Рішення № 26853840, 23.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.12 Справа № 26/5014/2146/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія", с.Мазанка Автономна Республіка Крим

до Приватного підприємства „Техностандарт", м.Луганськ

про стягнення заборгованості за договором поставки №0547 від 20.10.2010 в сумі 64259 грн. 58 коп., пені в сумі 1479 грн. 10 коп., штрафу у сумі 13110 грн. 42 коп., 3% річних в сумі 296 грн. 63 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -керівник продаж Колінько О.С., довіреність б/н від 15.08.2012;

від відповідача -представник за довіреністю Кравченко М.Ю., довіреність б/н від 01.09.2012.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №0547 від 20.10.2010 в сумі 64259 грн. 58 коп., пені в сумі 1479 грн. 10 коп., штрафу у сумі 13110 грн. 42 коп., 3% річних в сумі 296 грн. 63 коп.

Відповідач відзивом б/н від 23.10.2012 вимоги позову відхилив, вважає що пеня заявлена без достатніх правових підстав, оскільки розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ; що траф в сумі 13110 грн. 42 коп. також заявлений необґрунтовано, оскільки Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу саме пеню, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки; що позивачем не було пред'явлено вимогу в порядку ст.530 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством „Техностандарт" (покупець, відповідач) 20.10.2010 був укладений договір поставки №0547 в редакції додаткової угоди від 19.04.2011 (далі -договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої (продукція і/або товар) в асортименті, партіями згідно накладних на умовах цього договору. Узгоджена сторонами кількість, асортимент і ціни продукції, що продається (партії продукції) вказується у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається по цьому договору вказуються в додатковій угоді або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (их) і указується в них (накладних). Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представниками сторін, що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей, накладної (их).

Продукція поставляється партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, яка вказана в накладній (п.2.2).

Відповідно до п.2.6 договору покупець оплачує вартість кожної партії продукції, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по цьому договору, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН (алког), або цей договір.

У п.2.8 договору сторони визначили, що покупець зобов'язується оплачувати кожну партію продукції, що придбається по договору, не пізніше 30 календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, вказана в такій накладній печатним способом (п.2.9).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п.2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Згідно п.4.2 договору у випадку, якщо покупець прострочив оплату отриманої партії продукції більше ніж на п'ять днів, постачальник має право зупинити поставку наступних партій продукції до повного погашення заборгованості з урахуванням пені і збитків і/або в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору.

Відповідно до п.7.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового строку діє жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

На виконання вказаних умов договору позивач поставляв відповідачу алкогольну продукцію за видатковими накладними (а.с.11-45).

Відповідач вказану продукцію оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 64259 грн. 58 коп.

25.06.2012 позивач звернувся до відповідача з претензійним листом №399 (а.с.52), в якому просив погасити заборгованість в сумі 68361 грн. 60 коп.

Листом від 10.07.2012 (а.с.50) відповідач повідомив позивача, що мережа супермаркетів „Перець" закривається з 10.07.2012 та гарантував оплату боргу протягом 2-х місяців.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.8.2 договору сторони визначили строк оплати поставленої партії продукції протягом 30 днів з моменту її передачі, який відповідачем не дотриманий.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензійним листом №399 від 25.06.2012 (а.с.52), відповіддю на який відповідач гарантував оплату поставленої продукції (а.с.50, 51).

Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.11-45), які підписані представниками відповідача та скріплені печаткою підприємства, а також листами відповідача (а.с.46-49).

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №0547 від 20.10.2010 в сумі 64259 грн. 58 коп.

Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що позивач повинен був пред'явити відповідачу вимогу в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, оскільки у п.8.2 договору сторони визначили строк оплати поставленої партії продукції.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк поставлену продукцію не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.4.1 договору сторони передбачили, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п.2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 07.06.2012 по 16.08.2012 згідно розрахунку в сумі 1479 грн. 10 коп. та штрафу в розмірі 13110 грн. 42 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Необґрунтованими є доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки пеня та штраф відповідно до вищевикладених приписів законодавства є різними штрафними санкціями, які передбачені за порушення господарського зобов'язання, а приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" поширюються тільки на вимогу про стягнення пені, яка нарахована позивачем у відповідності до цього Закону, а розмір штрафу встановлений сторонами в п.4.1 договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 07.06.2012 по 16.08.2012 в сумі 296 грн. 63 коп., які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.10.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" до Приватного підприємства „Техностандарт" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Техностандарт", кв.Героїв Брестської Крепості, б.4, м.Луганськ, код 36255660, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія", вул.Садова, б.19, с.Мазанка Автономна Республіка Крим, код 36499654 заборгованість в сумі 64259 грн. 58 коп., пеню у сумі 1479 грн. 10 коп., штраф у сумі 13110 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 296 грн. 63 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 29.10.2012.

Суддя С.С. Єжова