Постанова № 26851534, 17.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 9192/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Межової К.П., відповідача - Сафеніної А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Чудо База», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012р. № 0000020154, згідно якого позивачу донараховані грошові зобов'язання з ПДВ в розмірі 79096,00 грн. .

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Основ`янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС зроблено висновки про порушення ТОВ «Чудо База»вимог податкового законодавства, які не ґрунтуються на підставах, визначених Податковим кодексом України. Вважає, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини ТОВ «Чудо База»з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут»склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами. Наполягає на тому, що за відсутності доказів вчинення ТОВ «Чудо База»вимог податкового законодавства відповідач оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням покладає на позивача додатковий обов'язок по сплаті податку на додану вартість, а таке обтяження є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Основ`янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в наданих до суду письмових запереченнях на позов виклав власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут», реальність фінансово-господарської діяльності з яким підтвердити неможливо. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «Чудо База», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 36984982, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Основ`янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, здійснює господарську діяльність в сфері оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового розгляду, у суду немає сумнівів у добровільності та достовірності їх визнання, щодо вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чудо База»щодо з'ясування та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут»за серпень 2011р., результати якої оформлені актом №458/07-010/36984982 від 12.03.2012р.

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки №458/07-010/36984982 від 12.03.2012р. встановлено порушення позивачем п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 63 277 грн., в тому числі за серпень 2011р. на суму 63 277 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 02.04.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000020154, згідно якого позивачу донараховані грошові зобов'язання з ПДВ в розмірі 79096,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Чудо База»з податку на додану вартість в загальному розмірі 63277 грн., а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №458/07-010/36984982 від 12.03.2012р., на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ТОВ «Чудо База»вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут».

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що 15.12.2011 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Чудо База»щодо правильності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут»за період серпень 2011 року, за результатами якої складено довідку №2605/07-010/36984982, висновками якої підтверджено формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Чудо База»по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут».

Як вбачається з довідки №2605/07-010/36984982 під час проведення перевірки податковим органом були детально дослідженні обставини та первинна бухгалтерська документація щодо господарських відносин позивача з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут», а саме: договір поставки №0104А6 від 01.04.2011р., видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, сертифікати відповідності. Також встановлено, що отримання товару здійснювалось співробітниками ТОВ «Персонал Торг», з яким у позивача укладено договір про надання персоналу№07/11 від 01.07.2011р., навантаження та розвантаження товару здійснювалось за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, а також зазначено, що придбані товари в подальшому були реалізовані через роздрібну торгівельну мережу кінцевим споживачам.

Оглянувши копії перелічених первинних документів, суд відзначає, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що не заперечувалось представником відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідач обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені долученими до матеріалів справи документами, ні в ході проведеної перевірки, ні в ході розгляду справи не спростовував, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Харківцукорзбут»суд не знаходить. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного нездійснення позивачем господарських операцій або докази невідповідності вимогам законодавства первинних документів позивача за взаємовідносинами з особами, що не мають правоздатності або статусу платників ПДВ, за господарськими операціями, що не відповідають закону, докази придбання позивачем товарів (робіт, послуг), які несумісні з господарською діяльністю або не використовувались в господарській діяльності.

Щодо посилання відповідача на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АПК «Харківцукорзбут»№2771/07-010/37190987 від 30.12.2011р, складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, згідно якого встановлено, що надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Архар»та приймання їх результатів ТОВ «АПК «Харківцукорзбут»оформлено актами прийняття робіт, які підписані повноважними представниками сторін, проте дані акти не підтверджені обов'язковою первинною транспортною документацією, суд зазначає наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ТОВ «Чудо База»та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України податкового повідомлення-рішення Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012р. № 0000020154, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваного правового акту індивідуальної дії.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000020154 від 02.04.2012 року, винесене Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База" (код 36984982) 790,96 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.