній господарській діяльності ДП "ЄМТП". Тому ДП "ЄМТП" завищено вилові витрати на 31630,62 грн. (1186х26,67).

Проте первинними документами платника податків встановлено, що фрахт оз. Донузлав -порт Севастополь був наданий ТОВ "Ірида" в межах перевезення 2800,00 т за ціною 26,67 грн./т без ПДВ на суму ПДВ 14933,34 грн. Відповідна кількість 2800,00 т було перевезено з оз. Донузлав до порту Севастополь на користь ТОВ "Фонд розвитку"ДП "ЄМТП", що підтверджується рахунком, актом виконаних робіт, податковою накладною від 24.09.2010 №1082 на суму 12497,34 грн. ПДВ за ціною 22,32 грн./т.

Доказів включення до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року 31630,62 грн., нібито сплачених ДП "ЄМТП" на користь ТОВ "Ірида", податковим органом не надано, матеріалами справи не підтверджено.

На підставі наведеного суд вважає не підтвердженим належним чином висновок акту перевірки про завищення валових витрат за 3 квартал 2010 року на 31630,62 грн.

На порушення пунктів 5.2.1, 5.3.1, 5.3.9 статті 5 Закону про прибуток, на думку відповідача, позивачем завищені валові витрати на суму 634408,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року -134408,00 грн., за 2010 рік -384408,00 грн., за 1 квартал 2011 року -250000,00 грн.

Вказана сума була включена платником податків у зв'язку із сплатою винагороди ТОВ "Аер-про" на підставі договору управління майном -4 вантажними кранами РДК-160.

Відповідач вказує, що сума винагороди належить установникові управління або виногодонабувачеві, за статтею 1034 ЦК України, а тому в управителя вигода не підлягає оподаткування, оскільки є, за суттю, транзитною, не переходить у його власність і тому не є його витратами. Як наслідок отримана вигода від операцій з управління майном в управителя не відноситься до складу валових доходів при її одержанні від третьої сторони і не включається до складу валових витрат при її передачі власникові майна.

Суд не погоджується з думкою відповідача, оскільки ним не прийнято до уваги наступне.

Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону про прибуток, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Досліджуючи питання формування валового доходу ДП "ЄМТП" відповідачем встановлений скоригований валовий дохід за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 у сумі 23496899,00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу не встановлено його заниження або завищення. Перевіркою відображених у рядку 01.1. Декларацій "дохід від продажу товарів (робіт, послуг)"встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із продажу піску, виконання гідромеханізованих робіт (вигодування, перевантаження та перевезення піску), надання послуг із зберігання піску, інші.

Для визначення повноти та своєчасності відображення в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів (робіт, послуг) проаналізовані договірні взаємовідносини на предмет визначення моменту переходу права власності на товар (роботи, послуги) на відповідність їх Цивільного кодексу України та міжнародним правилам по використанню термінів "Інкотермс". Досліджені тим же самі первинні документи, що й під час перевірки правомірності формування валових витрат.

На підставі наведеного суд робить висновок про безпідставність зменшення платнику податків розміру валових витрат без проведення пропорційного зменшення валового доходу, оскільки відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України -дійсно, об'єкт управління залишається у власності установника управління і не оподатковуються під час передачі управителю. Разом з тим у випадку отримання доходу від використання об'єкта управління повинне обліковуватися на окремому банківському рахунку та щодо нього повинен вестися окремий бухгалтерський облік. Проте судом встановлено, що в управління було передано майно -вантажні крани РДК-160 з метою проведення позивачем господарської діяльності -вантажно-розвантажувальні роботи при виконанні яких ним отриманий прибуток. Доказів наявності в позивача іншої вантажної техніки для проведення основних видів господарської діяльності сторонами не надано. У зв'язку з чим суд робить висновок про необґрунтованість висновків податкового органу.

Також актом перевірки визначено про завищення валових витрат в сумі 44408,00 грн. за періодами: 3 квартал 2010 року -9408,00 грн., 2010 рік -26908,00 грн., 1 квартал 2011 року -17500,00 грн. До цього висновку відповідач надійшов у зв'язку з включенням до складу валових витрат ДП "ЄМТП" виплат за послуги із забезпечення роботи вантажних кранів на користь ТОВ "Аер-про", яки на його думку не можуть бути виконані, оскільки:

в ТОВ "Аер-про" відсутня необхідна кількість працівників з дозволами на виконання робіт підвищеної небезпеки;

крани, що потребують забезпеченню, знаходяться в управлінні платника податків на підставі договору управління майном від 13.08.2010 №104, та понесені витрати на підставі статті 1042 ЦК України повинні відшкодовуватися Установником управління -ТОВ "Аер-про".

Суд не погоджується з висновком податкового органу з оглядом на таке.

Статтею 1042 ЦК України встановлено, що Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Мається на увазі, що необхідними можуть бути визнані витрати, зроблені Управителем у зв'язку з управлінням майном. Він має право проводити витрати у зв'язку з вчиненням юридичних і фактичних дій з майном, що виступає предметом договору управління, якщо це прямо випливає з необхідності досягнення цілей управління і не порушує прямо визначені договором обмеження та інші умови договору управління майном.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору ТОВ "Аер-про" повинен здійснювати роботи з перевантаження (вивантаження з морського та навантаженню на автомобільний чи морський транспорт, додаткове перевантаження у межах складської зони) будівельного піску за плату.

На думку суду вказані послуги є окремим видом господарської діяльності, що виконується за допомогою об'єкту управління -вантажних кранів, а не є необхідними витратами у зв'язку з управлінням. На думку суду витратами у зв'язку з управлінням можуть бути витрати з технічного огляду, отримання дозволів на роботу з механізмами підвищеної небезпеки, таке інше.

Щодо відсутності найманих працівників ТОВ "Аер-про" з наявними дозволами на виконання роботи підвищеної небезпеки, то вказані факти досліджені Господарським судом АР Крим під час розгляду справи №5002-7/164-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕР-ПРО" до Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" про стягнення та за зустрічним позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"до ТОВ "Аер-про" про визнання недійсним договору (http://reyestr.court.gov.ua/Review/22225702).

Крім того відповідач зазначає, що надані до перевірки документи не містять даних про об'єкт та його адресу, де саме повинні проводитись послуги по забезпеченню роботи вантажних кранів, також не вказано зміст господарської операції у натуральному виразі, а лише у вартісному, тому вони не є доказами реальності здійснення господарських операцій.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 означеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11 лютого 1998року №113/98-ВР (зі змінами та доповненнями) надано визначення терміну "одиниця виміру"- це фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин. Окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання.

Приписами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності застосовується єдиний грошовий вимірник.

Також, згідно з гідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що надання послуг ТОВ "Аер-про" супроводжувалося складанням актів виконаних робіт, податковими накладними, яки містять усі необхідні реквізити, що визначені обов'язковими для первинних документів, у тому числі грошовий вираз вимірнику господарської операції, а тому не можуть бути не прийняті у якості належних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення про документальне забезпечення записів забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки відповідачем не доведені обставини того, що фактично операції надання послуг ТОВ "Аер-про" не були здійснені, а матеріалами справи підтверджується протилежне, суд вважає безпідставним нарахування позивачу податкового зобов'язання із зазначених підстав.

Також відповідачем встановлено завищення валових витрат на загальну суму 101500,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року та за 2010 рік за операціями з оренди 3-х кранів у ТОВ "Навігатор".

Судом встановлено, що 01.06.2010 між ТОВ "Навігатор" та ДП "ЄМТП" був укладений договір №01/06 оренди кранів на гусеничному ході РДК-160 у кількості 3-х шт.: 9580,9175, 9413 для здійснення перевантаження (вивантаження з морського та навантаження на автомобільній або морський транспорт, додаткове перевантаження в межах складської зони) будівельного піску. Крани надаються повністю готовими до експлуатації в технічному стані, з укомплектованим штатом крановиків для здійснення робот у відповідності з предметом даного договору. Вартість оренди 3,50 грн. у тому числі ПДВ за кожну тону перевантаженого піску. Розрахунки проводяться станом на 1 число поточного місяця.

З акту виконаних послуг від 01.07.2010 №436 вбачається, що виконавцем були проведені роботи з вивантаженню піску у кількості 9200,00 т., навантаження піску на автотранспорт у кількості 6665,30 т. за ціною 3,50 грн. на загальну вартість 55528,55 грн. За актом надання послуг від 31.07.2010 №503 вбачається надання послуг розвантажування піску у кількості 8200,00 т на склад, на навантаження піску у кількості 10734,70 т. на автотранспорт на загальну суму 66271,45 грн.

Не спростовуючи реальність операцій з надання вантажно-перевантажних послуг, відповідач посилається на отриману від платника податків недостовірну інформацію та відсутність податкової звітності ТОВ "Навігатор"з 01.07.2010, у зв'язку з чим не визнає формування валових витрат.

Суд не погоджується з зазначеним, оскільки. Наведена в акті перевірки нібито "недостовірна інформація, що надана платником податків" взагалі не стосується господарських операцій між ДП "ЄМТП" та ТОВ "Навігатор", а відноситься до інших періодів та інших юридичних осіб.

Щодо відсутності податкової звітності ТОВ "Навігатор", то суд вказує, що на момент укладання договору -01.06.2010 ТОВ "Навігатор" був добросовісним платником податків. Не подання звітності у липні 2010 року не є підставою для позбавлення ДП "ЄМТП" права на формування валових витрат, оскільки він виконав усі передбачені законом умови формування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого розміру.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 17.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови виготовлено 22.10.2012.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 19.08.2011 №0001472302 та №0001482302.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма "Вікторія-Віта" судовий збір у розмірі 28,33 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.