Рішення № 26857136, 23.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2364/2012

За позовом Військового прокурору Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України; Військової частини 3014

до відповідача Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА"

про стягнення 4155,60грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від прокурора: Чалий М.Г., довіреність №902 від 12.10.12р.;

Від Міністерства внутрішніх справ України: не з'явився;

Від Військової частини 3014: Чернишова О.Т., довіреність від 03.09.12р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України; Військової частини 3014, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА" про стягнення заборгованості у розмірі 4415,81грн., а саме: основного боргу за договором №10 від 31.08.2011р. у розмірі 4010грн., та пені у розмірі 405,81грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.12р. порушено провадження у справі №5017/2364/2012.

05.09.12р. від представника Міністерства внутрішніх справ України на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№27185/2012 від 05.09.12р.), згідно якого вважає позов таким, що підлягає задоволенню та просить суд розглядати справу без участі представника МВС України.

05.09.12р. від Військової частини 3014 надійшла заява(вх.№27184/2012 від 05.09.12р.) про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, згідно якої просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: с.Миколаївка, Тарутинський р-н, Одеська область та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26007003881001 в КБ Аккордбанк, МФО380634.

27.09.12р. представник Військової частини 3014 подав обґрунтований розрахунок пені(вх.№29473/2012 від 27.09.12р.), згідно якого зазначає що пеня за період з 07.11.2011р. по 07.05.2012р. включно (182 дні), що обрахована із суми заборгованої у розмірі 4010грн. складає 145,60грн.

За клопотанням представника позивача Військової частини 3014, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2012р. строк вирішення спору по справі №5017/2364/2012 продовжено до 25.10.2012р., в порядку ст.69 ГПК України.

22.10.12р. від Військової частини 3014 надійшла заява про уточнення позовних вимог(вх.№31819/2012 від 22.10.12р.), згідно якої оскільки в позовній заяві невірно розраховано розмір пені за несвоєчасну сплату Селянським (фермерським) господарством "ТІРА" послуг наданих Військовою частиною 3014, тому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 145,60грн. за період з 07.11.2011р. по 07.05.2012р. включно (182 дні) та заборгованість за договором №10 від 31.08.2011р. у розмірі 4010грн., що разом становить 4155,60грн.

Поряд з цим в заяві про уточнення позовних вимог(вх.№31819/2012 від 22.10.12р.) просить суд з метою забезпечення виконання рішення накласти арешт на майно і розрахункові рахунки відповідача.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин необхідності забезпечення позову, у зв'язку з чим суд в задоволенні заяви Військової частини 3014 про вжиття заходів до забезпечення позову -відмовляє.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2012р. враховуючи ненадання позивачем до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, в задоволенні заяви Військової частини 3014 (вх.№27184/2012 від 05.09.12р.) про вжиття заходів до забезпечення позову -відмовлено.

23.10.12р. представник Військової частини 3014 подав заяву(вх.№32034/2012 від 23.10.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи докази відправлення іншим сторонами по справі матеріалів позовної заяви.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані документи.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.09.2012р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

31.08.2011р. між Селянським (фермерським) господарством "ТІРА" (Замовник) та Військовою частиною 3014 (Виконавець) було укладено договір №10 про надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки.

Згідно п.1.1. договору, предметом даного договору є надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки(код 75.24.1) силами Виконавця на відповідній території Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Надлиманське, вул. Леніна, 139, без матеріальної відповідальності.

У відповідності до п. 3.1.1. та 4.1. договору замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданих Виконавцем послуг в порядку і строки, визначені у договорі; за надані послуги Замовник розраховується з Виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця( на підставі наданих Виконавцем рахунків) протягом 5-ти (п'ять) банківських днів з моменту виставлення рахунку, 100% передоплата. Підписання Сторонами Акту наданих послуг а Табелю робочого часу(на кожного військовослужбовця) проводиться в кінці місяця.

Відповідно п.4.2. договору, вартість послуг: вартість послуг по забезпеченню безпеки одним військовослужбовцем за одну годину становить 10грн.; вартість послуг по забезпеченню безпеки за один місяць (тридцять днів) становить 10800грн.

Пунктом 5.4. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі не нижче облікової ставки Національного Банку України від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 8.7. договору, даний договір вступає в дію з 01 вересня 2011року. та діє до 31 вересня 2011р.

30.09.11р. між сторонами підписано додаткове погодження №1 до договору №10 від 31.08.11р., згідно якого п.8.7. договору викладено в наступній редакції: даний договір вступає в дію з 01.09.11р. та діє по 15.10.2011р. Дійсне додаткове погодження являється невід'ємною частиною договору №10 від 31.08.11р. і вступає в дію з 01.10.2011р.

14.10.11р. між сторонами підписано додаткове погодження №2 до договору №10 від 31.08.11р., згідно якого п.8.7. договору викладено в наступній редакції: даний договір вступає в дію з 01.09.11р. та діє по 31.10.2011р. Дійсне додаткове погодження являється невід'ємною частиною договору №10 від 31.08.11р. і вступає в дію з 15.10.2011р.

Протягом терміну дії договору, Військова частина 3014 справно виконувала зобов'язання згідно договору, а саме виділяла військовослужбовців для надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА".

31.10.2011. між сторонами було підписано Акт №30 виконаних робіт по забезпеченню безпеки на об'єкті, згідно якого на підставі договору №10 від 31.08.11р. Виконавець виконав послуги з охорони громадського порядку та безпеки на території Замовника за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Надлиманське, вул. Леніна, 139 в жовтні місяці 2011р. кількістю 1008чол./год. На суму 10080грн. Претензій між сторонами немає.

31.10.2011. Військовою частиною 3014 було виставлено Селянсько (фермерському) господарству "ТІРА" рахунок №30 ФС на суму 4680грн., якій останнім залишився не сплаченим.

В порушення умов зазначеного договору Селянсько (фермерське) господарство "ТІРА" не виконав свої обов'язки щодо проведення розрахунків за отримані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за надані послуги за жовтень 2011р. у розмірі 4010грн.

25.04.12р. Військовою частиною 3014 було направлено Селянсько (фермерському) господарству "ТІРА" претензію №275 з вимогою оплатити заборгованість.

Зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отримані послуги, вищевикладене зумовило звернення до суду з даною позовною заявою та уточненням до неї, згідно яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №10 від 31.08.2011р. у розмірі 4010грн., та пеню у розмірі 145,60грн. за період з 07.11.2011р. по 07.05.2012р. включно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання Військовою частиною 3014 відповідачу послуг за договором №10 від 31.08.11р. про надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки, існування заборгованості Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА" по оплаті отриманих послуг за жовтень 2011р. у розмірі 4010грн., у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4010грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, заявлено позовні вимоги про стягнення з Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА" пені в розмірі 145,60грн., за період з 07.11.2011р. по 07.05.2012р. включно, обрахованої із суми заборгованості у розмірі 4010грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 145,60грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, уточнені позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України; Військової частини 3014 до відповідача Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА" про стягнення заборгованості за договором №10 від 31.08.2011р. у розмірі 4010грн. та пені у розмірі 145,60грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору на суму 1609,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА" (68535, с.Миколаївка, Тарутинський район, Одеська обл., р/р 26007003881001 в КБ Аккордбанк МФО 380634, код ЄДРПОУ 22501820) на користь держави в особі Військової частини 3014 (65063, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 7, р/р 31257272211329 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37760707) заборгованість за договором №10 від 31.08.2011р. у розмірі 4010(чотири тисячі десять)грн., пеню у розмірі 145( сто сорок п'ять)грн.60коп.

3.Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "ТІРА" (68535, с.Миколаївка, Тарутинський район, Одеська обл., р/р 26007003881001 в КБ Аккордбанк МФО 380634, код ЄДРПОУ 22501820) на користь державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) витрати по сплаті судового збору на суму 1609(одну тисячу шістсот дев'ять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Гут С.Ф.