Постанова № 26850219, 24.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р. № 2а-3246/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Павлишина О.С.,

представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001432300/300 від 21.03.2012 року та № 0001442300/302 від 21.03.2012 року.

Суд, ухвалою від 26.04.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України допустив заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова її правонаступником -Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем помилково зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ та порушення позивачем вимог п.5.1 п.5.2.1 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток, оскільки, усі первинні бухгалтерські документи, а саме, договір про вантажно-розвантажувальні роботи, акт виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення є належним чином оформлені та відображені у бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, зазначив, що акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях відповідача щодо фіктивності правочинів, які не підкріплені жодними належними доказами, а відсутність у відпровідача на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для визнання угод нікчемними.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 20.07.2012 року, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у ході перевірки ПП «Ново-Ком», Алчевською ОДПІ встановлено відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу незначної чисельності персоналу, оборотних коштів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізованих товарів. Перевіркою встановлено, що позивачем не надано необхідний пакет підтверджуючих документів на поставку товарно-матеріальних цінностей (надалі -ТМЦ) по взаєморозрахунках із вказаним контрагентом, які є підставою для відображення зазначених операцій в податковому обліку, зокрема: накладна, акти здачі-прийняття робіт, договори на вантажно-розвантажувальні роботи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та у письмовому поясненні від 03.09.2012 року вх. №36045 Додатково зазначив, що висновки, викладені у акті перевірки Алчевської ОДПІ від 17.11.2011 року №38467/231-02 щодо контрагента позивача ПП «Ново -ком», які в подальшому використані відповідачем під час проведення перевірки позивача, скасовані відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі №2а-11361/11/1270, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року у справі №2а-11361/11/1270. Також зазначив, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними. На цих підставах просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагента позивача встановлено неможливість виконання відповідного договору, укладеного з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. На цих підставах просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ», код ЄДРПОУ - 36992710, юридична адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317, фактична адреса: 79069, м. Львів, вул. Туган-Барановського, 16/6, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 04.03.2010р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, номер запису - 14150000001023357. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 11.03.2010р. за № 35. Станом на 01.09.2011р. перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова як платник з податку на прибуток, податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ від 17.05.2010р. №100283860), податку з доходів фізичних осіб, комунального податку, екологічного податку.

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 28.11.2011р. №1211 та на підставі ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ»з питань взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком»(код ЄДРПОУ - 36917481) за період з 01.11.2010р. по 30.04.2011р.

За результатами позапланової документальної невиїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.3, п. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 33680 грн. 00 коп., в тому числі за березень 2011р.в сумі 33680 грн. 00 коп.

- пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/97-ВР по взаєморозрахунках з ПП «Ново-Ком», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 677084 грн. 00 коп., в тому числі за І квартал 2011р. на суму 677084 грн. 00 коп.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 24.02.2011р. №268/23-118/36992710.

На підставі вказаного акта ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0001432300/300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33680 грн., та від 21.03.2012р. №0001442300/302, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання на загальну суму 677084 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції у розмірі 1 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2012р. №0001432300/300 та від 21.03.2012р. №0001442300/302, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ново-Ком»укладено договір купівлі-продажу № 1/11 від 01.11.2010р.

Згідно з п. 1.1 договору продавець ПП «Ново-Ком»зобов'язується продати та передати покупцю ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ», а покупець зобов'язується здійснити оплату та прийняти у власність - металоконструкції, металопрофіль та металопрокат, що були у вжитку (надалі -товар).

Відповідно до п.2.4 договору, загальна сума договору складається з вартостей окремих проданих партій товару, які вказуються у накладних.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу № 1/11 від 01.11.2010р., позивач надав такі докази: договір купівлі-продажу № 1/11 від 01.11.2010р., видаткову накладну від 10.11.2010р. №РН-531, видаткову накладну від 11.11.2010р. №РН-538, видаткову накладну від 12.11.2010р. №РН-539, видаткову накладну від 15.11.2010р. №РН-540, видаткову накладну від 16.11.2010р. №РН-541, видаткову накладну від 17.11.2010р. №РН-542, видаткову накладну від 18.11.2010р. №РН-543, видаткову накладну від 19.11.2010р. №РН-544, видаткову накладну від 22.11.2010р. №РН-545, видаткову накладну від 23.11.2010р. №РН-546, видаткову накладна від 24.11.2010р. №РН-547, видаткову накладну від 25.11.2010р. №РН-548, видаткову накладну від 26.11.2010р. №РН-549, видаткову накладну від 29.11.2010р. №РН-550, видаткову накладну від 30.11.2010р. №РН-551, видаткову накладну від 30.11.2010р. №1151, видаткову накладну від 29.11.2010р. №1150, видаткову накладну від 26.11.2010р. №1149, видаткову накладну від 25.11.2010р. №572, видаткову накладну від 24.11.2010р. №571, видаткову накладну від 23.11.2010р. №570, видаткову накладну від 22.11.2010р. №569, видаткову накладну від 19.11.2010р. №568, видаткову накладну від 18.11.2010р. №567, видаткову накладну від 17.11.2010р. №566, видаткову накладну від 16.11.2010р. №565, видаткову накладну від 15.11.2010р. №564, видаткову накладну від 12.11.2010р. №563, видаткову накладну від 11.11.2010р. №562, видаткову накладну від 10.11.2010р. №561, видаткову накладну від 09.11.2010р. №560, видаткову накладну від 08.11.2010р. №559, видаткову накладну від 05.11.2010р. №558, видаткову накладну від 04.11.2010р .№557, видаткову накладну від 03.11.2010р. №556, видаткову накладну від 02.11.2010р. №555, видаткову накладну від 01.11.2010р. №554, видаткову накладну від 31.12.2010р. №РН-2060, видаткову накладну від 30.12.2010р. №РН-2059, видаткову накладну від 29.11.2010р. №РН-2058, видаткову накладну від 28.12.2010р. №Р-2057, видаткову накладну від 27.12.2010р. №РН-2056, видаткову накладну від 25.12.2010р. №РН-2055, видаткову накладну від 24.12.2010р. №РН-2054, видаткову накладну від 23.12.2010р. №РН-2053, видаткову накладну від 22.12.2010р. №РН-2052, видаткову накладну від 21.12.2010р. №РН-2051, видаткову накладну від 20.12.2010р. №РН-2050, видаткову накладну від 18.12.2010р. №РН-2049, видаткову накладну від 17.12.2010р. №РН-2048, видаткову накладну від 16.12.2010р. №РН-2047, видаткову накладну від 15.12.2010р. №РН-2046, видаткову накладну від 14.12.2010р. №РН-2045, видаткову накладну від 13.12.2010р. №РН-2044, видаткову накладну від 11.12.2010р. №РН-2043, видаткову накладну від 10.12.2010р. №РН-2042, видаткову накладну від 09.12.2010р. №РН-2041, видаткову накладну від 08.12.2010р. №РН-2040, від 07.12.2010р. №РН-2039, від 06.12.2010р. №РН-2038, видаткову накладну від 04.12.2010р. №РН-2037, видаткову накладну від 03.12.2010р. №РН-2036, видаткову накладну від 02.12.2010р. №РН-2035, видаткову накладну від 01.12.2010р. №РН-2034; видаткову накладну від 07.02.2011р. №РН-58;

Також позивачем надано податкову накладну № 554 від 01.11.2010р., податкову накладну № 555 від 02.11.2010р., податкову накладну № 556 від 03.11.2010р., податкову накладну № 557 від 04.11.2010р., податкову накладну №558 від 05.11.2010р., податкову накладну №559 від 08.11.2010р., податкову накладну № 560 від 09.11.2010р., податкову накладну № 561 від 10.11.2010р., податкову накладну № 562 від 11.11.2010р., податкову накладну № 563 від 12.11.2010р., податкову накладну № 564від 15.11.2010р., податкову накладну № 565 від 16.11.2010р., податкову накладну № 566 від 17.11.2010р., податкову накладну № 567 від 18.11.2010р., податкову накладну № 568 від 19.11.2010р., податкову накладну № 569 від 22.11.2010р., податкову накладну № 570 від 23.11.2010р., податкову накладну №571 від 24.11.2010р., податкову накладну № 572 від 25.11.2010р., податкову накладну № 1149 від 26.11.2010р., податкову накладну №1150 від 29.11.2010р., податкову накладну № 1151 від 30.11.2010р., податкову накладну № 551 від 30.11.2010р., податкову накладну № 550 від 29.11.2010р., податкову накладну № 549 від 26.11.2010р., податкову накладну № 548 від 25.11.2010р., податкову накладну № 547 від 24.11.2010р., податкову накладну № 546 від 23.11.2010р., податкову накладну № 545 від 22.11.2010р., податкову накладну № 544 від 19.11.2010р., податкову накладну № 543 від 18.11.2010р., податкову накладну № 542 від 17.11.2010р., податкову накладну № 541 від 16.11.2010р., податкову накладну № 540 від 15.11.2010р., податкову накладну № 539 від 12.11.2010р., податкову накладну № 538 від 11.11.2010р., податкову накладну № 531 від 10.11.2010р., податкову накладну №2060 від 31.12.2010р., податкову накладну № 2059 від 30.12.2010р., податкову накладну № 2058 від 29.12.2010р., податкову накладну № 2057 від 28.12.2010р., податкову накладну №2056 від 27.12.2010р., податкову накладну № 2055 від 25.12.2010р., податкову накладну №2054 від 24.12.2010р., податкову накладну № 2053 від 23.12.2010р., податкову накладну № 2052 від 22.12.2010р., податкову накладну № 2051 від 21.12.2010р., податкову накладну № 2050 від 20.12.2010р., податкову накладну № 2049 від 18.12.2010р., податкову накладну № 2048 від 17.12.2010р., податкову накладну № 2047 від 16.12.2010р., податкову накладну № 2046 від 15.12.2010р., податкову накладну № 2045 від 14.12.2010р., податкову накладну № 2044 від 13.12.2010р., податкову накладну № 2043 від 11.12.2010р., податкову накладну № 2042 від 10.12.2010р., податкову накладну № 2041 від 09.12.2010р., податкову накладну № 2040 від 08.12.2010р. податкову накладну № 2039 від 07.12.2010р., податкову накладну № 2038 від 06.12.2010р., податкову накладну № 2037 від 04.12.2010р., податкову накладну № 2118 від 30.12.2010р., податкову накладну № 2036 від 03.12.2010р., податкову накладну № 2035 від 02.12.2010р., податкову накладну № 2034 від 01.12.2010р., податкову накладну № 54 від 09.02.2011р., податкову накладну від 31.03.2011р. №746, податкову накладну від 07.02.2011р. №58.

На підтвердження обставини щодо розрахунку за поставлений товар позивачем подані: платіжне доручення від 30.05.2011р. №825, платіжне доручення від 27.05.2011р. №814, платіжне доручення від 18.05.2011р. №747, платіжне доручення від 04.03.2011р. №317, платіжне доручення від 17.02.2011р. №210, платіжне доручення від 08.02.2011р. №172, платіжне доручення від 08.02.2011р. №175, платіжне доручення від 01.02.2011р. №114, платіжне доручення від 28.01.2011р. №103, платіжне доручення від 13.01.2011р. №37, платіжне доручення від 12.01.2011р. №31, платіжне доручення від 10.01.2011р. №26, від 06.01.2011р. №25.

Судом встановлено, що отриманий товар позивач перевів в металобрухт, що підтверджується актами переводу товарно-матеріальних цінностей в металобрухт за листопад та грудень 2010р. б/н всього у кількості 36 шт.

На підтвердження обставин щодо поставки товару, придбаного у ПП «Ново-Ком», позивачем подано договір про надання транспортних послуг від 01.10.2010р. №1/10 укладений із ТзОВ «Шольц-Транс». Доставка товару позивачу, що придбавався у ПП «Ново-Ком», здійснювалась за рахунок ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ»на умовах СРТ у відповідності до вимог міжнародних правил тлумачення термінів за правилами ІНКОТЕРМС (в редакції 2000р.).

Виконання вказаного договору підтверджується: актами надання послуг від 09.12.2010р. №112, від 09.12.2010р. №113, від 14.12.2010р. №115, від 22.12.2010р. №115, від 10.11.2010р. №90, від 10.11.2010р. №91, від 12.11.2010р. №92, від 15.11.2010р. № 94, від 25.11.2010р. №96, від 15.11.2010р. №95, від 25.11.2010р. №96, від 26.11.2010р. №110, від 25.11.2010р. №109.

У періоді, що перевірявся, ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ»використовувало у своїй господарській діяльності приміщення та основні фонди, що підтверджується такими доказами: договором оренди від 21.04.2010р. №21/04/10, актом прийому-передачі від 21.04.2010р., договором оренди від 01.10.2010р. №4/10/10, актом прийому-передачі від 01.10.2010р., договором оренди від 01.06.2011р. №1/06/11, актом прийому-передачі від 01.06.2011р., договором закріплення майна у господарське відання від 12.05.2010р. №12/05/10, договором оренди від 20.04.2010р. №20/04/01, актом прийому-передачі від 20.04.2010р., договором суборенди від 01.11.2010р., актом приймання-передачі від 01.11.2010р., договором оренди від 13.12.2010р. №1/13/12, актом приймання-передачі від 13.12.2010р., схемами розташування предметів оренди.

З метою забезпечення розвантаження та навантаження поставленої металопродукції між позивачем та ПП «Ново-Ком»було укладено договір про вантажно-розвантажувальні роботи від 01.12.2010р. №11210. Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом здачі -прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-746 від 31.03.2011р.

Позивачем також надано зведені накладні на внутрішнє переміщення товару б/н за грудень 2010р., якими підтверджуються переміщення товару зі складу виробництва на склад товарів.

Судом також встановлено, що позивач мав право займатись господарською діяльністю, пов'язану із заготівлею, переробкою металобрухту кольорових металів та заготівлею, переробкою металобрухту чорних металів, що підтверджується ліцензіями серії АВ №548833, серії АВ №548827, виданих Міністерством промислової політики України. Строк дії ліцензій необмежений та починався з 31.08.2012р., тобто до моменту здійснення позивачем операцій з товаром.

На підтвердження обставин щодо використання позивачем у подальшій господарській діяльності товару, отриманого від ПП «Ново-Ком», шляхом реалізації іншим підприємствам надано наступні докази, а саме: видаткові накладні: від 25.11.2010р. №2511-СК, від 25.11.2010р. №2511-СК/1, від 26.11.2010р. №2611-С, від 28.11.2010р. №0811-С, від 29.11.2010р. №2911-С, від 29.11.2010р. №2911-А, від 30.11.2010р. №1011-А, від 30.11.2010р. №1011-С, від 30.11.2010р. №3011-СК, від 24.11.2010р. №2411-К, від 30.11.2010р. №3011-К, від 17.11.2010р. №1711-К, від 15.11.2010р. №1512-Г, від 16.11.2010р. №1612-Г, від 17.11.2010р. №1712-Г, від 24.11.2010р. №2412-Г, від 23.11.2010р. №2312-Г, від 22.11.2010р. №2212-Г, від 21.11.2010р. №2112-Г, від 20.11.2010р. №2012-Г, від 31.12.2010р. №3112-А, від 26.12.2010р. №2612-А, від 24.12.2010р. №2412-У, від 25.12.2010р. №2512-У, від 02.12.2010р. №0212-У, від 25.12.2010р. №2512-К, від 31.12.2010р. №3112-К, від 01.12.2010р. №0112-К, від 31.01.2011р. №0007, від 28.01.2011р. №0006, від 10.01.2011р. №0005, від 06.01.2011р. №0004, від 05.01.2011р. №0003, від 02.01.2011р. №0002, 01.01.2011р. №0001, від 28.01.2011р. №37, від18.01.2011р. №23, від 22.01.2011р. №70, від 21.01.2011р. № 66.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вказаним пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП «Ново-Ком»і, які б свідчили про укладання позивачем угод з метою ухилення від сплати податків.

Із встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій по взаєморозрахунках з його контрагентом -ПП «Ново-Ком», а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи документи, якими підтверджується реальне здійснення господарських операцій, свідчать про підтвердження витрат позивача як валових.

Згідно з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження факту здійснення господарській діяльності між позивачем та його контрагентом ПП «Ново-Ком» у зв'язку з відсутністю у ПП «Ново-Ком»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Алчевською ОДПІ встановлено відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу незначної чисельності персоналу, оборотних коштів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізованих товарів, про що складено акт перевірки від 17.11.2011 року №38467/231-02.

Висновки, викладені у акті перевірки Алчевської ОДПІ від 17.11.2011 року №38467/231-02 оскаржені ПП «Ново-ком»у судовому порядку. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі №2а-11361/11/1270 залишеної ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року у справі №2а-11361/11/1270 без змін визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової перевірки за результатами якої складено відповідний акт; визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів, викладених в акті перевірки; зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»інформацію про результати перевірки ПП. «Ново-Ком», оформленої відповідним актом перевірки; зобов'язано Алчевську ОДПІ привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків ПП «Ново-Ком»з даними, наведеними ним у наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р..

З огляду на це, доводи відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п.п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та правомірність формування податкового кредиту (по взаєморозрахунках з ПП «Ново-Ком») та пп. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/97-ВР по взаєморозрахунках з ПП «Ново-Ком», не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ» штрафних санкцій є протиправним.

З огляду на вказане, податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0001432300/300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33681 грн., та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0001442300/302, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання на загальну суму 677085 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0001432300/300 від 21.03.2012 року та № 0001442300/302 від 21.03.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ»судовий збір у розмірі 2146 грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 жовтня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.