Рішення № 26887910, 22.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3110/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне )

22 жовтня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, в складі:

головуючого судді Чернишова Ю.В.

при секретарі Гречко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Словянська Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, затримки розрахунку, індексації та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод»міста Словянська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2463 грн. 51 коп., суму середньої заробітної плати за весь період затримки у розмірі 14245 грн. 76 коп. індексації у розмірі 505 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у відповідача електриком з 20 січня 1969 року по 5 вересня 2001 року. Після звільнення відповідач не розрахувався з ним та не розрахувався по теперішній час. Тому, просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію інфляції за затримку розрахунку та вказану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримав раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце та час судового засідання належним чином був сповіщений.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, тобто провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача електриком з 20 січня 1969 року по 5 вересня 2001 року. (а.с.5-7).

При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі складає 2463 грн. 51 коп. (а.с. 13).

Вирішуючи питання стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 5.09.2001 року, заборгованість по заробітній платі складає 2463 грн. 51 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заробітної плати, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 14345 грн. 76 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення суми компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 11.09.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ Содовий завод м. Словянськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ Содовий завод м. Словянськ визнано банкрутом. (а.с.10).

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за час затримки розрахунку , не входять до переліку зобовязань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові індексації інфляції у розмірі 505 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не додано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації.

Крім того, дія постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати»- поширюється тільки на працюючих робітників, але ж ніяк не на звільнених.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд вважає, що позивач не пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У звязку з цим, а також враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2371 КЗпП України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Словянська Донецької області, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, буд. 91, р/р 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає : Донецька область, м. Словянськ, вул. Кармелюка, б. 1А, заборгованість по заробітній платі у сумі 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три ) гривні 51 копійку.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Словянська Донецької області на користь держави на рахунок 31210206700075 ГУДКСУ в Донецькій області МФО 834016 Код ОКПО 37803368 Код платежу 26503448 судовий збір отримувач УДКС у м. Словянська Код 22030001 у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 228,229 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_3