Рішення № 26854018, 23.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.12 Справа №5015/3686/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», м.Львів

до відповідача: Приватної агрофірми «Дністер», с.Верин Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 19'252,76 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Ришко І.М. -представник (дов.№б/н від 17.09.2012р., діє до 31.12.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол»подано позов до Приватної агрофірми «Дністер»про стягнення заборгованості в сумі 19'252,76 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 18.09.2012р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 23.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19'252,76 грн. (в т.ч. 17'554,15 грн. -основного боргу, 1'105,78 грн. - пені, 571,38 грн. -3% річних за користування чужими коштами, 21,45 грн. -інфляційних втрат) та судові витрати у сумі 1'609,50 грн.

В судове засідання 23.10.2012р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання, в якому визнає основну суму заборгованості перед позивачем, не заперечує проти задоволення позову про стягнення боргу, але просить розстрочити виконання рішення протягом шести місяців рівними частинами (а саме по 3'450,00 грн.) до кінця кожного місяця, починаючи з жовтня 2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

10.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол»(продавець, позивач у справі) та Приватною агрофірмою «Дністер»(покупець, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу №77 (надалі по тексту-договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються в національній валюті України -гривні, шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту передання товару покупцеві.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується накладними №735733 від 30.06.2011р. на суму 5'685,46 грн., №735735 від 30.06.2011р. на суму 7'669,54 грн. та №768514 від 03.08.2011р. на суму 4'297,55 грн. Зазначений товар відповідачем був отриманий на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №75 від 29.06.2011р., виданої на ім'я Макар Б.Р., та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №88 від 03.08.2011р., виданої на ім'я Гринчишина Я. Г.

Станом на день подання позову відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 98,40 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 17'554,15 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 15.12.2011р., яка була залишена останнім без реагування. Надсилання претензії відповідачу підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 20.12.2011р., на кожній з яких стоїть печатка пошти та є відомості про їх отримання.

Відповідно до п.7.4 договору у разі порушення покупцем строку платежу, покупець зобов'язаний на вимогу продавця, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такого платежу за кожен день прострочення оплати. Тому, відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10.01.2002р.та п.7.4 договору позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по накладних №735733 та №735735 за період з 24.08.2011р. по 12.01.2012р. у розмірі 788,47 грн., та за накладною №768514 за період з 24.08.2011р. по 15.02.2012р. у розмірі 317,31 грн. Однак, здійснивши перерахунок, суд встановив, що розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості по накладних №735733 та №735735 за період з 24.08.2011р. по 12.01.2012р. повинен складати 787,93 грн.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами за період з 15.07.2011р. по 22.08.2012р. за накладними №735733 та №3735735 у сумі 440,57 грн., та за період з 18.08.2012р. по 22.08.2012р. за накладною №768514 у розмірі 130,81 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач, стосовно заборгованості по накладній №768514 за період з 18.08.2011р. по 01.07.2012р., здійснив нарахування інфляційних втрат.

Щодо нарахованої суми інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше -Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх нарахування стосовно суми заборгованості у розмірі 4'297,55 грн. повинно відбуватися включно з липнем 2012р., а в цей місяць, відповідно до розрахунків Державного комітету статистики, індекс інфляції становив 99,8. Таким чином, у зв'язку з відсутністю інфляції в період з 18.08.2011р. по 31.07.2012р., відсутні інфляційні втрати позивача.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України -якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару, відповідно до умов договору за накладними № 735733 та №3735735 настав 15.07.2011р., а за накладною №768514 - 18.08.2011р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У клопотанні від 08.10.2012р. представник відповідача, враховуючи катастрофічний фінансовий стан підприємства, просить розстрочити виконання рішення протягом шести місяців рівними частинами (а саме по 3'450,00 грн.) до кінця кожного місяця, починаючи з жовтня 2012р.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити або відстрочити виконання рішення.

Згідно п.1.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996 р. № 02-5/333 розстрочка -це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

18.10.2012р. представник відповідача долучив до матеріалів справи довідку про баланс та фінансові результати ПАФ «Дністер»станом на 01.10.2012р., з якого вбачається, що фінансовий стан підприємства дійсно важкий, а отримані за І півріччя 2012 року доходи є меншими за видатки відповідного періоду. З огляду на це, суд вважає, що наявними є обставини, які ускладнюють виконання рішення, а тому клопотання представника відповідача підлягає до задоволення частково.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що, зокрема, вбачається з накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем оплати вартості поставлених позивачем товарів у повному обсязі підтверджений не був.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, але не менше мінімального розміру судового збору, встановленого законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 193, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 610, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватної агрофірми «Дністер»(81635, Львівська область, Миколаївський район, с.Верин, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03762064) на користь Товариства з обмеженою відповідальніістю «Мізол»(79022, м.Львів, вул. Городоцька, 174, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33895476) 17'554,15 грн. -основного боргу, 1'105,24 грн. -пені, 571,38 грн. -3% річних за користування чужими коштами та 1'609,50 грн. -сплаченого судового збору, з розстроченням сплати суми заборгованості на 4 місяців зі сплатою до 10 листопада 2012р. -5'210,09 грн., до 10 грудня 2012р. -5'210,06 грн., до 10 січня 2013р. -5'210,06 грн., до 10 лютого 2013р. -5'210,06 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.10.2012р., судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 24.10.2012р.

Суддя Яворський Б.І.