Постанова № 26851461, 22.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 жовтня 2012 р. № 2-а- 10760/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В. розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми,

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 146,89 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуваючи на обліку в Харківському міському центрі зайнятості, відповідачка не повідомила державну службу зайнятості про те, що перебувала в трудових відносинах з ТОВ ВКП "К.І.Т LTD". Враховуючи вказане, директором Харківського міського центру зайнятості прийнятий наказ від 20.07.2012 року №938 про повернення коштів, виплачених витрачених на професійне навчання ОСОБА_1, у сумі 146 грн. 89 коп., за період з 03.12.2007 по 28.12.2007 р . На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру зайнятості позивачкою не повернуті, в наслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши до канцелярії суду клопотання, у якому просить розглянути позов за його відсутності та підтримання вимог у повному обсязі. Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялася повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження. Відповідно до ст. 35 КАС України суд вважає, що відповідачка є належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання, її відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини. Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих створюється державна служба зайнятості до складу якої входять центри зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вказана норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98 та яка є чинної на момент вчинення правовідносин), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Згідно ст. 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " на застрахованих осіб покладено обов'язок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що наказом від 03.05.2007 року № НТ070503 відповідачці відповідно до поданої нею заяви надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю терміном 360 календарних днів, з 02.05.2007 року по 25.04.2008 року.

Згідно з договором № 200407062200194 від 22.06.2007 року, укладеного між Ленінським районним центром зайнятості в м. Харкові, правонаступником якого є Харківський міський центр зайнятості, та ОСОБА_1 безробітна була направлена на професійне навчання за професією "Швачка" зі строком навчання 6,10 місяців з 25.06.2007 року з метою сприяння в подальшому працевлаштуванню.

Суд зауважує, що питання надання допомоги по безробіттю врегульовані приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та додатково регламентовані Наказом Мінпраці від 20.11.2000, № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності".

Відповідно до приписів ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Тобто на момент перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачка по справі будучи працездатною мала передбачений законодавством дохід. Приписами ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладено обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У травні 2012 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості проведена перевірка, ТОВ ВКП "К.І.Т LTD", якою встановлено, що відповідачка за наказом №31-к від 03.12.2007 року прийнята на роботу прибиральницею на означене підприємство, тобто перебуваючи на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної, була зайнятою особою. Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " № 1279-СЛ від 16.05.2012 року.

Згідно п. 1 п.5.5 Наказу Мінпраці від 20.11.2000, № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами).

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357, директором центру зайнятості прийнятий наказ від 20.07.2012 року №938, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 146,89 грн., виплачених як допомога по безробіттю відповідачці у період з 03.12.2007 року по 28.12.2007 року, на виконання якого відповідачці надіслано лист-претензію від 23.07.2012 р. № 14679.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 146,89 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.160-163,185 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в особі Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченка, буд. 13 7-А, м.Харків, 61013, р/р 37177300802007, в ГУ ДКСУ у Харківській області, код 36224721, МФО 851011) кошти, витрачені на професійне навчання в сумі 146 грн. (сто сорок шість) грн. 89 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Зоркіна Ю.В.