Рішення № 26865167, 29.08.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3695/12 29.08.2012 29.08.2012 29.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/2496/12 Суддя суду 1-ої інстанції Старжинська О.С.

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду ВовненкоГ.Ю.

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Вовненко Г.Ю.

суддів - Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі - Орельській Н.М.,

за участю - позивачки ОСОБА_3, представника відповідача Сікиринського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача - приватного підприємства «Укрінтерпостача», Сікиринського Д.В. на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 липня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства (далі - ПП) «Укрінтерпостача» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільнення, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а:

28 травня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПП «Укрінтерпостача» про стягнення заборгованості по заробітній платі за листопад, грудень 2011 року, Січень, лютий 2012 року.

Позивачка зазначала, що з 17 червня 2011 року по 28 лютого 2012 року працювала у відповідача інспектором відділу кадрів, а з 31 серпня 2011 року - директором підприємства. Звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю.

Проте при звільненні відповідач повністю з нею не розрахувався. Зокрема, згідно із штатним розкладом її заробітна плата як директора складала 3100 грн. Між тим, за листопад 2011 року їй було не донараховано 1040 грн.14 коп. З грудня 2011 року відповідач необґрунтовано зменшив розмір її заробітної плати, в зв'язку з чим їй було не донараховано: в грудні 490 грн. 14 коп.; в січні 2012 року - 166 грн.33 коп.; в лютому 2012 року -1419 грн. 01 коп., а всього - 3115 грн. 62 коп.

В січні 2012 року при наданні щорічної відпустки їй була нарахована заробітна плата за час відпустки на 126 грн. 19 коп. менше.

Оскільки вона звільнена в зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, то відповідно до ст. 44 КЗпП їй належить до виплати вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 9044 грн. 82 коп.

За затримку повного розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП за період з 28 лютого по 28 травня 2011 року їй належить до виплати 8709 грн. 58 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила про задоволення позову та стягнути з відповідача на її користь зазначені суми з утриманням обов'язкових платежів.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 липня 2012 року ухвалено стягнути з ТОВ «Укрінтерпостача» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за листопад 2011 року в сумі 1040 грн.14 коп.; за грудень 2011 року - лютий 2012 року - 3240 грн. 65 коп.; вихідну допомогу при звільненні - 9300 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку - 8709 грн. 58 коп. з утриманням із зазначених сум обов'язкових платежів.

Вирішено питання щодо судових витрат

В апеляційній скарзі ТОВ «Укрінтерпостача», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення та скасуванню в частині стягнення вихідної допомоги з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, відповідачем порушені права позивачки щодо оплати праці, строків розрахунку та вихідної допомоги.

Проте, такий висновок судом зроблено на підставі неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що наказом № 112-к від 31 серпня 2011 року власник перевів позивачку з посади інспектора відділу кадрів на посаду директора ПП «Укрінтерпостача».

Відповідно до підпунктів «в», «з» пункту 6.2 статуту ПП «Укрінтерпостача» до компетенції Власника підприємства належить призначення та звільнення директора, головного бухгалтера та визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства (а.с.69-74).

Згідно з штатним розписом, який затверджений наказом №1 від 30.03.2011 р., посадовий оклад директора підприємства в листопаді 2011 року складав 1150 грн.

За штатним розписом, затвердженим наказом № 2 від 31.11.2011 р., з 1.12.2011 р. посадовий оклад директора дорівнювався 1200 грн.

З 1.01.2012 р. посадовий оклад директора визначений 1300 грн. - штатний розпис, затверджений наказом № 3 від 29.12.2011 р.

За даними картки персоніфікованого обліку, яка ведеться у Пенсійному фонді України (далі - ПФУ) і до якої згідно із ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'зкове державне соціальне страхування» вносяться дані щодо нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», заробітна плата ОСОБА_3 склала: у листопаді 2011 року - 3100 грн.; у грудні 2011 року - 1900 грн.; у січні 2012 року - 2421 грн.95 коп.; у лютому 2012 року - 970 грн. 81 коп. (а..с.47).

В той же час за даними картки-рахунку, яка ведеться бухгалтерією ПП «Укрінтерпостача», відомості якої про нараховану заробітну плату відповідають даним картки персоніфікованого обліку ПФУ, ОСОБА_3 було виплачено: листопад 2011 року - 1500 грн.; грудень 2011 року - 2050 грн.; січень 2012 року - 2314 грн. 65 коп.; лютий 2012 року - 970 грн. (а.с.12-14).

Таким чином заборгованість по заробітній платі має місце в листопаді 2011 року 1600 грн. (3100 - 1500); в січні 2012 року - 107 грн. 30 коп. (2421,95 - 2314,65); в грудні 2011 року було сплачено заробітної плати більше на 150 грн. (нараховано 1900 грн., а сплачено - 2050 грн.); в лютому 2012 року заборгованості немає. Загальна сума заборгованості за спірний період складає 1557 грн. 30 коп. {(1600 + 107,30) - 150}.

Доводи ОСОБА_3 щодо того, що її посадовий оклад за штатним розписом був встановлений у 3100 грн. не знайшов підтвердження у судовому засіданні.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач не розрахувався з позивачкою у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, то згідно з вимогами ст. 117 КЗпП він несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

За приписами ч.2 ст. 117 КЗпП та відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки розрахунку визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи зазначені вище положення та виходячи із того, що вимоги позивачки щодо стягнення заробітної плати задоволено частково, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в 500 грн.

Отже, рішення суду в частині вимог про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підлягає зміні, сума, яку стягнено з відповідача на користь позивачки - зменшенню до 1557 грн. 30 коп. в рахунок заборгованості по заробітній платі і до 500 грн. в рахунок відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.

Що стосується вимог про стягнення вихідної допомоги, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченим колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Судом встановлено, що колективний договір на підприємстві не укладався.

Позивачка пояснила в судовому засіданні, що порушення законодавства про працю полягає в невиплаті належної їй заробітної плати в період з листопада 2011 року по лютий 2012 року.

Як встановлено, в зазначений період недоплата по заробітній платі складала 1557 грн. 30 коп.

В цей же період позивачка являлась директором підприємства і згідно з п.6.5 Статуту до її компетенції відносилось здійснення оперативного керівництва діяльністю підприємства, розпорядження майном та коштами підприємства, реалізація щорічних планів діяльності, вчинення правочинів від імені підприємства, встановлення цін, тарифів на продукцію підприємства, вирішення всіх інших питань, які не віднесені до компетенції Власника.

Таким чином, враховуючи посадові обов'язки директора, визначені Статутом, можна зробити висновок, що наявність заборгованості по заробітній платі є результатом неефективної роботи директора підприємства, тобто позивачки.

Крім того, відповідно до п.6.2 Статуту звільнення директора підприємства відноситься до компетенції Власника підприємства.

Між тим, наказ про звільнення ОСОБА_3 за ст. 38 КЗпП України з підстав невиконання роботодавцем законодавства про працю виданий та підписаний самою ОСОБА_3 як директором підприємства, що є порушенням положень Статуту підприємства (а.с.11).

Тому підстави звільнення, зазначені у даному наказі, не мають правового значення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо виплати вихідної допомоги не підлягають задоволенню.

Оскільки при вирішення вимог про стягнення вихідної допомоги суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ПП «Укрінтерпостача» на користь державі підлягає стягненню судовий збір 214 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Укрінтерпостача» Сікиринського Д.В. задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 липня 2012 року в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.

Стягнути з приватного підприємства «Укрінтерпостача», юридична адреса: с. Трикратне, Вознесенський район, вул. Радянська, 1-а, код 30526451, на користь ОСОБА_3 1557 грн. 30 коп. заборгованості по заробітній платі і 500 грн. відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, а всього - 2057 (дві тисячі п'ятдесят сім) грн. 30 коп.

Це ж саме рішення в частині стягнення 9300 грн. вихідної допомоги скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до приватного підприємства «Укрінтерпостача» про стягнення вихідної допомоги відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Укрінтерпостача» на користь держави судовий збір у сумі 214 грн., зарахувавши їх за реквізитами: отримувач коштів - Державний м.Миколаїв 22030001, код отримувача (код за ЕДРПОУ) 37992781, банк отримівача - ГУДКСУ у Миколаївській області, код банку отримувача (МФО) 826013, рахунок отримувача - 31211206780002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: