Постанова № 26848684, 15.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 року 2а-3747/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Будз Б.Б.,

за участю:

представників позивача - Грабовець Р.А., Хоменка О.А.,

представника відповідача - Гущі О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122201 від 22.05.2012,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" (далі по тексту ТОВ "Латкрок-Сервіс", позивач) звернулося до суду, пред'явивши вимоги до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту Броварська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122201 від 22.05.2012р., яким ТОВ "Латкрок-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 85 802,50 грн., із них сума 68 642,00грн. за основним платежем та 17 160,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги аргументовано неправомірністю висновків відповідача щодо встановлення порушення товариством податкового законодавства, що не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку та звітності, а ґрунтуються лише на підставі бази власних автоматизованих інформаційних систем та акту перевірки контрагента позивача.

Позивач вказує на те, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки факт здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, в частині реального одержання товару повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до чинних норм законодавства України, а саме: договором купівлі-продажу, рахунком-фактурою, накладною. Вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, посилаючись на акт перевірки «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидас Плюс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у жовтні 2011р.». У судовому засіданні представник відповідача заявила, що довести правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення вона не може, при цьому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 11.08.2008р. Броварською районною державною адміністрацією Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію №13551020000002850, як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є надання інших індивідуальних послуг.

В квітні 2012 року посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Мидас плюс»за жовтень 2011р. (акт перевірки від 07.05.2012 № 253/22-5/35875637).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в жовтні 2011 р. у сумі 68 642,00грн.

Посадовими особами податкового органу, згідно податкової звітності ПП «Мидас плюс»та за результатами перевірки встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами перевірки позивача Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 22.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 85 802,50 грн., із них сума 68 642,00грн. за основним платежем та 17 160,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 22.05.2012р. залишено без змін, а в подальшому -до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом дослідженні первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт купівлі-продажу товару та оплати його вартості, на підставі яких встановлено наступне:

між позивачем (покупець) і ПП «Мидас Плюс» (продавець) укладено договір №б/н від 02.10.2011р. про зобов'язання передати у власність покупця товар- килимові брудопоглинаючи покриття, а покупця прийняти зазначений товар та оплатити його вартість. Загальна вартість договору складає 411 850,80 грн., крім того ПДВ - 68 641,80грн.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ПП «Мидас Плюс»позивачем надані наступні документами: рахунок-фактура №327 від 20.10.2011р., видаткова накладна №327 від 20.10.2011р., податкова накладна №113 від 20.10.2011р., оборотно-сальдові відомості по рахунку 1122 за жовтень 2011р. та по рахунку 631 за вересень 2009р. -вересень 2012р.

Згідно з даними акта перевірки від 07.05.2012 № 253/22-5/35875637 встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість (68 642,00грн.) за жовтень 2011 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за вказаний податковий період.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача убачається, що посадові особи податкових органів - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС в дійсності факт купівлі-продажу товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в акті лише відтворили відомості, зазначені в акті перевірки ДПІ у м.Херсоні №12/15-2/35869610 від 10.01.2012р. про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидас Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у жовтні 2011р.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Оскільки, на думку податкового органу, формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності контрагентом позивача, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт купівлі-продажу товару та оплати його вартості підтверджується документально, а саме: рахунком-фактурою №327 від 20.10.2011р., видатковою накладною №327 від 20.10.2011р., податковою накладною №113 від 20.10.2011р., оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 1122 за жовтень 2011р. та по рахунку 631 за вересень 2009р. -вересень 2012р, відповідно до яких господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, та не спростовується відповідачем у судовому засіданні.

Як установлено під час судового розгляду, зобов'язання за договором купівлі-продажу товару, укладеного між позивачем та ПП «Мидас Плюс»мало реальний характер -килимові покриття були придбані, отримані і оплачені замовником, факт отримання товару та грошей сторонами та відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт купівлі-продажу товару з боку його контрагента - ПП «Мидас Плюс»документально підтверджується. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. №0000122201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 жовтня 2012р.