Постанова № 2685535, 26.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-16520/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“26” червня 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившева Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представника

відповідача: Білоуса А.Т.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 17 травня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2005 року

у справі №5/754-19/106

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд»

доСтрийської обєднаної державної податкової інспекції Львівської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Стрийському районі Львівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Стрийської ОДПІ Львівської області №0000072600/0 від 18.02.2003р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що засновником підприємства позивача є Міністерство оборони України, майно підприємства є державною власністю. Відповідно до положень ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, майно, закріплене за установами та організаціями Збройних Сил України звільняються від сплати усіх видів податків, тому позивач звільнений від сплати земельного податку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17 травня 2005р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21грудня 2005р., позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до довідки Львівського обласного управління статистики підприємство позивача є підприємством загальнодержавної власності з органом управління Міністерством оборони України, а тому відповідно до положень ст.14 Закону України «Про Збройні сили України» звільняється від сплати усіх видів податків.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом було проведено комплексну документальну перевірку філії державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд»-344 завод залізобетонних виробів з питань повноти нарахування і своєчасності сплати податків та інших обовўязкових платежів за період з 01.01.2000р. по 01.10.2002р., про що складено акт від 14.02.2003р. №14/23-140/24975539.

Перевіркою встановлено, що платником податку протягом 2000-2002рр.. надавались в тимчасове користування (оренду) окремі будівлі, або їх частини для зберігання, переробки, заготівлі та відвантаження металобрухту іншим юридичним особам, тобто земельні ділянки під цими будівлями або їх частинами використовувались не за цільовим призначенням.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки про те, що позивачем в результаті неправомірного застосування пільги занижено сплату земельного податку за 2000-2003р.р. в сумі 135508,00грн., та у відповідності до п.п.18.1.4 п.18.1 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000072600/0 від 18.02.2003р. про нарахування податкового зобовўязання з земельного податку на загальну суму 158233,00, в тому числі: основний платіж 135508,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 22725,00 грн..

За наслідками оскарження в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991р. №1934ХІІ Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Особливостіправового режиму майнаЗбройнихСил Українивизначаються відповіднимзаконом.

Однак, згідно з положеннями Законів України «Про державний бюджет України на 2000 рік», «Про державний бюджет України на 2001 рік», «Про державний бюджет України на 2002 рік», як виняток, звільняються від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань. Перелік вказаних підприємств має бути затверджено Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування з визначенням розмірів земельних ділянок. Проте, позивач у вказаний перелік не включений.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування в Україні» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Закон України «Про Збройні Сили України» не віднесено до Законів про оподаткування.

При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України.

До того ж, відповідно до ст.12 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

З огляду на наведене помилковими є висновки судів у цій справі про те, що сферою регулювання Законів України «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України» є правові засади регулювання діяльності певного кола субєктів в тому числі і щодо обчислення та сплати податків, що дало судам підставу для помилкового визначення недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, визначення контролюючим органом Державному підприємству Міністерства оборони України «Західвійськбуд» суми податкового зобовязання зі сплати за землю відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 17 травня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2005 року скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ____ Маринчак Н.Є.

Судді: ____ Бившева Л.І.

____ Костенко М.І.

____ Усенко Є.А.

____ Шипуліна Т.М.