Постанова № 2691537, 26.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7187/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2008р.                                                                                                           м. Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М. 

за участю сторін :

позивача –  Максимчук І.Т.

представника відповідача – Плескач І.С., Лазаренко І.В.

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ВАТ „Екомобіль” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                           ВСТАНОВИВ:

            Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Екомобіль» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд скасуватиподатковеповідомлення-рішення від 02.07.08р. №0001332302/0, прийняте ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Ухвалою суду від 15 липня 2008 року було відкрито провадження по адміністративній справі, яка призначена до попереднього розгляду в судовому засіданні на 14 серпня 2008 року.

            Ухвалою суду від 14 липня 2008 року закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду на 26 вересня 2008 року.

            У судовому засіданні 26.09.08р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, просив суд їх задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі якого здійснено нарахування податкового зобов’язання відсутнє. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ВАТ «Екомобіль» витрати по сплаті роялті за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007 р. в частині сум, на які видані векселі, правомірно віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 року відповідно до п.1.30. ст. 1, п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 та п. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Представник позивача зазначив, що визначена договором винагорода має усі ознаки роялті, передбачені п. 1.30. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ознаки витрат, які можуть бути віднесені до складу валових витрат на підставі п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону, а момент віднесення цих витрат до складу валових витрат було визначено позивачем згідно з вимогами п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за подією, що настала першою, а саме: датою фактичною видачі невиключної ліцензії за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007р.

            Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харковав своїх запереченнях на позов та представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечуютьповністю. Вважають нарахування податкового зобов’язання, відображеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, правомірним у зв’язку із порушенням позивачем вимог п.1.30. ст. 1, п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що позивач не мав права відносити до складу валових витрат 4 кварталу 2007 року витрати по роялті за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007 р. в частині сум, на які видані векселі, тому що такі суми роялті не є сплаченими, в той час як положення п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають віднесення до складу валових витрат витрат, пов’язаних із виплатою роялті.Підсумовуючи викладене, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

            Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевіркуВАТ «Екомобіль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.03.2005р. по 31.12.2007р. За результатами перевірки було складеноАкт від 20.06.08р. № 1598/23-112/33292521, в якому знайшло відображення порушення позивачем п.1.30. ст. 1, п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 та п.п. 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А саме, згідно з висновками Акту перевірки, підприємством занижено податок на прибуток за 2007 рік у сумі 1117500 грн.

На підставі вказаного висновку Акту перевірки № 1598/23-212/33292521 від 20.06.08р.відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.07.08р. №0001332302/0, відповідно до якого ВАТ «Екомобіль» нараховано суму податкового зобов’язання у розмірі 2011500,00 грн., у тому числі 1117500,00 грн. за основним платежем та 894000,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

            Як вбачається зі змісту оскаржуваногоподатковогоповідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 02.07.08р. № 0001332302/0, останнєвинесено запорушення ВАТ «Екомобіль»п.1.30. ст. 1, п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Відповідно до Акту перевірки та пояснень, наданих представниками відповідача, зміст порушення ВАТ «Екомобіль» вимог п.1.30. ст. 1, п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає у тому, що позивач в 4 кварталі 2007 року відніс до складу валових витрат суму роялті за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007р. у розмірі 4470000,00 грн., зобов’язання по сплаті якого було припинено ВАТ «Екомобіль» шляхом видання векселів: простого векселя АА №0242259 від 24.12.2007р. на суму 2200000,00 грн. та простого векселя АА №0242260 від 24.12.2007р. на суму 2270000,00 грн. Відповідач зазначає, що до складу валових витрат сума роялті за ліцензійним договором може бути віднесена лише у випадку, коли роялті фактично сплаченогрошовими коштами, тому що п. 1.30. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті визначається як платежі будь-якого виду, а п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, пов’язані з виплатою роялті.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача та вважає правомірним віднесення ВАТ «Екомобіль» у 4 кварталі 2007 року до складу валових витрат суму роялті у розмірі 4470000,00 грн., зобов’язання по сплаті яких припинено шляхом видання векселів, з огляду на наступне.

Підпунктом 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано наступне визначення роялті: роялті— платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України».

            Згідно з умовами ліцензійного договору № 07/12-19 від 19.12.2007 р. Ліцензіар (АТ «НТІ ТТР») надає Ліцензіату (ВАТ «Екомобіль») право користування (невиключну ліцензію) корисною моделлю (корисна модель «Спосіб перетворення зворотно-поступального руху в обертальний», патент №1798), а Ліцензіат зобов’язується сплатити передбачену договором винагороду (роялті).

            У пункті 2.2. вказаного ліцензійного договору передбачено, що передача прав на корисну модель не передбачає передачу в користування, володіння чи власність Ліцензіата (ВАТ «Екомобіль») такої корисної моделі і не надає право Ліцензіату продавати чи відчужувати корисну модель.

            Таким чином, винагорода за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007 р. є роялті у розумінні 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що також не заперечується предствниками відповідача у судовому засіданні.

            Положення п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає віднесення до складу валових витрат витрат, пов’язаних із виплатою роялті.

Правила ведення податкового обліку визначаються у ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктом 11.2. даної статті передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

            Виходячи із положень п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Екомобіль» має право віднести до складу валових витрат витрати, пов’язані з виплатою роялті за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007 р. або за датою списання грошових коштів по сплаті роялті з поточного рахунку позивача або за датою фактичного отримання невиключної ліцензії.

            Відповідно до акту приймання-передачі від 20.12.07р. до ліцензійного договору № 07/12-19 від 19.12.2007 р., підписанням цього акту підтверджується, що Ліцензіар (АТ «НТІ ТТР») передав, а Ліцензіат (ВАТ «Екомобіль») прийняв право на використання корисної моделі, і з моменту підписання цього акту невиключна ліцензія є виданою.

            Отже, ВАТ «Екомобіль» згідно з вимогами п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було правильно визначено дату віднесення до складу валових витрат сум роялті за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007 р. за датою передачі прав на користування корисною моделлю, яка мала місце першою.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо незастосування у даному випадку правил податкового обліку, визначених ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Враховуючи відсутність порушення ВАТ «Екомобіль» вимог п.1.30. ст. 1, п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та правильність віднесення до складу валових витрат 4 кварталу 2007 року сум роялті за ліцензійним договором № 07/12-19 від 19.12.2007 р. в розмірі 4470000,00 грн. зобов’язання по сплаті яких припинено шляхом видачі векселів, за першою подією – передачею права користування корисною моделлю, яка мала місце 20.12.2007р., що підтверджується актом приймання-передачі від 20.12.07р. до ліцензійного договору № 07/12-19 від 19.12.2007 р., нарахування ВАТ «Екомобіль»податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2011500 грн. (за основним платежем - 1117500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 894000) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.07.08р. №0001332302/0 є безпідставним.

За таких обставин, прийнятеДержавною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харковаподатковеповідомлення-рішення №0001332302/0 від 02.07.08р.є протиправним і підлягаєскасуванню.

На  підставі   викладеного,   суд  дійшов   висновку   про   правомірність   вимогпозивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ВАТ „Екомобіль” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 02.07.08р. № 0001332302/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ „Екомобіль” (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, код 33292521) державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.09.2008 року.

Суддя                                                 (підпис)                                             Т.С.Перцова