Ухвала суду № 26841036, 15.10.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6865/2012Головуючий суду першої інстанції:Копичинський О.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

"15" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіХарченко І.О. СуддівФілатової Є.В. Макарчук Л.В. При секретаріТорєханові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Сакського районного нотаріального округу АР Крим МЮУ ОСОБА_7, про визнання недійсними та розірвання договорів,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючого на підставі довіреності, на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

12 липня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Сакського районного нотаріального округу АР Крим МЮУ ОСОБА_7, про визнання недійсними та розірвання договорів. Вимоги мотивовані тим, що 08.02.2008 року між банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір на суму 27 425 доларів США, який був 18.03.2009 року забезпечений іпотекою. Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що оскільки пунктом 29 (пункту 5) іпотечного договору та пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що вони діють до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, а тому іпотечний договір не може вважатися укладеним. Просив визнати недійсними та розірвати, як кредитний договір, так й іпотечний договір.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Сакського районного нотаріального округу АР Крим МЮУ ОСОБА_7, про визнання недійсними та розірвання договорів відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючий на підставі довіреності, та 13 серпня 2012 року подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 серпня 2012 року як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення яким повністю задовольнити позовну заяву. Зокрема, апелянт зазначає, що формулювання іпотечного договору «діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором», та кредитного договору - «діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором» не може замінювати строк договору. Оскільки іпотечний договір не містить конкретного строку, то він не може вважатися укладеним.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та розірвання договорів, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог та їх недоведеності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.

Свобода договору визначена у якості загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 08.02.2008 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № SIE0GK00000001, згідно якому банк надав позичальнику кредит в сумі 27 425 доларів США шляхом видачі готівки через касу на придбання нерухомості та сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту; винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Пункт 8.1 кредитного договору передбачає строк дії договору з 08 лютого 2008 року до 08 лютого 2023 року включно (аркуші справи 5-7).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 18 березня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки за реєстровим № 421, посвідчений приватним нотаріусом Сакського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_7, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.

У пункті 29 договору іпотеки зазначено, що термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього, а згідно пункту 34.2 цього договору погашення за кредитним договором здійснюється в строк з 08 лютого 2008 року до 08 лютого 2023 року (аркуш справи 8-11).

Тобто, умовами кредитного договору і умовами договору іпотеки, передбачений строк виконання сторонами своїх зобов'язань.

Вимоги позивача ОСОБА_6 щодо визнання кредитного договору від 08.02.2008 року та договору іпотеки від 18.03.2009 року недійсними та розірвання цих договорів не ґрунтуються на законі та є взаємовиключними.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підстави недійсністю правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду у разі відсутності в ньому істотних, перелічених у частині 1 цієї статті.

Після укладення договір набуває обов'язкової сили для сторін і має виконуватися ними відповідно до його умов.

Слід враховувати, що розірвати можна лише такий договір, який є укладеним і дійсним.

За положеннями статей 651, 653 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Основним способом розірвання договору є його розірвання за згодою сторін. Цивільний кодекс передбачає окремі способи, за допомогою яких сторони за згодою між собою можуть розірвати договір. Розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав, а саме: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки, встановлені договором або законом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними або про розірвання їх в судовому порядку, тому що під час підписання кредитного договору та договору іпотеки позивач ОСОБА_6 був ознайомлений з їх умовами та наслідками, його зовнішнє волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, а спірні договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними й містять усі передбачені законодавством істотні умови для такого виду правочинів.

Крім того, ані позивачем, ані його представником не наведені та не надані суду докази наявності порушень прав та законних інтересів позивача під час укладання та виконання вищезазначених договорів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у межах заявлених позовних вимог, правильно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору від 08.02.2008 року та договору іпотеки від 18.02.2009 року та їх розірвання. Зазначене рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючого на підставі довіреності, відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: І.О.Харченко Є.В.Філатова Л.В.Макарчук