Рішення № 26844289, 18.10.2012, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2-117/11

2/2318/48/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2012 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

головуючої - судді Резнік Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умань цивільну справу за позовом Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненерго до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири та споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1. Особовий рахунок № 68210 з теплопостачання на Уманському комунальному підприємстві «Уманьтеплокомуненерго»,- зареєстровано на прізвище ОСОБА_1. Згідно довідки РЕУ № 3 від 06.07.2010 року № 16 ОСОБА_1 прописана та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої зобовязання по оплаті за отримані послуги ОСОБА_1 проводить неналежним чином, в звязку з чим станом на 22.07.2010 р. має заборгованість перед Уманським КП Уманьтеплокомуненерго в сумі 2220 грн. 01 коп. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не сплачує суму заборгованості, то позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача та судові витрати по справі. В послідуючому під час розгляду справи по суті представник позивача зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти в сумі 1774,64 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив суд стягнути з відповідача на користь Уманського КП Уманьтеплокомуненерго 1774,64 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та судові витрати по справі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що предявлений позов про відшкодування заборгованості за спожиту теплову енергію є безпідставним та незаконним, так як позивач систематично проводить оплату за спожиту теплову енергію по лічильнику. Плату за одиницю приєднаного теплового навантаження відповідач не здійснює, оскільки вважає, що стягнення відповідної плати на підставі рішення Уманської міської ради є незаконним і безпідставним. Тобто відповідач вважає, що нарахування по двоставковому тарифу позивачем проводиться в порушення вимог чинного законодавства України. На думку представника відповідача позивачем не надано доказів з підтвердженням всієї суми нарахованої відповідачу заборгованості. Також представник відповідача вказував, що він договору на надання послуг з позивачем не укладав і тому у нього із Уманським комунальним підприємством Уманьтеплокомуненерго немає ніяких відносин. Він пояснив що проживає в квартирі, яку вони з дружиною придбали у власність на підставі договору купівлі-продажу і тому, на його думку, предявлення відповідного позову є втручанням позивача в його особисте життя.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. Не дивлячись на те, що відповідачка договору з позивачем про надання послуг з теплопостачання не укладала, суд вважає, що між сторонами по справі встановили зобовязальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Однак відповідач покладені на неї зобовязання належним чином не виконує і сплачує послуги за теплопостачання лише по лічильнику.

За результатом розгляду Уманським міськрайонним судом адміністративної справи за позовом жителів міста Умані до виконавчого комітету Уманської міської ради, Уманської міської ради Черкаської області, КП «Уманьтеплокомуненерго» про скасування рішень субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії, - 12 травня 2011 року винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В результаті розгляду апеляційної скарги на вищевказане рішення Уманського міськрайонного суду 12 травня 2011 року, Київським апеляційним адміністративним судом 17 квітня 2012 року винесено ухвалу відповідно до якою апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду без змін.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу.

У відповідності до ст.ст. 64,66-68 ЖК України наймачі, власники квартир і будинків та члени їх сім`ї зобовязані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам у відповідності з діючим законодавством, не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, до яких, зокрема, відносяться встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

У відповідності до ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 31 зазначеного Закону встановлено, що порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п.п.1 та 2 ч.1 ст.14 Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Разом з тим, органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно ст.20 Закону України «Про теплопостачання» - тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10 липня 2006 року затверджений Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який визначав механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Пунктом 9 вищезазначеного Порядку передбачено, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

Пунктом 1.2 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08 вересня 2000 року № 191 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин та дія яких поширювалась на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів), передбачено, що рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Поняття двоставкового тарифу визначено у п.1.4 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, відповідно до якого двоставковим тарифом є тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. При цьому, в п. 3 Правил розкрита структура двоставкового тарифу, пунктом 3.1 Правил передбачено, що плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включає в себе умовно-постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії. Плата за фактичний об'єм спожитої теплової енергії компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В судовому засіданні матеріалами справи доведено, що відповідач є власником жилого приміщення і має перед позивачем заборгованість в сумі 1774,64 грн., а тому позов підлягає до задоволення.

Підлягає задоволенню вимога представника позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 64,66-68 ЖК України, ст.ст.11, 509, 541, 543 ЦК України, ст.ст.10, 60, ч.4 ст.169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненерго (Черкаська область м. Умань вул. Тищика, 12а, МФО 354671, код 02082675) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1774,64 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Уманського комунального підприємства Уманьтеплокомуненерго (Черкаська область м. Умань вул. Тищика, 12а, МФО 354671, код 02082675) кошти в сумі 30 (тридцять) грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 (пятдесят одна) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.В. Резнік