Рішення № 26856271, 16.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3484/12 вх. № 3484/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

прокурора - Булулуков О.О. за посвідченням № 001116 від 21.08.2012 р.

позивача 1 - Рогачевська С.А. за довіреністю № 22/14-12000/Бр від 02.10.2012 р.

позивача 2 - Черкашина С.Ю. за довіреністю № 12 від 24.09.2012 р.

відповідача - Донець Д.О. за довіреністю № 85/1069 від 11.07.2012 р.

розглянувши справу за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі : 1. Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, м. Харків

2. ДП "Підприємство Диканівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12), м. Харків

до Публічне АТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 33495,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі: 1.Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області та 2. ДП "Підприємство Диканівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12) (позивачі) до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь 2-го позивача суми заборгованості в розмірі 31092,23 грн. та пені 2403,05 грн., у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів № 15 від 19.01.2009 р.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 18.09.2012 р. за вх. № 15656, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки у відповідача відсутня заборгованість за укладеним договором купівлі - продажу товарів № 15 від 19 січня 2009 р. При цьому представник відповідача вказував, що на виконання умов укладеного договору відповідач здійснив передплату за спецодяг на загальну суму 50000,00 грн. згідно платіжних доручень № 602 від 19.02.2009 р. та № 870 від 16.03.2009 р. Отже, з матеріалів справи вбачається, що 2-й позивач поставив відповідачу товару лише на 15180,01 грн. за наявності передплати у розмірі 50000,00 грн. Щодо стягнення пені, представник відповідача зазначав, що ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 р. у справі № Б-39/109-07 було порушено провадження у справі про банкрутство АТ „ХТЗ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Представники сторін та прокурор до початку судового засідання призначеного на 11.10.2012 р., через канцелярію господарського суду 11.10.2012 р. за вх. № Д956/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

2-й позивач, через канцелярію господарського суду 11.10.2012 р. за вх. № 16439, надав письмові пояснення по справі, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 11.10.2012 р. була оголошена перерва до 16.10.2012 року о 16:20.

Представники сторін та прокурор до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 16.10.2012 р. за вх. № Д 988/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 16.10.2012 р. за вх. № 16876, надав копію акту звірки взаєморозрахунків, складеного між сторонами станом на 04.10.2012 р., яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представники позивачів та прокурор у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, встановив наступне.

19 січня 2009 р. між позивачем 2 і відповідачем був укладений договір купівлі - продажу товарів № 15 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору позивач 2 (продавець) зобов'язувався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити наступний товар: спеціальний одяг.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору датою передання товару вважається дата вручення товару уповноваженій особі відповідача, що підтверджується підписанням накладних.

Пунктом 7.1. договору було передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем (відповідачем) грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (2-го позивача) або в касу підприємства за кожну відвантажену партію товару у формі 50% передоплати.

Згідно п.7.2. договору купівлі-продажу товарів № 15 від 19.01.2009 р. відповідач зобов'язувався сплатити 2-му позивачу залишок загальної ціни товару протягом 3-х банківських днів після відвантаження кожної партії товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок 2-го позивача, який визначений у цьому договорі.

Судом встановлено, що між позивачем 2 та відповідачем склалися господарські відносини не тільки за договором купівлі - продажу товарів № 15 від 19 січня 2009 р. Так, станом на 01.01.2009 р. заборгованість відповідача складала 190512,00 грн.

Позивачем 2 була відвантажена відповідачу продукція за наступними видатковими накладними за договором: № 301 від 22.04.2009 р., № 363 від 13.05.2009 р., № 441 від 27.05.2009 р., № 495 від 05.06.2009 р., № 714 від 17.07.2009 р., № 853 від 01.09.2009 р., № 948 від 01.09.2009 р., № 1049 від 22.09.2009 р., № 145 від 23.03.2010 р. на загальну суму 80580,23 грн.

Відповідачем було перераховано позивачу 2 за:

- платіжним дорученням № 240 від 27.01.2009 р. 70000,00 грн. за договором № 30/03/118 від 30.03.2007 р.

- платіжним дорученням № 645 від 24.02.2009 р. 60000,00 грн. за договором № 30/03/118 від 30.03.2007 р.

- платіжним дорученням № 705 від 27.02.2009 р. 60000,00 грн. за договором № 30/03/118 від 30.03.2007 р.

Таким чином, за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 512,00 грн. за договором № 30/03/118 від 30.03.2007 р., який був укладений між сторонами.

Також, відповідачем було перераховано позивачу 2:

- платіжним дорученням № 602 від 19.02.2009 р. 25000,00 грн. за договором № 15 від 19.01.2009 р.

- платіжним дорученням № 870 від 16.03.2009 р. 25000,00 грн. за договором № 15 від 19.01.2009 р.

Таким чином, відповідачем були перераховані грошові кошти на суму 50000,00 грн. за договором № 15 від 19.01.2009 р. згідно накладних (які не є предметом розгляду по даній справі): № 301 від 22.04.2009 р. на суму 12560,00 грн., № 363 від 13.05.2009 р. на суму 25460,00 грн., № 441 від 27.05.2009 р. на суму 6700,00 грн., на загальну суму 44720,00 грн.

Отже, у відповідача перед позивачем 2 рахувалася переплата у розмірі 4768,00 грн. (50000,00 грн. - 44720,00 грн. - 512,00 грн. = 4768,00 грн.).

Згідно накладних № 495 від 05.06.2009 р., № 714 від 17.07.2009 р., № 853 від 01.09.2009 р., № 948 від 01.09.2009 р., № 1049 від 22.09.2009 р., № 145 від 23.03.2010 р. за договором купівлі - продажу товарів № 15 позивачем 2 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 35860,23 грн.

Отже, з урахуванням переплати заборгованість відповідача перед позивачем 2 за договором купівлі - продажу товарів № 15 становила 31092,23 грн.

Судом встановлено, що між позивачем 2 та відповідачем був складений акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого сальдо на користь позивача 2 становило 31092,22 грн. з розходженням на списання за строком позовної давності на суму 10412,00 грн.

Проте, суд зазначає, що посилання у акті звірки взаєморозрахунків на позовну давність не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідачем по справі не було заявлено про застосування позовної давності. Крім того, суд зазначає, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми заборгованості у розмірі 31092,22 грн. за договором купівлі - продажу товарів № 15, а дана заборгованість відповідача підтверджується первинними документами по справі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 31092,23 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2403,05 грн. господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 8.7. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день просрочки.

Спірні зобов'язання, які є предметом позову по даній справі виникли в червні-вересні місяці 2009 року та березні 2010 року, а справу № Б-39/109-07 про банкрутство ВАТ "Харківській тракторний завод ім. Орджонікідзе" було порушено ухвалою суду від 31 травня 2007 року, у відповідності до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивач по справі є поточним кредитором, а не конкурсним, у зв'язку з чим підстави для не нарахування пені відповідачу відсутні, а посилання відповідача з цього приводу не можуть бути прийняти судом до уваги.

При цьому, суд зазначає, що така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06 червня 2012 року у справі № 29/5005/16170/2011(5005/2600/2011).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 сума пені у розмірі 2403,05 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 267, 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295) на користь Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12) (61030, м. Харків, вул. Лелюківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 08680841) суму заборгованості у розмірі 31092,23 грн. та пеню у розмірі 2403,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.10.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.