Ухвала суду № 26862867, 18.10.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0313/1047/2012 Головуючий у 1 інстанції:Фазан О.З. Провадження № 22-ц/0390/1677/2012 Категорія:57 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів - Веремчук Л.М., Бовчалюк З.А.,

при секретарі -Масляній С.В.,

з участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ (далі -Університет), третя особа на стороні позивача УМВС України у Волинській області, до ОСОБА_2 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних із навчанням, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Ратнівського районного суду від 30 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року Університет звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 липня 2005 року ОСОБА_2 було зараховано до складу курсантів цього навчального закладу.

01 вересня 2007 року між Університетом та відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Цим договором передбачалося, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі ОСОБА_2 зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в Університеті згідно із затвердженим розрахунком, а при відмові добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється в судовому порядку.

Після закінчення Університету згідно з наказом від 27 червня 2009 року курсанта 4-го курсу лейтенанта міліції ОСОБА_2 було відраховано зі складу курсантів та відрекомендовано для подальшого проходження служби до ГУМВС у Волинській області.

Наказом від 02 серпня 2011 року відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж»(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Сума витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 під час його навчання в Університеті, складає 24891 грн. 33 коп.

Тому просив стягнути з відповідача на свою користь вказані грошові кошти.

Заочним рішенням Ратнівського районного суду від 30 серпня 2012 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Університету фактичні витрати, пов'язані з навчанням, в розмірі 24891 грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 248 грн. 91 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з нього на користь Університету фактичні витрати, пов'язані з навчанням за період з 2007 по 2009 роки, в сумі 15011 грн. 34 коп. При цьому покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що наказом Університету № 241 о/с від 26 липня 2005 року ОСОБА_2 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу з 03 серпня 2005 року (а. с. 6).

01 вересня 2007 року з відповідачем укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (далі -Договір) (а. с. 3-5).

Згідно з пунктами 2.1.3, 2.3.5. цього Договору Університет зобов'язався забезпечити курсанта харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, а курсант зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою і відпрацювати не менше трьох років.

Наказом Університету № 252 о/с від 27 червня 2009 року після закінчення навчання лейтенанта міліції ОСОБА_2 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби в ГУ МВС України у Волинській області (а. с. 7).

Згідно з пунктом 2.3.6. Договору відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати Університету фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктами 2, 3, 4, 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 (далі -Порядок) встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Позивач надав суду розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Університеті, з якого вбачається, що протягом періоду навчання ОСОБА_2 у 2005-2009 роках на його утримання було витрачено 24891,33 грн. (а. с. 10-14).

Наказом Управління МВС України у Волинській області № 288 о/с від 02 серпня 2011 року, тобто до закінчення трирічного терміну перебування на службі, ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за власним бажанням за п. 64 «ж»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (а. с. 8).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч наведеним правовим нормам та умовам Договору ОСОБА_2, будучи звільненим з органів внутрішніх справ України за власним бажанням, не відшкодував позивачу витрати, пов'язані з навчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано задовольнив позов.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі, зазначає, що витрати на навчання з нього можуть бути стягнуті лише за період з 01 вересня 2007 року, тобто з моменту укладення Договору, як це передбачено Порядком.

Однак такі доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом Університету з 03 серпня 2005 року.

Відповідно і матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалося не з моменту укладення з ним Договору 01 вересня 2007 року, а з моменту його зарахування до числа курсантів.

Укладеним сторонами Договором встановлено, що при звільненні з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну перебування на службі особа відшкодовує фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, без обмеження у часі і без застереження про те, що вказані витрати відшкодовуються лише за період після укладення Договору.

На час розгляду справи Договір не визнаний недійсним і сторонами не розірваний.

Крім того, згідно з п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу ОСОБА_2 до Університету, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Тому відповідач зобов'язаний сплатити Університету грошові кошти в розмірі 24891,33 грн., тобто у повному обсязі фактичних витрат на його навчання.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та положеннями законодавства і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Ратнівського районного суду від 30 серпня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: