Ухвала суду № 26864057, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К-59342/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А за участю секретаря Гончар Н.О.

та представників:

позивача Пруднік С.І., Кузьмишина Л.В.

відповідача Муха С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Оболонь»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009

у справі № 22-а-37090/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Оболонь»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2008 №0000134020 на суму 458 920,24 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2008 позов задоволено повністю; визнано неправомірним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2008 № 0000134020 на суму 458 920,24 грн.; зобов'язано відповідача повернути помилково сплачену суму фінансових санкцій в розмірі 458 920,24 грн.; судові витрати у розмірі 3,40 грн. присуджено на користь позивача з Державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача у судовому засіданні 15.10.2012 касаційну скаргу підтримали та просили скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.09.2008 у справі № 6/491.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.10.2012 проти касаційної скарги заперечував та просив залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві в період з 03.03.2008 по 07.03.2008 було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ «Оболонь»з питань дотримання вимог валютного законодавства України за імпортним контрактом № 2007 380-6217Е4 від 21.08.2007, укладеним між позивачем та фірмою HS AG»(Німеччина), за період з 21.08.2007 по 03.03.2008, за результатами якої складено акт №151/40-20/05391057 від 17.03.2008;

- в ході проведення перевірки встановлено, що 21.08.2007 між позивачем та фірмою S AG»(Німеччина) укладений зовнішньоекономічний контракт № 2007 380-6217Е4 на постачання комплексного обладнання для розширення наявної лінії розливу пива в кеги, загальна сума якого складає 3 075 000,00 євро;

- на виконання вищевказаного контракту позивачем було перераховано на користь нерезидента валютні кошти на суму 2 643 900,50 євро, а саме: 461 250,00 євро згідно платіжного доручення № 308 від 26.09.2007 (граничний термін надходження товару на митну територію України -25.12.2007) та 2 182 650,50 євро, перераховані згідно Кредитного контракту з покриттям Hermes (граничний термін надходження товару на митну територію України -17.08.2008);

- за висновками перевірки встановлені порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме -перевищення граничного терміну поставки продукції, що імпортується за вищенаведеним контрактом: на суму передоплати 461 250,00 євро -порушення складає 43 дні, на суму 241 024,00 євро - порушення складає 5 днів;

- на підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000134020 від 26.03.2008, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 458 920,24 грн. за порушення ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у валюті, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній до 01.01.2008) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 4 названого Закону визначено, що:

- порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості;

- у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується;

- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як встановлено відповідачем в акті перевірки № 151/40-20/05391057 від 17.03.2008 та не заперечується позивачем, обладнання згідно зовнішньоекономічного контракту № 2007 380-6217 Е4 від 21.08.2007 надходило на митну територію України в період з 06.02.2008 по 27.02.2008.

Разом з тим, по сумі передоплати 461 250,00 євро, сплаченій платіжним дорученням № 308 від 26.09.2007, граничний термін надходження товару на митну територію України закінчився 25.12.2007.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і вбачається з матеріалів справи, індивідуальна ліцензія на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією за вказаним зовнішньоекономічним контрактом у позивача відсутня.

Будь-яких інших обставин, які у відповідності до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є підставою для звільнення резидента від нарахування та сплати пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, позивачем суду не наведено, оскільки факт подання позивачем документів відповідним компетентним органам з метою отримання ліцензії у відповідності до положень названого Закону такою підставою не є та, відповідно, не може бути підставою для звільнення позивача від сплати пені.

Відтак, нарахування позивачу штрафних санкцій в оспорюваній сумі за встановлене порушення було здійснено контролюючим органом обґрунтовано.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про доведеність податковим органом правомірності застосування штрафних санкцій та наявність законних підстав для відмови у позові.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Оболонь» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний