Ухвала суду № 26939139, 26.07.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/620/2012

Головуючий по 1-й інстанції Савченко

Суддя-доповідач: Харлан Н. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року м.Полтава

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Октябрського району та засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Трабзон район Арсін Туреччина, турок, громадянин Туреччини, з вищою освітою, неодружений, працюючий туроператором «Тез-Тур», мешканець АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_5 16051,02 матеріальної та 400000 грн. моральної шкоди, а також 1000 грн. витрат, понесених нею на надання правової допомоги.

Стягнуто з засудженого судові витрати в сумі 1296,68 грн., перерахувавши їх одрежувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код 25574067, Банк одержувача: ГУДКУ України в Полтавській області МФО: 831019

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

2 липня 2011 року, приблизно о 09 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків, з метою умисного вбивства наніс численні удари ножем в життєво важливі органи потерпілої ОСОБА_5, а саме в область грудної клітини, черевної порожнини, шиї, тулубу, кінцівок, а також численні удари табуретом в область голови, тулубу та кінцівок потерпілої, нанісши їх не менше 21, спричинивши при цьому їй проникаючі колюче-ріжучі ушкодження грудної та черевної порожнини з гемопневмотораксом та внутрішньочеревною кровотечею з ушкодженням внутрішніх органів, які згідно висновку експерта № 1569 від 8 серпня 2011 року оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя; колюче-ріжучі ушкодження шиї, тулубу, кінцівок, які згідно цього ж висновку експерта оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, гематоми тулубу та кінцівок, які відповідно до вказаного вище висновку експерта оцінюються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Однак, підсудний не довів звій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як під час скоєння злочину він був виявлений свідком ОСОБА_6, в зв'язку з чим і змушений був припинити вчинення дій, спрямованих на притиправне позбавлення життя потерпілої, яка каретою швидкої медичної допомоги була доставлена до реанімаційного відділення 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтава, де їй було надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу, яка й сприяла запобіганню настання смерті.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку. При цьому прокурор вказує, що обране судом покарання є м'яким. Зазначає, що при призначенні покарання, судом не достатньо враховано те, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину не визнав ,також судом недостатньо враховано суспільну небезпечність даного злочину, кількість нанесених тілесних ушкоджень, що свідчить про жорстокість вчиненого злочину. Прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді 10 років позбавлення.

В апеляції засуджений, заперечує наявність умислу на вчинення вбивства потерпілої, просить зменшити призначене судом покарання чи провести повторне розслідування, а також зазначає, що потерпіла постійно змінювала розмір моральної шкоди із 20 тисяч гривень до 600 тисяч гривень без будь-якої мотивації. Стверджує, що ОСОБА_5 спровокувала його, оскільки відмовилася повертати йому гроші та не підшукала квартиру, глузувала з нього, що викликало у нього обурення та сильне хвилювання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Ситника Р.Г. на підтримання апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_7, потерпілу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8, які просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає, апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Твердження засудженого ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу на вбивство та перебування в стані сильного душевного хвилювання під час вчинення злочину спростовується матеріалами кримінальної справи.

Будучи допитаним під час судового слідства засуджений повідомив, що розізлився на потерпілу, оскільки остання глузувала з нього, схопив кухонний ніж, яким наніс декілька ударів та вдарив табуреткою. Зазначив, що якби мав намір її вбити, то довів би свій умисел до кінця не дивлячись на те, що на крики ОСОБА_5 у двері почали стукати. Вказував, що не усвідомлював, що робить, оскільки перебував у збудженому емоційному стані.

Таке твердження ОСОБА_2 судом першої інстанції оцінено критично і цілком обґрунтовано не взято до уваги.

Із змісту розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, не вбачається образливих слів потерпілої, які б свідчили про приниження честі й гідності засудженого, яке було б виражене у такій непристойній формі, що вважається образливою. Також встановлено, що потерпіла не вчиняла будь-яких неправомірних дій стосовно ОСОБА_2, які могли б викликати стан сильного душевного хвилювання.

Крім того, із мотивувальної частини висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи встановлено, що конфліктна ситуація, яка виникла між засудженим та потерпілою, викликала у ОСОБА_2 злість та роздратування. Його дії були послідовні, він чітко пам'ятає, як взяв ніж та почав наносити удари ОСОБА_5 по тілу. Також пам'ятає як вона захищалася від нього табуреткою, тримаючи її над головою, а засуджений виривав цю табуретку з рук.

Дана обставина свідчить про те, що засуджений в момент вчинення злочину чітко усвідомлював свої дії, удари наносив послідовно, застосовуючи при цьому кілька знарядь злочину.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, на який посилається суд першої інстанції, зазначено, що ОСОБА_2 в період вчинення інкримінованого йому злочину не страждав психічним захворюванням, тимчасовим психічним розладом чи недоумством. В теперішній час він також не страждає психічним захворюванням, тимчасовим психічним розладом чи недоумством. У вказаний період засуджений міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На тілі потерпілої виявлено тілесні ушкодження, що утворилися від не менше ніж 21-ї травмуючої дії, з них 8 шрамів від колото-ріжучих ран.

Згідно показань свідка ОСОБА_6, наведених у вироку, зазначено, що остання проходила мимо дверей квартири ОСОБА_5 та почула її крики про допомогу. Коли вона почала стукати у двері, ОСОБА_2 наказав їй прийти через годину та спочатку відмовлявся відчинити двері. Лише після наполегливого намагання свідка потрапити до квартири потерпілої, відчинив двері та пішов геть.

Таким чином, вибір знаряддя злочину (ніж та табурет), кількість поранень, їхній характер та локалізація, обставини за яких засуджений припинив вчиняти протиправні дії, свідчать про направленість умислу ОСОБА_2 саме на позбавлення життя потерпілої.

Вбачається, що висновок суду першої інстанції про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_5, не доведений до кінця по незалежних від його волі обставин, за викладених у вироку обставин ґрунтується на матеріалах кримінальної справи, ретельно досліджених та перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку. Кваліфікація дій засудженого за ч.2ст.15, ч.1 ст. 115 КК України є правильною.

При обранні покарання ОСОБА_2 районний суд, виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, врахував характер і тяжкість вчиненого злочину, що відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, який вперше вчинив злочин, характеризується позитивно. Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України та призначив йому справедливе покарання, яке за своїм розміром не є надмірно суворим чи м'яким.

Таким чином, вирок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 та призначення покарання є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни чи скасування відсутні. В зв'язку з наведеним, апеляція прокурора не підлягає до задоволення.

Разом з ти, заслуговує на увагу твердження засудженого про надмірно велику суму стягненого з нього на користь потерпілої ОСОБА_5 розміру моральної шкоди. ОСОБА_2 зазначає, що потерпіла протягом судового слідства змінювала даний розмір, вказуючи спочатку про необхідність стягнення на її користь 200 тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, потім вказаний розмір збільшила до 600 тисяч гривень без будь-якої додаткової мотивації. На думку засудженого, ОСОБА_5 сама винна в тому, що сталося.

Виходячи із засад розумності, виваженості, достатності та справедливості, враховуючи глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_5, тривалість часу, необхідного для відновлення нормального способу життя, події, що передували вчиненню злочину та відношення до них потерпілої, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 27.01.2012 року щодо ОСОБА_2 , засудженого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - змінити.

Зменшити розмір стягуваної моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 до 100 000 (сто тисяч) гривень.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий: Н. М. Харлан

Судді: