Постанова № 26941303, 24.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2012 р. (12:33 год.) Справа №2а-8920/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Заїкін Ігор Валерійович, від 24.09.12р., наказ №96/1-К, паспорт серії НОМЕР_1; Безродна Тетяна Федорівна, довіреність б/н від 24.09.12, паспорт серії НОМЕР_2;

від відповідача: Антілогова Наталія Вікторівна, довіреність № 7 від 06.03.12, службове посвідчення серії НОМЕР_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ТЗ»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ТЗ» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000042203 від 23.04.2012р. та № 0000182203 від 16.07.2012р. щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., якою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 102300,00грн., внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ТОВ «Трейд Траст» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Вважає також, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Зазначив, що така позиція викладена у постанові ВСУ від 15.06.2010р. № 10/96, Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними суда ми окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2012р. було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2012р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (а.с. 175-178).

Зокрема, зазначив, що як було встановлено перевіркою, у перевіреному періоді контрагент позивача - ТОВ «Трейд Траст» не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо.

На думку відповідача, оскільки відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної є зазначення місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкової адреси фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платника податку, то ТОВ «Трейд Траст» виписало позивачу податкові накладні з порушенням порядку їх заповнення, що в силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вимагає подачі покупцем до Феодосійської МДПІ скарги на постачальника, якщо платник включає у такому звітному періоді сплачену (нараховану) суму ПДВ до податкового кредиту.

Однак, ТОВ «Фірма ТЗ» не скористався правом надати скаргу на постачальника - ТОВ «Трейд Траст», у зв'язку з чим, на думку відповідача, діють наслідки, встановлені п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, за висновком відповідача, ТОВ «Фірма ТЗ», у порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011р. включено суми ПДВ по податковим накладним постачальника ТОВ «Трейд Траст», який не знаходиться за юридичною адресою, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2011р. на суму 102300,00грн.

Крім того, зазначив, що свідоцтво ТОВ «Трейд Траст» як платника ПДВ від 16.12.2010р. № 100314081 анульовано 16.02.2012р. на підставі внесеного запису до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Також за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі даного підприємства, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, не встановлено наявності у ТОВ «Трейд Траст» власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу місць зберігання, складських, виробничих та інших приміщень, транспортних засобів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, з чого слідує, що дане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Таким чином, правочини, укладені від імені цього підприємства, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «Трейд Траст» не могло мати обсягів товарної маси для її подальшої реалізації ТОВ «Фірма ТЗ», а тому укладені угоди з позивачем є нікчемними.

У судовому засіданні 17.09.2012р. позивач доповнив обґрунтування позову також тим, що за відповідними звітними даними ТОВ «Фірма ТЗ» на момент призначення перевірки відносилося до малих підприємств, для яких відповідно до п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України тривалість позапланових виїзних перевірок не повинна перевищувати 5 робочих днів, а продовження строків проведення позапланових виїзних перевірок можливе на термін не більш як на 2 робочих дня.

Однак, всупереч чинному законодавству, перевірка проводилась з 15.03.2012р. до 26.03.2012р., при чому згідно Наказу №62 від 19.03.12р. її термін було продовжено на 5 робочих днів, що суперечить чинному законодавству.

У зв'язку з викладеним, відповідачем також було порушено п. 86.3 Податкового кодексу України та акт перевірки № 132/22-03/30480124 від 02.04.2012р. було зареєстровано в органі державної податкової служби 02.04.2012р., тобто пізніше, ніж вимагає чинне законодавство (5 робочих днів), оскільки перевірка повинна була закінчитися не 26.03.2012р., а 23.03.2012р.

Розгляд справи відкладався у порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (який був чинним на момент видання спірного наказу, проведення перевірки та прийняття оскаржуваного ППР) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Феодосійська об`єднана державна податкова інспекція АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям такого повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ТЗ» має статус юридичної особи з 18.02.2006р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 440972, виданим Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим та довідкою відділу статистики у м. Феодосії АБ № 189060 про включення до ЄДРПОУ від 15.04.2010р. (а.с. 7-8).

Суд зазначає, що ТОВ «Фірма ТЗ» взято на облік як платника податків у Феодосійській МДПІ 25.10.1999р. (а.с. 159) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №00443100 від 09.03.2006р., ТОВ «Фірма ТЗ» зареєстроване як платник податку на додану вартість у Феодосійській МДПІ (а.с. 9)

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Фірма ТЗ» є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі (а.с. 8).

15.03-26.03.2012р., з урахуванням продовження терміну перевірки з 20.03.2012р. по 26.03.201р. на підставі наказу Феодосійської ОДПІ від 19.03.2012р. № 62, Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма ТЗ» з питань його правових відносин з ТОВ «Трейд Траст» за грудень 2011 року, за результатами якої був складений акт №132/22-03/30480124 від 02.04.2012 року (а.с. 12-23).

Перевіркою ТОВ «Фірма ТЗ» встановлено завищення податкового кредиту у грудні 2011р. на суму 102300,00грн. у порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 102300,00грн. у порушення п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач надіслав на адресу Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС заперечення до акту за вих.№244, листом якої за вих. № 373/10/22-304 від 19.04.2012р. позивачу було повідомлено про те, що заперечення позивача до уваги не приймаються, а висновки акту перевірки відповідають законодавству та фактичним обставинам справи (а.с. 31, 32-35).

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень № 0000042203 від 23.04.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 102 300,00грн. основного платежу та 25575,00грн. штрафних санкцій, а також №0000182203 від 16.07.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 41,00грн. основного платежу та 10,25грн. штрафних санкцій (а.с. 25, 28).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА в АРК (скарга за вих. № 247 від 28.04.2012р.), однак рішенням ДПА в АРК «Про результати розгляду первинної скарги» за вих. № 1790/10/10-0773 від 02.07.2012р. скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 36-38, 40-47).

Подана позивачем скарга до ДПС України за вих. № 253 від 11.07.2012р. на вищевказані податкові повідомлення-рішення рішенням ДПС України «Про результати розгляду скарги» за вих. № 13709/6/10-2115 від 02.08.2012р. також була залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 48-50, 56-58).

Дослідивши доводи позивача про порушення Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд вважає їх обгрунтованими, адже для підприємства позивача, яке в силу вимог ч. 7 ст. 63 Господарського кодексу України та звітних даних відносилось під час перевірки до малих підприємств, тривалість позапланових виїзних перевірок в силу п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України не повинна перевищувати 5 робочих днів, а продовження строків проведення позапланових виїзних перевірок можливе на термін не більш як на 2 робочих дня.

Однак, всупереч вказаним вимогам, перевірка позивача проводилась з 15.03.2012р. до 26.03.2012р., при чому згідно Наказу №62 від 19.03.2012р. її термін було продовжено на 5 робочих днів, що суперечить п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд вважає, що вказані обставини могли бути підставою для визнання протиправним та скасування вищевказаного Наказу № 62 від 19.03.2012р., однак позивачем таких позовних вимог заявлено не було.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000042203 від 23.04.2012р. та №0000182203 від 16.07.2012р. щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Як зазначено у розділі № 3 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, згідно наданим позивачем документам у період, що перевіряється, ТОВ «Трейд Траст» здійснювало продаж дизельного палива ТОВ «Фірма ТЗ» на підставі договорів № 44 від 06.12.2011р. в кількості 58298 літрів та № 56 від 12.12.2011р. в кількості 26860 літрів.

Копії вказаних договорів містяться в матеріалах справи (а.с. 59, 60).

Умовами обох договорів обумовлено, що покупець проводить 100% попередню оплату за товар, а особливою умовою доставки нафтопродуктів є самовивезення. Доставка нафтопродуктів у виняткових випадках здійснюється на автотранспорті Продавця по окремо виставленим Покупцю рахункам.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Фірма ТЗ» в грудні 2011 року сформувало податковий кредит на суму ПДВ 102300,00грн. за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Трейд Траст» на підставі виписаних останнім податкових накладних № 1 від 06.12.2011р., № 7 від 07.12.2011р., № 12 від 08.12.2011р. та № 19 від 14.12.2011р. всього на суму 614045,70грн., ПДВ - 102340,95грн., по операціям з придбання дизельного палива.

Копії даних податкових накладних наявні в матеріалах справи (а.с. 73-76).

Перевіркою встановлено, що суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту грудня 2011р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкової декларації з ПДВ за грудень 2011р. та даним додатку № 5 до декларації з ПДВ.

Вказані обставини підтверджуються також наявною в матеріалах справи копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011р., а також даними податкової декларації з ПДВ за грудень 2011р. з додатками (а.с. 61-62, 166-174).

Як зазначено в акті, дизпаливо всього в кількості 68843,00л на загальну суму 614045,70грн., в т.ч. ПДВ 102340,95грн., було отримано ТОВ «Фірма ТЗ» згідно видаткових накладних: №РН-0000075 від 06.12.2011р. в кількості 17634,00л на загальну суму 156942,60грн., в т.ч. ПДВ 26157,10грн.; № РН-0000081 від 07.12.2011р. в кількості 17634,00л на загальну суму 156942,60грн., в т.ч. ПДВ 26157,10грн.; № РН-0000089 від 09.12.2011р. в кількості 13430,00л на загальну суму 119527,00грн., в т.ч. ПДВ 19921,17грн.; № РН-0000093 від 12.12.2011р. в кількості 6715,00л на загальну суму 59763,50грн., в т.ч. ПДВ 9960,58грн.; № РН-0000098 від 14.12.2011р. в кількості 6715,00л на загальну суму 60435,00грн., в т.ч. ПДВ 10072,50грн. та № РН-0000107 від 15.12.2011р. в кількості 6715,00л на загальну суму 60435,00грн., в т.ч. ПДВ 10072,50грн.

До перевірки також були надані сертифікати відповідності на продукцію - дизельне пальне, вказане у видаткових та податкових накладних.

Більше того, як зазначено в акті, до перевірки також були надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування позивачу 68843,00л дизпалива.

Копії вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містяться в матеріалах справи (а.с. 81-93).

Перевіркою також було встановлено, що сплата позивачем придбаного товару на загальну суму 614045,90грн. була здійснена платіжними дорученнями: № 1486 від 06.12.2011р. - 42987,00грн., № 1485 від 06.12.2011р. - 156942,60грн., № 1489 від 07.12.2011р. - 156942,60грн., № 1495 від 08.12.2011р. - 136303,50грн., № 1506 від 14.12.2011р. - 12870,00грн., № 1541 від 26.12.2010р. - 42636,00грн., № 1542 від 26.12.2011р. - 156081,20грн., № 28 від 28.12.2011р. - (-42636,00грн.) - повернення помилково перерахованих сум та № 2 від 28.12.2011р. - (-158081,00грн.) - повернення помилково перерахованих сум.

Копії даних платіжних доручень наявні в матеріалах справи (а.с. 77-80).

Крім того, що стосується відображення даних господарських операцій у бухгалтерському обліку, ДПІ встановлено, що по рахунку бухгалтерського обліку 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) у грудні 2011р. взаємостосунки відображені наступним чином: обороти по Дт 614045,90грн., обороти по Кт 614045,70 (погрішності округлені при звірці).

Також в акті перевірки зазначено, що отримане ТОВ «Фірма ТЗ» дизпаливо було реалізовано згідно наданих на перевірку документів покупцям: ТОВ «Алдігор», ТОВ «БК «Консоль строй ЛТД», на підтвердження чого перевіряючими були досліджені видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи.

Копії цих документів надані також позивачем до матеріалів справи (а.с. 94-120).

Всього, як було встановлено перевіркою, було реалізовано дизпаливо у кількості 68843л на загальну суму 645445,13грн., у т.ч. ПДВ 107574,19грн.

Однак, згідно контрольного завдання ДПА в АР Крим від 13.02.2012р., робочою групою з визначення єдиних критеріїв відбору суб'єктів господарювання, які задіяні у схемах формування фіктивного податкового кредиту з ПДВ ДПС України, ТОВ «Фірма ТЗ» за грудень 2011р. доведено як «вигодонабувач» по взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Траст» - «податковою ямою» (вх. № 633/7/20-0142 від 13.02.2012р.)

Феодосійською ОДПІ отримано матеріали перевірки ДПІ у Сімферопольському районі (вих. № 2/9/22-00 від 29.02.2012р.) про неможливість проведення перевірки ТОВ «Трейд Траст» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за грудень 2011р., з яких слідує, що місцезнаходження даного підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Об'їзна, буд. 1, не встановлено, фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за вказаною адресою, фактичне місцезнаходження підприємства встановити неможливо.

Згідно висновків акту перевірки, оскільки відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної є зазначення місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкової адреси фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку, то ТОВ «Трейд Траст» виписало позивачу податкові накладні з порушенням порядку їх заповнення, що в силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вимагає подачі покупцем до Феодосійської МДПІ скарги на постачальника, якщо платник включає у такому звітному періоді сплачену (нараховану) суму ПДВ до податкового кредиту.

Однак, ТОВ «Фірма ТЗ» не скористалося правом надати скаргу на постачальника - ТОВ «Трейд Траст», у зв'язку з чим, на думку відповідача, діють наслідки, встановлені п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що свідоцтво ТОВ «Трейд Траст» як платника ПДВ від 16.12.2010р. № 100314081 анульовано 16.02.2012р. на підставі внесеного запису до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Також за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі даного підприємства, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, не встановлено наявності у ТОВ «Трейд Траст» власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу місць зберігання, складських, виробничих та інших приміщень, транспортних засобів, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, з чого слідує, що дане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Таким чином, правочини, укладені від імені цього підприємства, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «Трейд Траст» не могло мати обсягів товарної маси для її подальшої реалізації ТОВ «Фірма ТЗ», а тому укладені угоди з позивачем є нікчемними.

З урахуванням викладеного, за висновком відповідача, ТОВ «Фірма ТЗ», у порушення п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011р. включено суми ПДВ по податковим накладним постачальника ТОВ «Трейд Траст», який не знаходиться за юридичною адресою, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2011р. на суму 102300,00грн.

Відповідач також зазначив, що згідно з поданою ТОВ «Фірма ТЗ» до Феодосійської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за грудень 2011р. (вх. № 9013685051 від 18.01.2012р.) різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18) становить позитивне значення 19077грн.

Перевіркою встановлено, що різниця між сумою податкового зобов'язання (р. 9 декларації - 901544грн.) та сумою податкового кредиту (р. 17 декларації - 882364,7грн.) звітного періоду декларації ТОВ «Фірма ТЗ» за грудень 2011р. становить позитивне значення 19179,30грн. (р. 18 декларації).

За таких обставин, відповідач дійшов висновку про те, що оскільки підприємством у порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит у грудні 2011р. на суму 102300грн., ТОВ «Фірма ТЗ» у порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду декларації з ПДВ за грудень 2011р. на суму 102300грн.

Таким чином, незважаючи на дослідження відповідачем наданих позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «Трейд Траст» первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011р. на суму 102300,00грн. по податковим накладним постачальника ТОВ «Трейд Траст» виключно на підставі матеріалів перевірки ДПІ у Сімферопольському районі (вих. № 2/9/22-00 від 29.02.2012р.) про неможливість проведення перевірки ТОВ «Трейд Траст» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за грудень 2011р., з яких слідує невстановлення місцезнаходження ТОВ «Трейд Траст», що призвело до висновків ДПІ про те, що виписані даним підприємством податкові накладні оформлені з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а укладені даним підприємством угоди зі своїми контрагентами, зокрема, ТОВ «Фірма ТЗ», є нікчемними.

З даними висновками відповідача суд погодитись не може з огляду на таке.

Передусім, слід зазначити, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, матеріали перевірки ДПІ у Сімферопольському районі (вих. № 2/9/22-00 від 29.02.2012р.) про неможливість проведення перевірки ТОВ «Трейд Траст» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за грудень 2011р., на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Траст» має статус юридичної особи з 06.05.2010р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 117002, виданим Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим (а.с. 160).

Суд зазначає, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100314081 від 14.12.2010р., ТОВ «Трейд Траст» зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим (а.с. 162).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одними з видів діяльності ТОВ «Трейд Траст» є оптова та роздрібна торгівля пальним, посередництво в торгівлі паливом тощо (а.с. 161).

Суд вважає, що досліджені під час проведення перевірки документи з придбання ТОВ «Фірма ТЗ» дизпалива у ТОВ «Трейд Траст» (договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, платіжні доручення та ін.) відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між ТОВ «Фірма ТЗ» та ТОВ «Трейд Траст».

Відображення даних господарських операцій з поставки та оплати від ТОВ «Трейд Траст» дизельного палива загальним обсягом 68843 літрів загальною вартістю 614045,70 гривень з ПДВ призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача.

Також матеріалами справи підтверджується використання придбаного у ТОВ «Трейд Траст» товару в господарській діяльності позивача, а саме: реалізація дизельного палива покупцям: ТОВ «Алдігор», ТОВ «БК «Консоль строй ЛТД», що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, які також були досліджені відповідачем під час спірної перевірки.

Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Зокрема, як було встановлено у п. 2.9 акту перевірки, позивачем укладено кілька договорів оренди нежитлових приміщень, для зберігання нафтопродуктів ТОВ «Фірма ТЗ» має 5 ємностей, що є його власністю (1 по 25 куб.м., 4 по 63 куб.м.), а також має кілька вантажних автомобілів та причепів.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ТОВ «Трейд Траст» на момент укладення з позивачем договорів поставки палива і виписки податкових накладних було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, адже його свідоцтво платника ПДВ від 16.12.2010р. № 100314081 анульовано 16.02.2012р. на підставі ЄДР про внесення запису про відсутність за місцезнаходженням.

Як свідчать матеріали справи, вказане рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про анулювання реєстрації ТОВ «Трейд Траст» як платника ПДВ оскаржено ним до Окружного адміністративного суду АР Крим, ухвалою якого від 26.03.2012р. по справі № 2а-2911/12/0170/4 були вжиті заходи забезпечення позову та зупинено дію рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 16.02.2012р. № 4/1502 про анулювання реєстрації ТОВ «Трейд Траст» як платника ПДВ до набрання законної сили судовим рішенням у справі, а постановою даного суду від 19.04.2012р. по справі № 2а-2911/12/0170/4 позовні вимоги були задоволені (а.с. 132-134, 135-138).

П. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначає обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких в силу п.п. «ґ» має бути зазначено місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Дослідивши виписані ТОВ «Трейд Траст» податкові накладні, судом встановлено, що в них зазначено місцезнаходження юридичної особи-продавця - «вул. Об'їзна, буд.1, смт.Молодіжне, Сімферопольський район, АРК, 97501», а тому доводи відповідача про те, що ТОВ «Трейд Траст» виписало позивачу податкові накладні з порушенням порядку їх заповнення, що свідчить про завищення податкового кредиту, суд вважає безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Трейд Траст» договорів поставки дизпалива на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів № 44 від 06.12.2011р. та № 56 від 12.12.2011р., відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Трейд Траст» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, з цих підстав спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд вважає, що відсутність у податковій звітності ТОВ «Трейд Траст» відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості даного підприємства здійснювати господарські операції з постачання дизпалива, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.

В даному випадку, як свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, доставка дизпалива позивачу відбувалась із залученням автопідприємства - ТОВ «Консоль-строй ЛТД».

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в грудні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання палива повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 102300грн., що призвело до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фірма ТЗ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 24.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 28.09.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000042203 від 23.04.2012р. та №0000182203 від 16.07.2012р. щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ТЗ» судовий збір в розмірі 1279,26грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.