Ухвала суду № 26858325, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10242/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 року № 0000212350, № 0000222350.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Енергетична группа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатом якої складений акт від 11.01.2012 року №15/23-50/30782182.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 430 345 грн. та завищено від'ємну значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 3 192 094 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 3 192 094 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п.п. «а»п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.3.6, п. 7.3 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 176 203 грн.;

Перевіркою також встановлено, що договори укладені між ТОВ «Енергетична группа» та ПП «Югтрансагро» за вересень-жовтень 2010 року, ПП «Ріст»за серпень-жовтень 2010 року, ТОВ «Андора» за липень-серпень 2010 року, ФОП ОСОБА_5 за жовтень 2010 року відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; порушення п.п. «г», «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п.п. «а» п.п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 164.17.2 ст. 164, ст. 109, ст. 110, ст. 167, ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб у сумі 12 280,26 грн.; п 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 0000212350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 152 272,75 грн. (за основним платежем 3 430 345 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 721 927,75 грн.), від 27.01.2012 року № 0000222350, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 192 094 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки встановлено, що станом на 01.09.2010 року та 30.09.2011 року згідно даних бухгалтерського обліку по кредиту рахунку «розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розрізі контрагента ТОВ «Самтінг» рахується заборгованість на суму 618 000 грн. за товари (послуги).

Постановою Господарського суду Донецької області від 01.04.2009 року по справі № 45/33 ТОВ «Самтінг» визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2009 року по справі №45/33 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ «Самтінг».

Відповідачем встановлено, що станом на 30.09.2011 року згідно даних бухгалтерського обліку по кредиту рахунку «розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розрізі контрагента ТОВ «Крам-Авто» рахується кредиторська заборгованість на суму 393 675,68 грн. за отримані транспортні послуги.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 року по справі №50-390-б ТОВ «Крам-Авто» визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру.

Перевіркою встановлено, що позивачем не визнано доходу по кредиторській заборгованості ТОВ «Крам-Авто».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що оскільки позивач в періоді, що перевірявся не провів розрахунків з зазначеними контрагентами то товари (послуги) отримані від ТОВ «Самтінг» та ТОВ «Крам-Авто» є безоплатно отриманими.

Так, між позивачем та ТОВ «Крам-Авто» укладено договір оренди транспортних засобів № 09-02/090 від 09.02.2009 року. На виконання умов договору ТОВ «Крам-Авто» надано позивачу податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до абзацу 3 п. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є зокрема, сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податків, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, складає три роки.

У відповідності до п.п. 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки за умовами договорів передбачено оплату за отримані товари (послуги), кредиторська заборгованість позивача перед зазначеними контрагентами не є безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) не є безоплатно наданими, оскільки припинення підприємницької діяльності підприємства-кредитора не визначено законодавством як підставу для визнання заборгованості безповоротною фінансовою допомогою, а товари (роботи, послуги) безоплатно наданими.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.08.2012 року ТОВ «Крам-Авто», ТОВ «Самтінг»не ліквідовані. У витязі наявні записи про знаходження товариств в стані припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності ознак безповоротної фінансової допомоги в господарських операціях позивача з ТОВ «Самтінг»та ТОВ «Крам-Авто»є небгрунтованими.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи у вигляді сум, безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно до вимог ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Статтею 33 Уніфікованого закону визначено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Згідно до ст. 11, 16 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Статтею 70 Уніфікованого закону визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя за пред'явленням, спливає по закінченні трьох років від граничної дати пред'явлення векселя до платежу (1 рік від дати його складання).

Датою настання строку платежу по векселям є "за пред'явленням".

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у разі несплати у визначений строк зобов'язань за векселем, або пропуском строку його пред'явлення не тягне за собою нечинності (недійсності) векселя в подальшому.

Згідно до ст. 53 Уніфікованого закону, після закінчення строків, встановлених, зокрема, для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або и визначений строк від пред'явлення, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Зазначені норми не позбавляють права держателя векселя пред'явити вексель до сплати і після закінчення річного строку, передбаченого статтею 34 Уніфікованого закону і відповідно надають право, в разі несплати акцептантом зобов'язань по векселю, звернути регрес до останнього в трирічний строк, передбачений ст. 70 Уніфікованого закону з моменту отримання відмови по сплаті заборгованості по векселю після його пред'явлення.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні, а держателями векселів до оплати ТОВ «Енергетична группа» не пред'являлись, кредиторська заборгованість по вказаним в акті перевірки векселям не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

Порушення податкового законодавства з боку позивача обґрунтовується нікчемністю господарських договорів з ПП «Югтрансагро», ПП «Ріст», ТОВ «Андора», ФОП ОСОБА_5

Так, між позивачем та ПП «Югтрансагро»укладено договори купівлі-продажу №П/28-09-10/264 від 28.09.2010 року, №П/22-09-10/258 від 22.09.2010 року, №П/28-09-10/246 від 22.09.2010 року, №П/13-09-10/246 від 13.09.2010 року, №П/10-09-10/241 від 10.09.2010 року.

На виконання умов договору ПП «Югтрансагро» надано позивачу видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних, рахунки-фактури.

Між позивачем та ПП «Ріст»укладено договори купівлі-продажу №П/10-09-10/234 від 10.09.2010 року, №П/08-10-10/285 від 08.10.2010 року, №П/07-09-10/217 від 07.09.2010 року, №П/06-09-10/209 від 06.09.2010 року, №Я/17-09-10/253/1 від 17.09.2010 року, №П/13-10-10/292/1 від 13.09.2010 року, №Я/16-08-10/147 від 16.08.2010 року, №Я/20-08-10/174/1 від 20.08.2010 року, №Я/17-08-10/167/1 від 17.08.2010 року, №Я/20-08-10/174 від 20.08.2010 року, №П/01-10-10/271 від 01.10.2010 року, №П/15-10-10/299 від 15.09.2010 року, №П/10-09-10/238 від 10.09.2010 року, №П/18-08-10/171 від 18.08.2010 року.

На виконання умов договору ПП «Ріст» надано позивачу видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ «Андор» укладено договори купівлі-продажу №ЄГ/Я/29-07/10-81 від 29.07.2010 року, №ЄГ/Я/20-07/10-96 від 05.08.2010 року, №ЄГ/Я/25-08/10-182 від 25.08.2010 року, №ЄГ/Я/27-08/10-196 від 27.08.2010 року.

На виконання умов договору ТОВ «Андор» надано позивачу видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу №П-01-10/271 від 01.10.2010 року, №П-06-10/274/1 від 06.10.2010 року, №П-11-10-10/292 від 11.10.2010 року, №П-15-10-10/301 від 15.10.2010 року, №П-18-10-10/304 від 18.10.2010 року.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_5 надано позивачу видаткові накладні, податкові накладні, які віднесено до реєстру податкових накладних.

Сплата позивачем коштів за отриманий товар підтверджується відповідними банківськими виписками, та належним чином оформленими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка договірних відносин, які існували між ПП «Ріст»з ПП «Ніко-Ойл», ТОВ «Андор»з ТОВ «Вагрос», ФОП ОСОБА_5 з ПП «Стилет-Юг» не є належними доказами у справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 ст. 228 Цивільного кодексу України визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Підстав для визнання нікчемними спірних правочинів колегія суддів не вбачає, докази того, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави відсутні.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавались.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості адміністративного позову, постанова прийнята із повним дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 16 жовтня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.