Постанова № 26858165, 24.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Справа № 2/5007/670/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Стаднік Р.П. (довіреність № 6 від 2 жовтня 2012 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 серпня 2012 року р. у справі №2/5007/670/12 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Державного підприємства "Олевське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК"

про стягнення 98 735 грн. 40 коп..

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Олевське лісове господарство" (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 98 735 грн. 40 коп.. Під час розгляду справи Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Згідно уточненого розрахунку позовних вимог Позивач просив стягнути з Відповідача 93 145 грн. 35коп., з яких: 68 735 грн. 40 коп. боргу, 17 498 грн. 48 коп. пені, 6 911 грн. 47 коп. штрафу (а.с. 86-87).

Рішенням місцевого господарського суду від 23 серпня 2012 року (а.с. 112-113) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача 68 735 грн. 40 коп. боргу, 17 498 грн. 48 коп. пені, 6 911 грн. 48 коп. штрафу. Судовий збір в розмірі 1 862 грн. 92 коп. покладено на Відповідача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 123-124) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23 серпня 2012 року у даній справі скасувати та припинити провадження у справі з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 134-137), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання від 24 жовтня 2012 року представник Відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 132).

Водночас, 23 жовтня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача (а.с. 139) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд відкласти розгляд справи даної справи на іншу дату.

Представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання Відповідача.

Дослідивши дане клопотання Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення, оскільки: до даного клопотання не додано жодного доказу, яким би підтверджувалося, реальність перебування представника Відповідача у відпустці; Господарським процесуальним кодексом України необмежено кількість представників, котрі можуть представляти юридичну особу.

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 20 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 555 купівлі-продажу необробленої деревини (а.с. 11-15; надалі-Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що в результаті проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2011 року, який відбувся 1 вересня 2011 року (свідоцтво № 1/541), Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача на умовах франко-склад Позивача пиловник березовий та пиловник різнолистяний на загальну суму 110 750 грн. 00 коп., а Відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Згідно пункту 5.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною Договору, на умовах франко-склад Позивача.

В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Водночас, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, колегія суду зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар в кількості передбаченій Договором, згідно щомісячного графіку поставок, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

№ 117565 від 22 листопада 2011 року на суму 6 266 грн. 70 коп.;

№ 117578 від 23 листопада 2011 року на суму 5 789 грн. 20 коп.;

№ 117581 від 23 листопада 2011 року на суму 5 378 грн. 80 коп.;

№ 118115 від 25 листопада 2011 року на суму 6 743 грн. 80 коп.;

№ 118141 від 28 листопада 2011 року на суму 5 440 грн. 60 коп.;

№ 118156 від 29 листопада 2011 року на суму 6 267 грн. 40 коп.;

№ 118154 від 30 листопада 2011 року на суму 7 375 грн. 80 коп.;

№ 118177 від 2 грудня 2011 року на суму 6 806 грн. 80 коп.;

№ 118191 від 2 грудня 2011 року на суму 6 954 грн. 70 коп.;

№ 118199 від 5 грудня 2011 року на суму 6 199 грн. 45 коп.;

№ 118404 від 7 грудня 2011року на суму 6 431 грн. 20 коп.;

№ 118383 від 6 грудня 2011 року на суму 6 778 грн. 35 грн.;

№ 118425 від 9 грудня 2011 року на суму 5 324 грн. 75 коп.;

№ 118815 від 14 грудня 2011 року на суму 5 571 грн. 90 коп.;

№ 118826 від 15 грудня 2011 року на суму 5 759 грн. 40 коп.;

№ 118843 від 16 грудня 2011 року на суму 5 497 грн. 30 коп.;

№ 118440 від 13 грудня 2011 року на суму 5 440 грн. 40 коп..

Тобто, загальна сума лісоматеріалів переданих Позивачем згідно даних товарно-транспортних накладних становить 104 026 грн. 55 коп..

Відповідно до пункту 7 Договору визначено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Позивача за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі п'яти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази виставлення рахунку.

Водночас, з матеріалів справи, вбачається, що 29 грудня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією (а.с. 34-35) в якій просив сплатити заборгованість за відпущений товар.

Дослідивши дану претензію Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що в ній не лише висвітлено вимогу щодо оплати коштів, але й вказано банківські реквізити, на котрі Відповідачу слід було перерахувати кошти.

З огляду на те, що дана претензія містить усі реквізити, що вказуються в рахунку (банківські реквізити, сума платежу (боргу)), Рівненський апеляційний господарський суд вважає можливим прийняття даної претензії, як належного доказу виконання Позивачем усіх умов, що мали в силу дії Договору передувати оплаті.

Дане, ж в силу дії статті 692 Цивільного кодексу України свідчить про те, що у Відповідача виник обов'язок оплати товару за Договором.

Також, апеляційний господарський суд констатує той факт, що у відповіді на претензію, Відповідач повідомив про те, що визнає свою заборгованість перед Позивачем в розмірі 102 735 грн. 40 коп. та гарантує погашення заборгованості у строк до 30 вересня 2012 року (а.с. 50).

Водночас, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 67; 69).

Колегія суду, дослідивши матеріали справи, здійснила перерахунок заборгованості по Договору та дійшла висновку, що заборгованість Відповідача перед Позивачемза Договором (з урахуванням усіх проплат Відповідача) становить 74 026 грн. 55 коп. (що є реальною заборгованістю Відповідача перед Позивачем).

Таким чином, на момент винесення рішення судом першої інстанції заборгованість Відповідача перед Позивачем по оплаті виконаних робіт за Договором становила 74 026 грн. 55 коп.. Доказів погашення заборгованості Відповідач суду не подав.

Водночас, як зазначено вище у даній судовій постанові, Позивач у своїй заяві про уточнений розрахунок позовних вимог (а.с. 86-87) просив суд першої інстанції стягнути з Відповідача борг в розмірі 68 735 грн. 40 коп. (зменшивши суму позовних вимог на суму власних зобов'язань перед Відповідачем за іншими правовідносинами (не за Договором)).

Враховуючи усе вищевказане, на основі статей 509, 526, 527, 530, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по Договору в розмірі 68 735 грн. 40 коп. підлягають до задоволення.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення в частині стягнення заборгованості.

Окрім суми заборгованості Позивач просив стягнути з Відповідача пеню та штраф.

Дослідивши умови Договору, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони в цьому Договорі письмово не обумовили відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, передбачивши лише можливість стягнення неустойки (пені) за невиконання Договору у разі несвоєчасної поставки товару (пункт 9.31 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України: виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу дії частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов'язання (при забезпеченні виконання зобов'язання) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину) в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобов'язання.

Умовами ж Договору Позивач та Відповідач не передбачили письмово можливість стягнення Позивачем з Відповідача пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що в силу дії вищевказаних норм чинного законодавства України виключає можливість такого стягнення.

Враховуючи усе вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу Відповідача, скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким частково задовольняє позовні вимоги Позивача, в частині стягнення заборгованості.

Судові витрати, у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд покладає на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.08.12 року у справі №2/5007/670/12 скасувати в частині задоволення вимог щодо стягнення 17 498 грн. 48 коп. пені, 6 911 грн. 48 коп. штрафу та витрат по сплаті судового збору в сумі 488 грн. 21 коп..

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

5. Стягнути з Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (11002, Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Пушкіна, буд.18; код 00991901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК (11744, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с. Нова Романівка, код 31711882) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 244 грн. 10 коп..

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу № 2/5007/670/12 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.