Рішення № 26865085, 05.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3948/12 05.09.2012 05.09.2012 05.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/2660/12 Головуючий у 1-й інстанції Безпрозванний В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

05 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Дубовій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2012 року

за позовом

ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2

про

звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначав, що 07 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 22 398 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 06 листопада 2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 07 листопада 2006 року між сторонами був укладений договір застави, за умовами якого ОСОБА_2 передав в заставу Банку легковий автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, реєстраційний номер ВЕ 4167ВЕ.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконував належним чином умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 20 червня 2011 року у нього виникла заборгованість, Банк просив в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави шляхом його продажу безпосередньо банком із укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та із зняттям автомобіля з обліку у відповідних органах, та наданням Банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. А також Банк просив покласти обов'язок на відповідача передати Банку технічний паспорт та ключі від транспортного засобу, а у разі втрати документів зобов'язати орган ДАІ їх відновити.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2012 року позов задоволено частково.

Постановлено звернути стягнення на предмет застави - автомобіль CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, шляхом надання права Банку продажу вказаного транспортного засобу від імені ОСОБА_2 будь- якій особі - покупцю від імені ОСОБА_2 за найвищою запропонованою ціною.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Банк просить змінити рішення суду в частині відмови у наданні позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету застави, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку щодо зняття автомобіля, як предмета обтяження з обліку в органах ДАІ України, а також надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Банк не є власником транспортного засобу, то від імені боржника не має права на розпорядження майном.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що 07 листопада 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № NKGDAU 00220078, відповідно до якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 22 398 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим строком повернення 06 листопада 2013 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами укладено договір застави від 07 листопада 2006 року, згідно з яким ОСОБА_2 надав банку в заставу автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску.

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором виконував із порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим у нього перед банком виникла заборгованість, яка станом на 20 червня 2011 року становила 9 527, 91 доларів США, з яких: 8 790,50 доларів США - заборгованість за кредитом, 641,13 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 47,25 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 49,03 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення за кредитним договором на предмет застави.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В силу ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В силу пунктів 15.7.1, 15.7.3 Договору застави у разі порушення заставодавцем зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, за кредитним договором.

Оскільки відповідачем було допущене порушення умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним, то Банком 09 червня 2011 року позичальнику направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості, необхідність її сплатити та наміри Банку щодо дострокового повернення суми кредиту на підставі ст. 1050 ЦК України і звернення стягнення на майно.

З'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань Банк набув право на звернення стягнення на предмет застави.

Але, при визначенні способу реалізації предмета обтяження, суд не врахував умови даного договору.

Так, п. 24 вказаного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів:

- шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателю у рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором;

- шляхом продажу заставодержателем Предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Відповідно до п.33.3 договору застави з моменту передачі предмета застави в заклад, заставодавець доручає заставодержателю здійснити від імені заставодавця всі необхідні дії, пов'язані із зняттям предмета застави з обліку в органах державної реєстрації транспортних засобів.

Відповідно до 6 ст.20 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться судовим виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу арбітражного суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Отже, оскільки п.33.3 договору застави визначено, що при реалізації предмета застави заставодавець доручає заставодержателю здійснити від імені заставодавця всі необхідні дії, пов'язані із зняттям предмета застави з обліку в органах державної реєстрації транспортних засобів, то суд помилково обмежив права Банка, передбачені договором.

У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК в у вказаній частині підлягає зміні.

Що стосується позовних вимог про покладення на відповідача обов'язку передати позивачеві технічний паспорт та ключі від автомобілю, а у разі втрати чи пошкодження технічного паспорту - зобов'язати третю особу відновити втрачені документи, то вони не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту прав Банку не передбачений умовами договору застави.

Керуючись ст. ст..303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2012 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини рішення словами «з наданням права Банку зняти автомобіль з обліку в органах ДАІ України».

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді