Постанова № 26874522, 24.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6728/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Духно І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринг»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринг»(далі ТОВ або позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2012 року ТОВ «Спецінжиніринг»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001042220 від 03 травня 2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 липня 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Спецінжиніринг»відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ТОВ «Спецінжиніринг»посилається на те, що відповідачу були надані усі первинні документи, які були оформлені між позивачем та ТОВ «Пальміра-С», які підтверджують здійснення господарських операцій. Крім того, позивач зазначає, що від ТОВ «Пальміра-С»отримали виконання будівельних робіт, реально сплативши за це грошові кошти, правомірно віднесли до податкового кредиту відповідну суму ПДВ.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецінжиніринг»стосовно взаємовідносин із ТОВ «Пальміра-С»(код за ЄДРПОУ 33784614) за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено Акт № 54/1-22-20-34288689 від 17 квітня 2012 року (далі Акт або Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 295 002 грн. в розрізі взаємовідносин із вказаним контрагентом ТОВ «Пальміра-С».

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00001042220 від 03 травня 2012 року, яким позивачу, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 295 002 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 73 750 грн. 50 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Пальміра-С»мали виключно формальний характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, між позивачем та ТОВ «Пальміра-С»були укладені договори будівельного підряду №18-07 від 18.07.2011 року, №15-09 від 15.09.2011 року, №02/12 від 12.12.2011 року, згідно яких субпідрядник ТОВ «Пальміра-С»зобов'язується виконувати будівельні роботи на об'єктах, замовлених підрядником ТОВ «Спецінжиніринг».

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надано до суду першої інстанції такі первинні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в; податкові накладні: №13 від 29.07.2011 року на суму 410 176 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 68 362 грн. 67 коп.), №36 від 30.08.2011 року на суму 269 825 грн. 60 коп. (в т.ч. ПДВ 44 970 грн. 93 коп.), №51 від 18.10.2011 року на суму 100 000 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 16 666 грн. 67 коп.), №56 від 23.11.2011 року на суму 180 000 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 30 000 грн. 00 коп.), №82 від 30.11.2011 року на суму 350 000 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 58 333 грн. 33 коп.), №52 від 26.12.2011 року на суму 460 000 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 76 666 грн. 67 коп.), а всього на суму 1 770 001 грн. 60 коп. (в т.ч ПДВ 295 000 грн. 27 коп.; банківські виписки щодо перерахування коштів ТОВ «Пальміра-С»за виконані роботи; рахунки-фактури № 1289 від 01.12.2008 року на загальну суму 14 340 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 2 390 грн. 00 коп.; № 1332 від 02.12.2008 року на загальну суму 56 977 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 9 496 грн. 20 коп.; № 267 від 10.03.2009 року на загальну суму 15 072 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 2 512 грн. 00 коп.; № 288 від 19.03.2009 року на загальну суму 11 304 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1 884 грн. 00 коп.

На виконання позивачем договорів, ТОВ «Пальміра-С»виписано податкові накладні. Суми, зазначені в накладних включено позивачем до податкового кредиту у податковій звітності відповідного періоду.

Згідно з висновків акту перевірки, порушення позивачем полягало у формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із наданням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання повітря приміщень на підставі зазначених договорів із ТОВ «Пальміра-С»які, на думку податкового органу, є нікчемними, та на підставі податкових накладних, підписаних від імені цього товариства неналежною особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16 липня 1999 року господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України -податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з абзацом 8 пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, підставою недійсності податкової накладної є заповнення її особою іншою, ніж зазначена у пункті 1 даного Порядку, а саме -особою, іншою, ніж: особа, зареєстрована платником податку на додану вартість; філія чи інший структурний підрозділ платника податку на додану вартість; уповноважений учасник спільної діяльності; управитель майном; покупець послуг нерезидента на митній території України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 198.6 статті 198 розділу V «Податок на додану вартість»ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Дані податкового обліку позивача, у тому числі нарахування і декларування податкового кредиту, повністю підтверджуються податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства України, які опосередковують участь позивача у реальних господарських операціях, що пов'язані з фактичними наслідками для позивача, змінами у складі та вартості активів позивача, спрямовані на досягнення реального результату, який використовується позивачем у його господарській діяльності. Тому позивачем не порушені вимоги абзацу 1, 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Отже, реальність господарських операцій була підтверджена позивачем документами бухгалтерського обліку: актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що зазначені первинні документи складені позивачем відповідно до вимог законодавства і підтверджують реальність правовідносин сторін по монтажу та налагодженню, а тому податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем, є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає визнанню його протиправним та скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринг»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 року скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001042220 від 03 травня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.