Ухвала суду № 26864070, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/50104/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012

у справі № 2а/0570/3765/2012

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281312/7925/10/15-16-23/3 від 01.03.2012 повністю, визнання недійсним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000219312/7954/10/15-16-23/3 від 01.03.2012 на суму 336043,58 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012, позов задоволено; визнано недійсним повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 01.03.2012 № 0000281312/7925/10/15-16-23/3; визнано частково недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 01.03.2012 № 0000219312/7954/10/15-16-23/3 на суму 336043,58 грн.; стягнуто з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, в ході якої було встановлено порушення Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія»граничного строку сплати сум грошового зобов'язання з податку на прибуток і організацій, що перебувають у державній власності, та за результатами якої складено Акти перевірки від 07.02.2012 № 62/15-16-23/3-33161769 та № 61/15-16-23/3-33161769. За наслідками вказаної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000281312/7925/10/15-16-23/3 від 01.03.2012, яким позивачу за порушення п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України за затримку на 224 календарних дні сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 92 915 грн., на підставі ст.126 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 18 583,00 грн.;

2) № 0000219312/7954/10/15-16-23/3, яким позивачу за порушення п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України за затримку більше ніж 30 календарних днів сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 6 996 869,70 грн., на підставі ст. 126, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 476 432,59 грн.

Причиною виникнення спору у справі став факт перерозподілу податковим органом призначення платежів, самостійно визначених платником у платіжних дорученнях, якими здійснювалась сплата поточних податкових зобов'язань, та зарахування вказаних сум в рахунок погашення іншого податкового боргу.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими, з чим погоджується суд касаційної інстанції, посилання контролюючого органу на положення п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України (яким передбачений обов'язок податкового органу у разі наявності у платника податків податкового боргу, зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення), оскільки спірні відносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом. Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним у спірних правовідносинах, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, не передбачено право податкового органу змінювати призначення платежу, визначене платником податків у платіжному дорученні.

Право визначати призначення платежу відповідно до законодавства, чинного на момент сплати позивачем поточних платежів, належало виключно платнику. Встановлена п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів (яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях) не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 цього Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

Тому суми податкових зобов'язань (або податкового боргу), з урахуванням положень пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Названим Законом серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, не визначено зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зокрема, п.7.7 ст.7 цього Закону) не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано визнали недійсними та скасували відповідно повністю та частково спірні податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді

В.В. Кошіль

О.А. Моторний