Рішення № 26940983, 19.09.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-2454/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді: Кравченко Н.О.,

при секретарі: Савченко Є.О.,

справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ТОВ «Спецшахтопроходка»про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позову посилався на те, що згідно наказу № 210-к від 21.05.2012 року він був звільнений з посади прохідника ТОВ «Спецшахтопроходка»на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати. У порушення прав, передбачених ст. 116 КЗпП України, про нараховану суму заробітної плати, що належало йому отримати при звільненні, його письмово не було повідомлено, а також не була здійснена виплата суми заробітної плати, що належало йому отримати в день звільнення. Для захисту та поновлення порушених прав 22.05.2012 року він звернувся до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області з відповідною заявою. 01.06.2012 року на його заяву надійшла відповідь № 951/2 від 01.06.2012 року, у якій Територіальна державна інспекція праці у Луганській області зазначила, що позивача дійсно про нараховану суму заробітної плати, що належала йому отримати при звільненні, письмово не було повідомлено, а також не була здійснена виплата суми заробітної плати, що належало йому отримати в день звільнення. На день звільнення сума остаточного розрахунку складала 35 560,35 грн.: заробітна плата за березень 2012 року 2 458 грн., за квітень 2012 року - 4131 грн., за травень 2012 року 28 971,35 грн. (в т.ч. нарахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 11343 грн. та вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку -16669,59 грн.). Згідно платіжних доручень №№ 681-683 від 23.05.2012 року позивачу була сплачена заборгованість за березень 2012 року 2 458 грн., квітень 2012 року - 4131 грн. та частково травень 2012 року -15 200 грн. Таким чином, сума заборгованості із виплати заробітної плати станом на 25.05.2012 року складала 13 771,35 грн. Крім того, в цієї відповіді міститься посилання на те, що керівнику ТОВ «Спецшахтопроходка»внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю, у т.ч. щодо виплати позивачу заборгованості із заробітної плати у сумі 13 771,35 грн. Проте, всупереч припису Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, ТОВ «Спецшахтопроходка»до теперішнього часу так і не сплатило позивачу суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 771,35 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ТОВ «Спецшахтопроходка»на його користь суму заборгованості із заробітної плати в сутні 13 771,35 грн., відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з ТОВ «Спецшахтопроходка»на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості із заробітної плати по день фактичного розрахунку.

В судове засідання позивач не з'явився, звертаючись до суду із позовом, просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відвідача в судове засідання не з?явився, надав суду відзив, в якому вказував на причини виникнення заборгованості, позов визнав частково у сумі 13 781 грн.69 коп., справу просив розглянути без його участі.

Вивчивши позовні вимоги та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до наказу наказу № 210-к від 21.05.2012 року позивач був звільнений з посади прохідника ТОВ «Спецшахтопроходка»на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати. У порушення прав, передбачених ст. 116 КЗпП України, про нараховану суму заробітної плати, що належало йому отримати при звільненні, його письмово не було повідомлено, а також не була здійснена виплата суми заробітної плати, що належало йому отримати в день звільнення /а.с. 9/.

Для захисту та поновлення порушених прав 22.05.2012 року позивач звернувся до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області з відповідною заявою. 01.06.2012 року на його заяву надійшла відповідь № 951/2 від 01.06.2012 року, у якій Територіальна державна інспекція праці у Луганській області зазначила, що позивача дійсно про нараховану суму заробітної плати, що належала йому отримати при звільненні, письмово не було повідомлено, а також не була здійснена виплата суми заробітної плати, що належало йому отримати в день звільнення. На день звільнення сума остаточного розрахунку складала 35 560,35 грн.: заробітна плата за березень 2012 року 2 458 грн., за квітень 2012 року - 4131 грн., за травень 2012 року 28 971,35 грн. (в т.ч. нарахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 11343 грн. та вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку -16669,59 грн.). Згідно платіжних доручень №№ 681-683 від 23.05.2012 року позивачу була сплачена заборгованість за березень 2012 року 2 458 грн., квітень 2012 року - 4131 грн. та частково травень 2012 року -15 200 грн. Таким чином, сума заборгованості із виплати заробітної плати станом на 25.05.2012 року складала 13 771,35 грн.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці в Луганській області. Згідно відповіді на його звернення від 13 липня 2012 року (вихідний номер № 1632/2), перевіркою додержання законодавства про працю у ТОВ «Спещпахтопроходка»(далі - Товариство) встановлено, що в період з 01.07.2011р. по 01.06.2012р. суми фактично нарахованої винагороди за вислугу років не відповідають вимогам Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості (далі - Галузева угода). Дане порушення стосується як не донарахування в деяких місяцях, так і безпідставно нарахування зайвих сум. Оплата часу за перевезення від населеного пункту до підприємства та назад в грудні 2011р. - січні 2012р. та в квітні 2012р. проводилась без дотримання Галузевої угоди. В травні 2012р. працівникам дільниці №2 донарахована оплата часу за перевезення від населеного пункту до підприємства за квітень 2012р., в т.ч. позивачу. Розрахунок доплати за нормативний час пересування в шахті з 01.07.2011р. по 01.10.2011р. та в січні 2012р. здійснювався з тарифної ставки, яка була менш ніж встановлений законодавством, що порушує норми Галузевої угоди. Остаточний розрахунок із позивачем станом на 09.07.2012р. не проведений, чим порушено вимоги ст. 116 КЗпП України. Сума заборгованості із виплати заробітної плати складала 11375,39 грн. Інших порушень стосовно позивача не встановлено. Щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, надано роз'яснення, що відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За результатами перевірки з боку ТДІзПП вжиті заходи згідно наданих повноважень. Керівнику товариства було внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю, в т.ч. щодо погашення заборгованості звільненим працівникам, приведення у відповідність до вимог Галузевої угоди доплати за нормативний час пересування в шахті до початку зміни від стовбура до робочого місця і назад після закінчення зміни; оплати часу за перевезення від населеного пункту до підприємства та назад; виплати винагороди за вислугу років.(а.с.16).

Згідно вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 13 771, 35 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню. Суд зазначає, що відповідачем було визнано вимоги у сумі 13 781, 69 гривень, проте позивач не уточнював своїх вимог, а суд не має процесуального права виходити за їх межі.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отже судом встановлено, що при звільненні відповідач не у повному обсязі розрахувався із позивачем.

Відповідачем не обґрунтована затримка розрахунку з позивачем з моменту його звільнення 21.05.2012 року, обставини на які відповідач посилається, суд вважає не обґрунтованими.

При таких обставинах, суд вважає доводи позивача в частині необхідності стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки з 21.05.2012 року по 12.09.2012 року обґрунтованими, а саме по день винесення рішення, оскільки на день винесення рішення заборгованість по заробітній платі існує та не погашена.

Згідно Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином середньоденна заробітна плата складає: (березень 2458,0+4131,0): кількість робочих днів 41= 6589,0 : 41 = 160 гривень 70 коп.

Кількість робочих днів у цей період складає 79 днів, середньоденний заробіток позивача складав 160,70 грн. , таким чином, стягненню з відповідача підлягає 160,70 х 79 = 12695 гривень 30 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

При зверненні до суду із позовом позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 57, 60, 88, 174, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(ЄДРПОУ 32648933) на користь ОСОБА_1 (ік НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати в сумі 13 771(тринадцять тисяч сімсот сімдесят одну) гривню 35 копійоки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(ЄДРПОУ 32648933) на користь ОСОБА_1 (ік НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.05.2012 року по 12.09.2012 року 12695 ( дванадцять тисяч шістсот девяносто пять) гривень 30 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшахтопроходка»(ЄДРПОУ 32648933) на користь держави судовий збір у розмірі 351 (триста пятдесят одна) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.О. Кравченко