Постанова № 26849718, 26.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11036/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Дзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2)

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання протиправними пунктів 5, 10

вимоги № 24-12/828 від 7 серпня 2012 року

за участю:

від позивача: Посоха О. І. (дов. № 6174 від 20.08.2012 року)

Черниш Н.Г. (дов. № 8324 від 22.10.2012 року)

від відповідача: Помогаєв А. В. (дов. № 05-13-11-17/258 від 12.01.2012 року)

Бойко Т.О. (дов. № 05-13-11-17/1080 від 27.01.2012 року)

Позивач, Дзержинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправними дій в частині прийняття пунктів 5, 10 вимоги № 24-12/828 від 7 серпня 2012 року «Про усунення виявлених ревізією порушень», якими позивача зобов'язано відшкодувати завдані збитки державному бюджету шляхом утримання зайво нарахованого та сплаченого підвищення до посадового окладу (в загальній сумі 13 341,30 грн.), а в разі неможливості стягнути з відповідальних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 133-136 Кодексу законів про працю України та відшкодувати збитки колонії шляхом коригування в обліку та звітності розрахунків з державними цільовими фондами та єдиним соціальним внеском.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що оскільки оскаржувані ним пункти вимоги є протиправними та прийняті із порушенням вимог законодавства, зазначені пункти вимоги підлягають скасуванню, а тому заявлені ним вимоги слід розуміти як скасування вимоги № 24-12/828 від 7 серпня 2012 року в частині пунктів 5 та 10.

17 вересня 2012 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду представником Державної фінансової інспекції в Донецькій області надано клопотання про залучення до участі у справі за позовом Дзержинської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2) Державної фінансової інспекції в Донецькій області, оскільки визначений позивачем відповідач - Костянтинівська об'єднана державна фінансова інспекція не має статусу юридичної особи та не є належним відповідачем стосовно заявлених вимог. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року замінено первинного відповідача - Костянтинівську об'єднану державну фінансову інспекцію на належного відповідача - Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вимога в частині, що оскаржується, прийнята без врахування приписів постанови Кабінету Міністрів України №534 від 14 липня 1993 року «Про поліпшення умов оплати праці працівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», пункту 2 абзацу 3 Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, затвердженого Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 3 жовтня 2004 року, положеннями яких керівникам установ виконання покарань надано право встановлювати робітникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою з засудженими в установах виконання покарань та їх підприємствах у розмірі до 50 %. Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок робітників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані із роботою із засудженими, що затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03 жовтня 2004 року № 190 передбачає встановлення наказом начальника установи підвищень посадових окладів (тарифних ставок) співробітникам установ, які займають штатні посади, у тому числі на умовах сумісництва, за особливі умови, пов'язані з роботою із засудженими.

Додатково, представник позивача надав письмові пояснення в яких зазначив, що оскільки у складі Дзержинської виправної колонії (№2) є дільниця соціальної реабілітації для утримання засуджених, які правомірно себе поводять, засуджені у межах якої можуть вільно пересуватися на території цієї дільниці та поза нею з дозволу адміністрації, робота всіх співробітників колонії, у т.ч. сторожів, телефоністів та працівників канцелярії пов'язана із роботою із засудженими.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, обґрунтування незгоди із позовом визначив у наданих до суду письмових запереченнях. Заперечення вмотивовані тим, що нарахування підвищення до посадового окладу на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14 липня 1993 року та Наказу № 190 від 03 жовтня 2004 року можливо лише за умови фактичного виконання такими працівниками установи роботи із засудженими. Втім, в ході проведеної ревізії за наслідком дослідження змісту посадових інструкцій окремих працівників встановлено відсутність в них положень стосовно виконання зазначеними працівниками роботи із засудженими. Наведені обставини, встановлення при проведенні ревізії свідчать про безпідставність здійсненого установою нарахування та виплати підвищення до окладу працівникам, функціональні обов'язки яких не передбачають роботи із засудженими.

В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дзержинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 08563091, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 455519 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 210471, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 43,49). Згідно положення про Дзержинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2), затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби № 241 від 19 квітня 2012 року, зареєстрованого 14 травня 2012 року за № 12581050008000277, виправна колонія утворюється, ліквідовується та реорганізовується Державною пенітенціарною службою України.

В період з 11 червня 2012 року по 10 липня 2012 року відповідно до пункту 2.15. плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України в Донецькій області на 2-й квартал 2012 року ревізорами Костянтинівської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області проведено планову ревізію фінансового-господарської діяльності установи позивача за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2012 року.

За наслідком проведення ревізії складений акт № 24-16/26 від 17 липня 2012 року (т. 1 арк. справи 7-42).

23 липня 2012 року позивач надав до Костянтинівської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності із викладеною в них незгодою щодо виявлених порушень, що стосуються правильності витрачання коштів на оплату праці (т. 1 арк. справи 56-57). Заперечення до акту ревізії не були прийняті органом контролю, про що складений висновок від 13 червня 2012 року (т. 1 арк. справи 59-63).

07 серпня 2012 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області на підставі висновків акту ревізії прийнято вимогу № 24-12/828 «Про усунення виявлених ревізією порушень» (т. 1 арк. справи 50-53), яка оскаржується позивачем в частині пунктів 5 та 10, якими від установи позивача вимагається: 1) відшкодувати завдані збитки державному бюджету шляхом утримання зайво нарахованого та сплаченого підвищення посадового окладу, у разі неможливості стягнення з відповідальних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. 133-136 Кодексу законів про працю; 2) відшкодувати завдані збитки колонії шляхом коригування в обліку та звітності розрахунків з державними цільовими фондами та єдиним соціальним внеском. Про вжиті заходи і виконання пунктів вимоги відповідача зобов'язано надати письмову інформацію до Державної фінансової інспекції в Донецькій області в строк до 10 вересня 2012 року.

Згідно викладеного в акті ревізії, підставами прийняття вимоги в частині пунктів 5 та 10 стало встановлення ревізією дотримання порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу за особливі умови праці, пов'язані із роботою із засудженими виплати в період з 1 січня 2010 року по 31 травня 2012 року вільно найомним працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу та функціональні обов'язки яких не передбачають роботи із засудженими, необґрунтованого нарахування та виплати підвищення до посадового окладу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими у розмірі 30% посадового окладу в загальній сумі 19341,30 грн. ( у т.ч. 2010 рік - 11521,68 грн., 2011- 5474,38 грн., 2012- 2345,24 грн.) та, як наслідок - зайво перераховано до державних цільових фондів в загальній сумі 7 032,41 грн. ( у т.ч. 2010 рік - 4193,89 грн., 2011 рік - 1987,20 грн., 2012 рік - 851,32 грн.), чим порушено абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 17 липня 1993 року «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби», статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», статті 97 Кодексу законів про працю України, пункту 3 Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03 жовтня 2004 року № 190. КПКВ 6071030 КЕКВ 1111 (2010 р. - 11521,68 грн., 2011 р. - 5474, 38 грн.) КЕКВ 1120: 2010 р.-4193, 89 грн., 2011 р. - 1987,20 грн., КПКВ 3606020 КЕКВ 111 (2012 Р. -2345,24 ГРН.), КЕКВ 1120: 2012 р. - 851, 32 грн. загальний фонд.

Обставини, що стосуються нарахування та виплати позивачем підвищення до окладів, розміру виплаченого підвищення та внесків до державних цільових фондів не заперечуються сторонами та не є спірними. Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення відповідачем як порушення вимог законодавства виявлених в ході проведеної ревізії обставин виплати в період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2012 року працівникам установи, що не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу підвищення посадового окладу за особливі умови праці, пов'язані із роботою із особами, що відбувають покарання в колонії.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені розділом 7 Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Згідно статі 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Положення аналогічного змісту містяться в статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Згідно статі 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно положення про Дзержинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, позивач є установою закритого типу, входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України та знаходиться в оперативному підпорядкуванні Державної пенітенціарної служби України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (частина 1 статті 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України»).

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статті 24 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України» та пункту 13 Положення про Дзержинську виправну колонію Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2) установа позивача фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно наданого представниками відповідача розрахунку необґрунтовано нарахованого та виплаченого підвищення до окладу за роботу із засудженими (т. 1 арк. справи 105) установою безпідставно виплачено підвищення до посадового окладу наступним працівникам установи: ОСОБА_5 (зав. канцелярією), ОСОБА_6 (сторож), ОСОБА_7 (сторож), ОСОБА_8 (сторож), ОСОБА_9 (телефоніст), ОСОБА_10 (телефоніст), ОСОБА_11 (інспектор канцелярії). Наведені працівники є працівниками кримінально-виконавчої служби, що не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби» № 534 від 14 липня 1993 року надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, розмір якого в установах виконання покарань та їх підприємствах не повинен перевищувати 50%.

На виконання цієї постанови наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 3 жовтня 2004 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2004 за № 1312/9911, затверджений Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах (надалі за текстом Порядок № 190).

Згідно пункту 3 зазначеного порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) здійснюється працівникам, які займають штатні посади в таких установах та на їх підприємствах (у тому числі при роботі на умовах сумісництва): кримінально-виконавчих установах; спеціальних виховних установах; слідчих ізоляторах.

Підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, які тримаються у слідчих ізоляторах, установлюються наказами начальників установ Державної кримінально-виконавчої служби.

В судовому засіданні представниками відповідача не заперечувалося прийняття керівником позивача наказів із встановленням в них підвищення до окладу працівникам установи.

Згідно з підпунктом 7.4 пункту 7 зазначеного Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, які тримаються у слідчих ізоляторах, установлюються, зокрема, в кримінально-виконавчих закладів закритого типу середнього рівня безпеки та на їх підприємствах установлюється до 30 відсотків окладу.

Підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за цим Порядком здійснюється лише в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ (пункт 6 Порядку)

Щодо правомірності здійсненого позивачем нарахування підвищення до окладу та його виплати особам, визначеним у доданому розрахунку суд зазначає наступне.

Згідно преамбули наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 3 жовтня 2004 року зазначений наказ прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1080 від 25 січня 2004 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 534 від 14 липня 1993 року» та з метою приведення умов оплати праці окремих категорій працівників установи Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, у відповідність до реальних умов праці, пов'язаних із роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах.

Отже, преамбулою цього наказу встановлено, що нарахування підвищення виплачується не всім працівникам установи, що не мають спеціальних звань, а лише тим, робота яких пов'язана з роботою із засудженими, що спростовує доводи позивача стосовно можливості здійснення нарахування та виплати зазначеного підвищення до окладу всім без виключення працівникам установи кримінально-виконавчої служби, що не мають спеціальних звань.

Положення щодо спрямованості порядку на приведення оплати праці окремих категорій працівників установи у відповідність до умов праці, пов'язаних із роботою із засудженими визначено в пункті 2 цього порядку.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про те, що передумовою нарахування та виплати цієї надбавки є встановлення особливостей умов праці, що пов'язані з роботою із засудженими.

Згідно наявних в матеріалах справи посадових інструкціях інспектора канцелярії, завідувача канцелярії, телефоністу відділу охорони, сторожу (т. 1 арк. справи 97-104) функціональні обов'язки цих осіб не передбачають особливих умов праці, що пов'язані із роботою із засудженими.

Посилання відповідача на те, що у складі установи позивача наявна дільниця реабілітації для утримання засуджених, що правомірно себе поводять та сумлінно відносяться до навчання та праці, наповнення якої складає 45 осіб, яка знаходиться поза межами охороняємої зони не приймаються судом до уваги як належний доказ виконання певних робочих функцій визначеними у розрахунку відповідача працівниками, пов'язаних із роботою із засудженими. Також судом не приймаються посилання позивача на пункт 44 положення Правил внутрішнього трудового розпорядку установ виконання покарань, оскільки цей пункт не містить відомостей, що особи, які визначені відповідачем як такі, яким безпідставно нараховано та виплачено підвищення до окладу, спілкуються із засудженими в ході розгляду їх звернень. Зі змісту наданого позивачем журналу обліку скарг (заяв) спецконтингенту, також неможливо встановити особливість умов праці співробітників установи, визначених у розрахунку контролюючого органу, пов'язаних з роботою із засудженими.

Відповідно до пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності здійсненого позивачем нарахування та виплати підвищення до посадового окладу, визначення та перерахування відрахувань до державних цільових фондів, що свідчить про правомірність встановлення в акті ревізії порушень позивачем порядку нарахування та виплати підвищення до посадового окладу та правомірності пунктів вимоги, прийнятих на усунення цих порушень.

Отже, заявлений Дзержинською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби Україні в Донецькій області (№ 2) позов про скасування пунктів 5 та 10 вимоги Костянтинівської об'єднаної державної фінансової інспекції № 24-12/828 від 7 серпня 2012 року не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Враховуючи викладене, на підставі положень Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України №534 від 14 липня 1993 року та Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються в слідчих ізоляторах, затвердженого Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 190 від 3 жовтня 2004 року та керуючись: «Порядком підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах», Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Дзержинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 2) до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання скасування пунктів 5, 10 вимоги № 24-12/828 від 7 серпня 2012 року «Про усунення виявлених ревізією порушень», - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 26 жовтня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 жовтня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.