Ухвала суду № 26862007, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-596/11/2170

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.за участю секретаря Ісько Я.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Одяг" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Одяг" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та просило визнати нечинними податкових повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 31.12.2010 р.: -№ 0004972301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність за основним платежем 63000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31500,00 грн. за порушення ст. 1.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999 р.;№ 0004962301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 17864,27 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 1786,43 грн. за порушення п. 1.22 ст. 1, пп.. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року; рішення № 0004982301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3150000 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року позов був задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову -відмовити у повному обсязі .

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року відповідача-апелянта було замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області ДПС.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги , постанову суду 1-ої інстанції щодо правильності застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі в межах апеляційної скарги , апеляційний суд вважає ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних обставин:

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ТОВ магазин "Одяг" зареєстровано у 1995 році та взято на облік в ДПІ у м. Херсоні, в 2007-2009 роках було платником єдиного податку за ставкою 10 %. Рішенням засновника від 30.06.09 р. вирішено ліквідувати ТОВ магазин "Одяг", головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_7.

Фахівцями ДПІ у м. Херсоні була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ магазин "Одяг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 15.07.10 р.(акт перевірки № 5444/23-3/19224570 від 20.12.2010), при проведені якої виявлено, що ТОВ магазин "Одяг" здійснив 24.06.2009

відповідно до договору купівлі - продажу серія ВМІ № 084639 продаж основного засобу нерухомого майна громадянці ОСОБА_6, ціна нерухомого майна склала 630000 грн. Грошові кошти за реалізовані основні засоби були внесені покупцем у касу підприємства 24.06.2009 р. з оформлення прибуткового касового ордера. Працівниками ДПІ визначено порушення ст. 1,3 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", встановлено заниження єдиного податку за ставкою 10 % податкових зобов'язань за 2-й квартал 2009 року у сумі 63000 грн. До рядку 2 Декларації "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт)" не включено 630000 грн., що привело до заниження єдиного податку за ставкою 10 % у розмірі 63000 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004972301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність за основним платежем 63000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 31500 грн. за порушення ст. 1,3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва".

За виявлене порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", при проведенні розрахункової операції, яка була здійсненна у готівковій формі на суму 630000 грн. не був застосований реєстратор розрахункових операцій рішенням ДПІ у м. Херсоні № 0004982301 були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3150000 грн. на підставі ч. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Актом перевірки було встановлено , що позивачем занижено валовий дохід на суму 71457 грн. 09 коп., внаслідок не включення суму внесків до статутного фонду, яка була внесена готівковими коштами і не повернута засновнику, що прирівнюється до безповоротної фінансової допомоги та є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток па сум) 1 7864 грн. 27 коп. за три квартали 2010 року. Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Херсоні № 0004962301/0 від 31.12.2010 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 17864,27 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1786,43 грн. за порушення п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ТОВ магазин "Одяг" здійснив продаж за готівкові кошти основного засобу -нерухомого майна (будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 4230 кв. м), який обліковувався в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 10 "Основні засоби" та був відображений у статті балансу ТОВ магазин "Одяг" (Форма №1-М) у рядку 030-032 "Основні засоби"). Продане нерухоме майно обліковувались на рахунку 10 "Основні засоби", було виключено зі складу основних фондів і продано за готівку.

Згідно ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.03.96 № 98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. При цьому під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби.

Загальні умови провадження торговельної діяльності визначені Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 (в редакції на 31.12.2010),згідно з якими визначено, що терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" ,згідно з яким : Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу і надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання пов'язаних з цим послуг.

Згідно з главою 30 ГК України, господарсько-торговельною діяльністю, є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Тому для визначення необхідності застосування РРО у разі здійснення несистематичного продажу основних засобів необхідно визначити, чи може розглядатися така операція, як торговельна діяльність.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто торговельна діяльність як вид економічної та господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення та отримання відповідного прибутку. У випадку, якщо реалізація основних засобів здійснюється несистематично та має разовий характер, то така реалізація не може розглядатись як торговельна діяльність.

Апеляційний суд вважає, що з урахуванням положень п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реалізація за готівкові кошти основних фондів (основних засобів), які не використовуються підприємством і вилучені з активів внаслідок їх продажу, може проводитись суб'єктами господарювання у касах цих суб'єктів з оформленням прибуткових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у безготівковій формі через банківські установи, що також узгоджується з позицією ДПА України, що викладена в листі від 10.04.2009р. №7612/7/23-7017/264, а проданий об'єкт нерухомого майна не є товаром, призначеним для торгівлі, та не реалізується суб'єктом господарювання (позивачем у справі) через оптову та роздрібну торгівлю.

Крім того,згідно з ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені вказаним Законом, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Таким чином апеляційний суд вважає , уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином , апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що у податкової інспекції були відсутні підстави для застосовування до субєкта господарювання штрафні санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за умови закінчення строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, так як порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг",відбулося 24.06.2009 р. , а штрафні санкції штрафні санкції застосовано 31.12.2010 р., що не відповідає вимогам ст. 250 ГК України.

Згідно з п. 5 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п. 1 цього розділу строку. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення. Враховуючи те, що Законом про РРО не були передбачені строки застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 цього Закону, нормами ст. 250 Господарського кодексу України було обмежено термін застосування цих фінансових санкцій,

тобто пом'якшено відповідальність, тому положення цієї статті застосовуються до відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Посилання ДПІ на норми Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій прийнято в період, коли ПКУ ще не набрав чинності.

Відповідно до п. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу. Сума залишкової вартості основних фондів розраховується відповідно до ПБО 7.

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що ДПІ не було зазначено в акті перевірки залишкову вартість проданого майна, а відповідно до даних бухгалтерського обліку товариства різниця між сумою отриманою від реалізації основного фонду - нерухомого майна (будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 4230 кв. м) та їх залишковою вартість на момент продажу дорівнює нулю.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що податкове повідомлення-рішення № 000497230/0 є неправомірним , так як відсутній об'єкт оподаткування, який визначається шляхом порівняння суми, отриманої від реалізації, з визначеною на цей самий момент залишковою вартістю таких фондів .

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що рішенням учасника ТОВ магазин "Одяг" № 6 від 21.07.2008 затверджено Статут (нова редакція), зареєстрований виконавчим комітетом Херсонської міської ради 22.07.08, згідно якого засновником ТОВ магазин "Одяг" є ОСОБА_7 зі 100 % часткою в статутному фонді, яка складає 71457 грн. 09 коп. Рішенням засновника від 30.06.09 було вирішено припинити діяльність ТОВ шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії. Учасник товариства ОСОБА_7. не вносив грошові кошти до Статутного фонду.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що ДПІ у м. Херсоні не доведено належними,достатніми та допустимими доказами порушення п.п. 1.22 ст. 1 та п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке привело до податку на прибуток у сумі 17864, 27 грн. , факт отримання доходу в сумі 71457,09грн. не є підтвердженим, а податок на прибуток в сумі 17864,27 грн. був нарахований безпідставно

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та в цілому вірно дана правова оцінка, постановлені судові рішення суду першої інстанції викладені достатньо повно, та є вірними по-суті.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем та відповідачем фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: