Ухвала суду № 26939267, 01.08.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2816/2012 Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.

Суддя-доповідач: Пилипчук Л. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника -адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 червня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради про встановлення факту спільного проживання та визнання спадкоємцем четвертої черги, -

за позовом Полтавської міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради про встановлення факту спільного проживання та визнання спадкоємцем четвертої черги відмовлено за безпідставністю.

Позовну заяву Полтавської міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано спадщину померлого ОСОБА_5, що складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.

Передано майно померлого ОСОБА_5, що складається з квартири АДРЕСА_1, територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

Вказане рішення в апеляцйному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_2, який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі й відмовити у задоволенні позову Полтавської міської ради.

Вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про недоведеність обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують, що покійний ОСОБА_5, починаючи з 2005 року і до самої смерті проживав у його будинку на правах члена родини.

В суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та уточнив, що спільне проживання почалося з грудня 2004 року.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Полтавська міська рада просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення районного суду залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим, а доводи позивача -безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у листопаді 2010 року помер ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про смерть серіїНОМЕР_1 /а.с.18/.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, на квартиру АДРЕСА_1, яка належала останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВЕМ №986317, виданого Другою Полтавською державною нотаріальною конторою 26 січня 2007 року, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.65-66/.

Вимагаючи встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_5 та визнання спадкоємцем четвертої черги, позивач посилався на те, що він із останнім упродовж п'яти років проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, що він доглядав за покійним, купував йому ліки, продукти харчування, одяг, возив на огляди в лікарню, підтримував морально та фінансово.

В підтвердження своїх вимог посилалася на акт про фактичне проживання №1873 від 21.12.2010 року /а.с. 8/ та покази свідків.

Стаття 1264 ЦК України визначає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності до роз'яснень, які викладені у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 року №7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом) судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не надано достатньої сукупності допустимих та належних доказів на підтвердження того, що у період з 2005 року по 2010 року він проживав однією сім'єю з ОСОБА_5, що вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що акт про спільне проживання та покази свідків не містять відомостей про конкретний час, з якого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 почали спільно жити, попри те що темпоральний критерій є головним для виникнення права на спадкування за законом у порядку четвертої черги. Та обставина, що ОСОБА_5 у віці 51 року помер у своїй квартирі за адресою АДРЕСА_1, де його і знайшли працівники міліції, скоріше вказує на те, що він на час смерті проживав за фактичним місцем реєстрації.

Встановлено, що 04 лютого 2011 року до Другої Полтавської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом, у зв'язку із чим заведено спадкову справу №59/2011. Як вбачається із витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №26051785 від 04.02.2011 року та витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи) № 26051779 від 04.02.2011 року інформація за пошуковим параметром ОСОБА_5 відсутня.

Відповідно до положень ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

З урахуванням вказаної норми, встановивши, що покійний ОСОБА_5 не мав спадкоємців за заповітом та за законом, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Полтавської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

За положеннями ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до вимог вказаної статті суд відобразив у судовому рішенні мотиви, за якими він дійшов певних висновків.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показам свідків, - є неспроможними, оскільки суд обґрунтував свої міркування щодо вказаних доказів: вичерпної та однозначної інформації щодо факту чи часу спільного проживання позивача та покійного ОСОБА_5 вони не містили.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, який не взяв до уваги в якості доказу акт про фактичне проживання від 21 грудня 2010 року, оскільки його складено вже після смерті ОСОБА_5 та зі слів тих самих свідків, які були допитані у судових засіданнях.

У матеріалах спадкової справи міститься довідка ЖБК «Граніт»про те, що ОСОБА_5 був прописаний з 1970 року до моменту смерті за адресою АДРЕСА_1. Вказана довідка не спростована.

Крім того, ОСОБА_2, звертаючись до нотаріальної контори, суду із відповідними заявами, вказував різні роки початку спільного проживання із покійним: у заяві до нотаріальної контори про прийняття спадщини -з 2005 року; у позовній заяві пров изнання договору довічного утримання дійсним - з 2006 року; у позовній заяві про встановлення факту проживання та про визнання спадкоємцем четвертої черги -з 2004 року, таку саму дату позивач називав і в суді апеляційної інстанції.

Непослідовність доводів позивача та відсутність належних і достатніх доказів спільного проживання з спадкодавцем вказує на неспроможність цих доводів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ С.Б. Бутенко

/підпис/ О.І. Обідіна

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук