Постанова № 26849559, 24.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року 2а-4766/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача- Овчаренко Д.К.,

представника відповідача -Дубовика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Мебітар-Пак»до проБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Мебітар-Пак»з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 21970000572230.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Комлект сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»та ТОВ «Комплект сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з надання послуг мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»є юридичною особою, що зареєстрована Білоцерківською районною державною адміністрацією 25.10.02. Свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 776013.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку від 26.11.2002 № 100320469, товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, складське господарство, інша поліграфічна діяльність, рекламна діяльність.

01 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Комплект сервіс К»було заключено договір поставки товарів № 18.

Згідно з вказаним договором ТОВ «Комплект сервіс К»(постачальник) брало на себе зобов'язання поставити товари (крафт ламінований, клей, клапани до мішків), а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Факт поставки товарів підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.07.2011 № 59, від 25.07.2011 № 66, від 01.08.2011 № 6, від 10.08.2011 № 34, від 05.09.2011 № 17, від 06.09.2011 № 20, від 06.09.2011 № 21, видатковими накладними від 08.07.2011 № К-0000021, від 25.07.2011 № К-0000066, від 01.08.2011 № К-00000006, від 10.08.2011 № К-0000034, від 05.09.2011 № К-0000017, від 06.09.2011 № К-0000020, від 06.09.2011 № К-0000021 та податковими накладними від 08.07.2011 № 21, від 25.07.2011 № 66, від 01.08.2011 № 6, від 10.08.2011 № 34, від 05.09.2011 № 17, від 06.09.2011 № 20, від 06.09.2011 № 21.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у сумі 982088,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.08.2011 № 419, 23.08.2011 № 428, від 29.08.2011 № 434, 30.08.2012 № 436, 31.08.2012 № 437, 01.09.2011 № 438, , 26.10.2011 № 542, від 25.11.2011 № 592, від 28.10.2011 № 545, від 28.09.2011 № 483, від 30.09.2011 № 488, від 14.10.2011 № 507, від 10.11.2011 № 565, від 10.11.2011 № 566, від 17.10.2011 № 512, від 17.10.2011 № 513, від 20.12.2011 № 628, від 07.12.2011 № 605.

01 квітня 2011 року між позивачем та ПП «Юнітрейд-1000»було заключено договір поставки товарів № 14.

Згідно з вказаним договором ПП «Юнітрейд-1000»(постачальник) брало на себе зобов'язання поставити товари ( крафт ламінований, клей, клапани до мішків, фарбу офсетну), а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Факт поставки товарів підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.08.2011 № Р412, від 25.08.2011 № Р432, видатковими накладними від 16.08.2011 № М-000044, від 25.08.2011 № М-000068, та податковими накладними від 16.08.2011 № 44, від 25.08.2011 № 68.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у сумі 312232,93 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.09.2011 № 455, від 15.09.2011 № 459, від 20.09.2011 № 460, від 21.09.2011 № 461, від 21.09.2011 № 468.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Комплекс сервіс К»та ПП «Юнітрейд-1000»податкових накладних у розмірі 235667,00 грн.

Відповідно до наказу Білоцерківської ОДПІ від 13.07.2012 № 929 та направлень на перевірку від 22.08.2012 № 342, 343, 344, 345, 346, посадовими особами Білоцерківської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»положень частини п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 15939,00 грн., абзацу 1,2,3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 235667,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 56409,00 грн., у серпні 2011 року на 102943,00 грн., у вересні 2011 року на 52977,00 грн., у листопаді 2011 року на 23338,00 грн., статті 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податку та інших обов'язкових платежів», розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», оскільки при заповненні довідки за формою №1-ДФ за 3-4 квартали 2011 року позивачем подано не в повному обсязі відомості про суми доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманих з них податку.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори про поставку товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Комплект сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000» є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавалися, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані Акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі від 13.03.2012 № 27/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комплект Сервіс К» за період січень-вересень 2011 року, листопад-грудень 2011 року, січень 2012 року та Акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі від 03.02.2012 № 76/3-23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юнітрейд-1000»за серпень 2011 року, відповідно до яких було встановлено, що ТОВ «Комплект Сервіс К»та ПП «Юнітрейд-1000» не знаходиться за податковою адресою, у підприємств відсутні основні засоби, кількість працюючих складає - 1 особа.

На підставі вищезазначеного, посадові особи Білоцерківської ОДПІ Київської області дійшли висновку про нікчемність правочинів, вчинених між ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»та ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000»та як наслідок: безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені контрагентам у складі вартості отриманих товарів, у розмірі 235667,00 грн.; заниження ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»податку на прибуток у розмірі 15939,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 21970000572230, № 21980000562230 та № 21990001321720/32142813/226, якими позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 353501,00 грн., з яких: сума основного платежу - 235667,00 грн., сума штрафних санкцій -117834,00 грн., з податку на прибуток у розмірі 23909,00 грн., з яких: сума основного платежу 15939,00 грн., сума штрафних санкцій 7970,00 грн. та з податку з доходів найманих працівників.

Позивачем було сплачено в повному обсязі грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку з доходів найманих працівників у розмірі 24929,00 грн., що визначені податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 01.10.2012 № 21980000562230 та № 21990001321720/32142813/226.

Також частково було сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35000,07, що визначене податковим повідомленням рішенням відповідача від 01.10.2012 № 21970000572230.

На підтвердження вищезазначеного, позивач надав платіжні доручення від 02.10.2012 № 442, №443 та №444.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 01.10.2012 № 21970000572230 в частині нарахування зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 318494,00 грн. протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на включення до складу податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000 та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортнимим накладними, платіжними дорученнями тощо.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Комплект Сервіс К»та ПП «Юнітрейд-1000 товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів про надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів між ТОВ «ВП «Мебітар-Пак» та ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000 від 01.07.2011 № 18 та від 01.04.2011 № 14 про поставку товарів прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів. Податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Як на доказ нікчемності (недійсності) договорів укладених між позивачем і ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000 податковий орган посилався на те, що у ТОВ «Комплект Сервіс К»та ПП «Юнітрейд-1000 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: відсутні основні засоби, кількість працюючих на підприємствах -1 особа, підприємства не знаходяться за податковою адресою.

Проте, суд не приймає до уваги дані твердження відповідача оскільки вказані факти не позбавляють контрагента права залучати у разі виробничої необхідності для виконання певних робіт інших осіб, а відтак це не може бути підставою для визнання правочинів між ТОВ «Комплект Сервіс К», ПП «Юнітрейд-1000 та позивачем такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень тощо, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Комплект Сервіс К»та ПП «Юнітрейд-1000. А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Комплект Сервіс К»та ПП «Юнітрейд-1000

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та формування валових витрат за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»частини п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, частини першої статті 216 Цивільного кодексу, абзацу 1,2,3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2012 № 21970000572230 в частині нарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 318494,00 грн., прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 01.10.2012 № 21970000572230 в частині нарахування ТОВ «ВП «Мебітар-Пак» зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 318494,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Мебітар-Пак» сплачений судовий збір у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 жовтня 2012 р.