Постанова № 26851388, 24.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2012 року № 2а-12257/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі - Київ»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень №0001362302, 0001352302.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблі - Київ»(далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС (надалі -Відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень №0001362302, 0001352302.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорювані податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, з перевищенням наданих Податковим кодексом України повноважень контролюючому органу, не відображають дійсних обставин справи, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем у період з 18.07.2012 року по 24.07.2012 року проведено виїзну перевірку господарської діяльності Позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Перший український правочин», під час якої Позивачем було надано для дослідження первинну бухгалтерську документацію та письмові пояснення.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Меблі - Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Перший український «Правочин»за період 01.01.2010 року по 31.05.2012 року № 2402/22-10/36192559 від 31.07.2012 року (надалі за текстом - Акт перевірки).

За наслідками виявлених порушень Відповідачем в порядку п.п. 54.3.2 п. 54.3, статті 54 Податкового кодексу України, на підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 0001362302 від 16 серпня 2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Позивача за класифікацією - податок на додану вартість на загальну суму 607 953 грн. 37 коп., та податкове повідомлення - рішення № 0001352302 від 16 серпня 2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Позивача за класифікацією - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 332 738,50 грн.

Проаналізувавши докази у даній адміністративній справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень рішень, з огляду про наступне.

Так, перевірку проведено згідно постанови Старшого слідчого СВ ДПІ Подільського району капітана податкової міліції Музичука О.В. про призначення документальної перевірки від 02.07.2012 року.

Під час проведення перевірки використано Протокол допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 30 травня 2012 року, Акту перевірки від 12.06.2012 року № 1755/22-4/36346372 та завірені копії документів взаємовідносин Позивача та ТОВ «Перший український «Правочин», а саме господарські договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі - приймання товарів, виписки по банківському рахунку, платіжні доручення.

Як вбачається із Акту перевірки, зокрема, пункту 3.2 Акту перевірки міститься інформація про перевірку правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, де зазначено, що Позивач безпідставно відніс валові витрати від взаємовідносин з ТОВ «Перший український «Правочин», про що описано в п. 3.1.2 Акту перевірки, посилаючись на відсутність факту придбання товару.

В пункті 3.1.2 Акту перевірки міститься інформація про перевірку достовірності відображених показників у Деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, де зазначено, що в провадженні СВ ДПІ Подільського району м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 77-00199 порушена за ознаками складу злочину передбачених за ст.ст. 212, 205, 358 Кримінального кодексу України, відносно невстановлених слідством осіб, проте відсутні посилання на кримінальні справи порушені відносно посадових осіб ТОВ «Перший український «Правочин»або відносно директора ОСОБА_2 та інші вироки суду або інші рішення якими було б встановлено фіктивність підприємства.

Проте, такі відомості не слугують підтвердженням порушення Позивачем норм податкового чи цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно з ст. 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі придбання або виготовленні товарів та послуг.

Відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8 цього кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованих як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 Податкового кодексу України.

При проведенні перевірки Відповідач використав податкові накладні виписані ТОВ «Перший український «Правочин». що є платником податку на додану вартість від 11.03.2009 року та має Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100208060.

Зазначенні податкові накладні були виписані та передані Позивачу, який в порядку ст. 201.10 Податкового кодексу України, відніс витрати зроблені на користь ТОВ «Перший український «Правочин»до податкового кредиту, внаслідок придбання товарів.

При цьому, в ході судового розгляду справи встановлено, що факт наявності податкових накладних виписаних ТОВ «Перший український «Правочин»по взаємовідносинах з Позивачем, Відповідачем не заперечується та прийнятий останнім. В Акті перевірки відсутні жодні посилання Відповідача на неправильність або неправомірність складання або незаконність отримання податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що у Позивача були правові підстави на віднесення витрат зроблених на користь ТОВ «Перший український «Правочин», до податкового кредиту та врахувати при нарахуванні податку на додану вартість.

Щодо посилання Відповідача в Акті перевірки на нікчемність угоди Позивача з ТОВ «Перший український «Правочин», суд приходить до висновку про їх необґрунтованість,з огляду про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язується сплачувати податки та збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а відповідно згідно з частиною 2 зазначеної статті, є нікчемним.

При цьому, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав Відповідач прийшов до висновку про нікчемність угоди, укладеної між Позивачем та ТОВ «Перший український «Правочин». Також в Акті перевірки не зазначено в чому саме проявилось порушення публічного порядку.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику р цивільних справ про визнання правочинів недійсними»наведений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому, особливу увагу суд звертає на те, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Таким чином, Відповідач не мав повноважень щодо здійснення кваліфікації правочинів, укладених Позивачем з його контрагентами, зокрема про недійсність правочинів.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Позивач та ТОВ «Перший український «Правочин»вчасно та в повному обсязі здійснювали нарахування та сплату податків та зборів, факт чого Відповідачем визнано та не оспорюється. Також відсутні вироки суду або інші рішення суддів України, що могли б стати підставою вважати про нікчемність угод Позивача.

Крім того, фактичне отримання товару Позивачем підтверджується господарською угодою, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі - приймання товарів, виписками по банківському рахунку, наявність та правомірність яких Відповідачем не оспорюється.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення №0001362302 про збільшення суми грошового зобов'язання Позивача за класифікацією - податок на додану вартість, винесене Відповідачем безпідставно та є незаконним.

Окрім того, в ході перевірки Відповідачем розглядались питання щодо визначення достовірності відображених показників у деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року. При цьому, в Акті перевірки при дослідженні достовірності відображених показників у деклараціях з податку на прибуток Позивача, Відповідач покликається на обставини кримінальної справи № 77-00199, порушеної за ознаками складу злочину передбачених за ст.ст. 212, 205, 358 Кримінального кодексу України, відносно невстановлених слідством осіб.

Листом від 31.05.2012 року №156 надано інформацію про протокол допиту в якості свідка, керівника ТОВ «Перший український «Правочин»ОСОБА_2, яким Відповідачем «встановлено»про порядок ведення господарської діяльності ТОВ «Перший український «Правочин»та про формування податкової звітності.

На підставі даного листа, Відповідач в Акті перевірки прийшов до висновку, про те, що фінансово-господарська ТОВ «Перший український «Правочин»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Перший український «Правочин», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Перший український «Правочин» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. А витрати Позивача зроблені на придбання товарів ТОВ «Перший український «Правочин», не пов'язані із веденням господарської діяльності.

Проте, такі доводи Відповідача є помилковими, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, та не приймаються судом до уваги з підстав документальної не підтвердженності та не відповідності закону.

Щодо оспорюваного другого податкового повідомлення -рішення № 0001352302, суд прийшов до висновку про його протиправність, оскільки останнє винесене без достатніх правових підстав, а доводи, що містяться в Акті перевірки не відповідають дійсності та зроблені Відповідачем з перевищенням наданих законом повноважень.

Так, відповідно до Акту перевірки відомо, що порушена кримінальна справа № 77-00199 за ознаками складу злочину передбачених за ст.ст. 212. 205, 358 Кримінального кодексу України, відносно невстановлених слідством осіб. Керівник ТОВ «Перший український «Правочин»був допитаний слідчим СВ ДПІ Подільського району м. Києва ДПС Музичуком О.В. в якості свідка. Проте, ОСОБА_2 не пред'явлено обвинувачення, він не є підозрюваним по справі, відносно нього кримінальна справа не порушувалась. Крім того відносно господарської діяльності ТОВ «Перший український «Правочин»не порушена жодна кримінальна справа, відсутні вироки або рішення суду, що визначили діяльність підприємства фіктивною. Тобто відсутнє відповідне реагування державних органів на подію злочину передбачене ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, що ніби то встановлено Актом перевірки від 12.06.2012 року № 1755/22-4/36346372, на який посилається Відповідач.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001362302 від 16 серпня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001352302 від 16 серпня 2012 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2268 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі - Київ»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур