Ухвала суду № 26836119, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17762/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю., Федотова І.В., Павленко Т.А., представника апелянта -ОСОБА_5, представників позивача -ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю: Прокуратури Солом'янського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.08.2011 року № 0003022311/0, яким ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 372 124,00 грн., у тому числі: 2 697 699,00 грн. -за основним платежем та 674 425,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.08.2011 року № 0003022311/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»є юридичною особою, зареєстрованою Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 18.11.1997 року.

З 25.11.1997 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за № 916.

04 серпня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі акту перевірки № 8079/23-11/25284783 від 19.07.2011року проведеної на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва майора податкової міліції Проценко О.В. від 06.07.2011 року, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0003022311/0, яким ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 372 124,00 грн., у тому числі: 2 697 699,00 грн. -за основним платежем та 674 425,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги, ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 10256/10/25-114 від 17.10.2011 року, відповідно до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.08.2011 року № 0003022311/0 -без змін.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 6860/6/10-2115 від 17.11.2011 року, відповідно до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.08.2011 року № 0003022311/0 та рішення ДПА у м. Києві № 10256/10/25-114 від 17.10.2011 -без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що протягом 2010 року між ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Моноліт»та ТОВ «Компанія «Савдо»було укладено ряд цивільно-правових угод, які на думку колегії суддів не створюють цивільно-правових наслідків та містять ознаки фіктивності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Так, з акту перевірки ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Моноліт»вбачається, що в ході перевірки відповідачем, згідно акту від 18.03.2011 року № 643/23-621-36239481 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Савдо»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 31.01.2011 року було встановлено, що ОСОБА_10, який згідно реєстраційних документів є засновником та директором ТОВ «Компанія «Савдо», до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Савдо»відношення не має, жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Савдо»не підписував та нікого не уповноважував. За юридичною та фактичною адресою ТОВ «Компанія «Савдо»не знаходиться.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Компанія «Савдо»склала 1 особа.

На підтвердження факту надання послуг по цивільно-правовим угодам, укладеним протягом 2010 року позивачем були надані копії договорів поставки товару, надання послуг, виконання робіт, податкові та видаткові накладні, актів виконаних робіт, специфікацій до договорів, додаткових угод до договорів, рахунків-фактур та копії первинних документів по взаємовідносинам із контрагентами, наступними в ланцюгах передачі товарів та надання послуг.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV, документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обов'язкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно п. 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою (п. 18. Порядку).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці, капітана міліції Лебідя С.О. від 02.02.2012 року № 42, податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія «Савдо»за результатами взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт», виконані не громадянином ОСОБА_10, а іншою особою.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій позивача по віднесенню до податкового кредиту сум податку на додану вартість нарахованих на вартість товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Компанія «Савдо», оскільки фінансово-бухгалтерська документація від імені ТОВ «Компанія «Савдо»була підписана особою, яка не має жодного відношення до діяльності вказаного підприємства.

Крім цього, позивачем не обґрунтовано наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладення з ТОВ «Компанія «Савдо»договорів поставки товарів, надання послуг та виконання робіт, які призначено для відчуження третім особам, із співвідношенням складності реалізації господарської операції з одержаною вигодою у розмірах від 15,00 грн. до 1500, 00 грн.

Разом з цим, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отриманої постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (п. 86.4. ст. 86 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 06 липня 2011 року, слідчим СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва майора податкової міліції Проценко О.В., за результатами розгляду кримінальної справи № 54-3318, порушеної постановою прокурора Дніпровського району м. Києва радником юстиції Мельничуком О.В. від 14.01.2011 року, було винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Савдо»за 2010 рік, проведення якої доручено спеціалістам ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

В період з 15.07.2011 року по 19.07.2011 року, службовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Савдо»за 2010 рік, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 697 699,00 грн., у тому числі, у вересні 2010 року -456 393,29 грн., у жовтні 2010 року -686 657,89 грн., у листопаді 2010 року -623 038,31 грн. у грудні 2010 року -931 609,50 грн., за результатами якої було складено акт № 8079/23-11/25284783 від 19.07.2011 року.

Відповідно до вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, згідно п. 86.9. ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом (п. 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України).

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

При цьому, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року № 0003022311/0 було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки № 8079/23-11/25284783 від 19.07.2011 року, який було складено за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки призначеної постановою слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за результатами розгляду кримінальної справи № 54-3318 відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу.

При цьому, матеріали справи не місять, а апелянтом не було надано будь-яких відомостей щодо стану кримінальної справи № 54-3318 та доказів на підтвердження факту винесення вироку чи постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами по вказаній кримінальній справі.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва старшого лейтенанта податкової міліції Сліпченка Т.М. від 24.12.2011 року, якою кримінальну справу № 54-3318 закрито.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не було надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали складено та підписано -22.10.12р.