Постанова № 2691552, 26.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5831/08

“26” вересня 2008 року                                  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – судді Зінченко А.В.,

За участю секретаря –  Набока О.О., Король Д.О., Ус Л.М.

За участю прокурора – Філоненка К.С.

Представника позивача – Шебаніц Н.М.

Представника відповідача – Бурдукової М.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  адміністративну справу за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особіХарківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» про стягнення адміністративно – господарської санкції, -

встановив :

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до суду в інтересах Держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» та просить суд стягнути санкцію за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 9519,05 грн.           

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 11 ст.19 Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70, передбачено, що суми адміністративно – господарських санкцій перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що наданий відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 21 особа.

Відповідно ст. 19 Закону, на підприємстві Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність» у 2007 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб (розраховано згідно з п.п. 3.1.-3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Міністерства України від 28.09.2005 року № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 30.11.2005 року за № 1442/1172287/823).

Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце по працевлаштуванню інвалідів.

Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 9519,05 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році, становить 9519 грн. 05 коп. На момент звернення до суду суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено. Загальна сума заборгованості складає 9519,05 грн.

Пунктом 19 ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено, що надходження до Фонду соціального захисту інвалідів належать до надходжень спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік.

Таким чином, неперерахування відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, призвела до ненадходження цих коштів до Державного бюджету України, що, в свою чергу, перешкоджає державі у створенні економічних, соціально – побутових, соціально – психологічних умов для задоволення потреб інвалідів, чим порушуються інтереси держави та соціальні гарантії прав інвалідів.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача за довіреністю позовні вимоги підтримали повністю, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просили  суд позов задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю в судовому засіданні позов визнав повністю та послався на недосконале знання законодавства.

Заслухавши пояснення сторін по справі,  дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

            Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, але покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць державну службу зайнятості та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідачем у 2007р. не направлялись до районного центру зайнятості звіти по формі № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках, що підтверджується наданими позивачем копіями листа Дзержинського районного центру зайнятості № 1517 від 15.05.08р.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.

Однак відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Крім того, ч.11 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що наданий відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 21 особа.

Відповідно ст. 19 Закону, на Українсько-американському ТОВ «Співдружність» у 2007 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб. Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 9519 грн.05 коп. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році, становить 9519 грн. 05 коп. На момент звернення до суду підприємством сплачено 00 грн. 00 коп. Загальна сума заборгованості складає 9519 грн. 05 коп. і на даний час відповідачем не сплачена.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» адміністративно – господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 9519,05 грн. нормативно та документально обґрунтовані, не суперечать діючому законодавству, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 94 КАС України  у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа  судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особіХарківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність» про стягнення адміністративно – господарської санкції - задовольнити.

Стягнути з Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність»(код ЄДРПОУ 23457021) на користь Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., кім. 16, р/р 31219230700003 управління Держказначейства у Дзержинському районі, код 24134567, МФО 851011 ГУДК у Харківській області) адміністративно – господарську санкцію за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2007 році, в сумі 9519 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 05 коп.   

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 вересня 2008 року.

Суддя                                                                             А.В. Зінченко