Ухвала суду № 26836110, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19499/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю., Федотова І.В., Павленко Т.А., представників апелянта -ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника позивача -ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергоком»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергоком»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати неправомірними дії ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нікчемними правочинів укладених між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30.06.2011 року № 0000622330 та № 0000632330.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергоком»задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30.06.2011 року № 0000622330 та № 0000632330.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Інтеренергоком»є юридичною особою, зареєстрованою Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 606979 (т. 1 а.с. 135).

В період з 16.05.2011 року по 03.06.2011 року службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтеренергоком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 року по 31.03.2011 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем, зокрма, вимог:

- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 178 081,00 грн., у тому числі за 2010 рік -178 081,00 грн. (у тому числі за IV квартал 2010 року -178 081,00 грн.);

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 465,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року -142 465,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 162/23-304/36865795 від 10.06.2011 року (т. 1 а.с. 41-76), на підставі якого, 30.06.2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000622330, яким ТОВ «Інтеренергоком»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 178 081,00 грн., у тому числі 142 465,00 грн. -за основним платежем та 35 616,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000622330, яким ТОВ «Інтеренергоком»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 222 601,00 грн., у тому числі 178 081,00 грн. -за основним платежем та 44 520,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 37, 39).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду скарг позивача, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 03.10.2011 року № 9822/10/25-114, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.06.2011 року № 0000622330 та № 0000622330 -залишені без змін (т. 1 а.с. 19-25).

За результатом розгляду скарг позивача, ДПС України прийняла рішення від 14.12.2011 року № 7503/6/10-2115, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.06.2011 року № 0000622330 та № 0000622330 та рішення ДПА у м. Києві від 03.10.2011 року № 9822/10/25-114 -залишені без змін (т. 1 а.с. 13-17).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами пп. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положенням пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Так, дослідженням матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що 24.09.2010 року між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»було укладено договір купівлі-продажу товару № 18-БС/2010, відповідно до якого ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»зобов'язується передати у власність ТОВ «Інтеренергоком»протягом жовтня 2010 року -квітня 2011 року прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин (витратомірні комплекси, коректори та обчислювачі), згідно специфікацій, які наведені в додатках до цього Договору та є його невід'ємними частинами, а ТОВ «Інтеренергоком»зобов'язується прийняти і оплатити товар.

22 вересня 2010 року між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»було укладено договір купівлі-продажу товару № 20-БС/2010, відповідно до якого ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»зобов'язується передати у власність ТОВ «Інтеренергоком»протягом жовтня 2010 року -квітня 2011 року прилади вимірювальні, контрольні, випробувальні різні (лічильники промислові), згідно специфікацій, які наведені в додатках до цього Договору та є його невід'ємними частинами, а ТОВ «Інтеренергоком»зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно абз. 2 п. 3.1 вказаних договорів, передача товару здійснюється ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»партіями в межах специфікацій на підставі рознарядок ТОВ «Інтеренергоком», в яких зазначається назва, кількість, асортимент партії товару.

ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»в день передачі партії товару направляє ТОВ «Інтеренергоком»поштою рекомендованим листом рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладні, акт приймання-передачі партії товару (п. 3.5 вказаних договорів) (т. 1 а.с. 83-90).

На виконання вказаних договорів, ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»виписало рахунки-фактури № БС251007 від 25.10.2010 року, № БС291012 від 29.10.2010 року, податкові накладні № 251007 від 25.10.2010 року, № 291012 від 29.10.2010 року (т. 1 а.с. 107-108, 179-180).

Оплата позивачем була здійснена на розрахунковий рахунок ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

На підтвердження факту транспортування товару, позивачем були надані договір транспортної експедиції по Україні № 21/10-10-1 від 21.10.2010 року, заявка-підтвердження на міжнародне перевезення вантажів № LGU 10-00000705 від 22.10.2010 року, акт про прийняття наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № LGU-000705 від 26.10.2010 року (т. 1 а.с. 189-192).

Зберігання придбаного товару на складі УМГ «Львівтрансгаз»підтверджується актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 02.11.2010 року (т. 1 а.с. 197).

Крім цього, реалізація товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами постачання товару від 26.08.2010 року № 100801016 та № 100801017, податковими накладними № 1 від 25.10.2010 року, № 2 від 05.11.2010 року, № 13 від 03.11.2010 року, довіреностями на отримання цінностей за договорами постачання товару від 26.08.2010 року № 100801016 та № 100801017, видатковими накладними № 7 від 25.10.2010 року, № 13 від 03.11.2010 року, № 8 ВІД 05.11.2010 року, товарно-транспортними накладними, картками рахунку № 361 за 01.11.2010 року, за 12.11.2010 року (т. 1 а.с. 93-106, 109-111, 171-172, 175, 181-182, 193-194, 203).

Отже, виконання укладених угод, здійснення товарних операцій, постачання товару, оплата та використання товару у господарській діяльності підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, заявкою-підтвердження на міжнародне перевезення вантажів, актом про прийняття наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, довіреностями на отримання цінностей за договорами постачання товару, картками рахунку, актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, договором транспортної експедиції по Україні, договорами постачання товару, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Інтеренергоком», підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Інтеренергоком»вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»став акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року (акт № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011 року), в ході якої було встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Згідно податкової звітності у ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім цього, апелянт посилається на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Горбатюка О.В. від 24.01.2011 року про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно пояснень директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»ОСОБА_9, викладених в протоколі допиту свідка від 18.01.2011 року, остання до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»ОСОБА_9 ніякого відношення не має, будь-яких угод не підписувала та фінансово-господарської діяльності що стосується купівлі-продажу товарів, надання та придбання послуг або виконання та отримання робіт в період з часу реєстрації на її ім'я ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не здійснювала.

Крім цього, згідно з висновком експерта від 03.02.2011 року № 40 підписи у заяві про зміну керівника, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 10 місяць 2010 року, в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів до податкових декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2010 року та в розрахунку коригуванні сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2010 року ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»виконані не ОСОБА_9, а іншою особою.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»договорів, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «Інтеренергоком»не виникає права на віднесення до валових витрат суми грошових коштів, на підставі рахунків-фактур, наданих на виконання таких угод та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст укладених між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Спірні угоди були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ними виконані належним чином, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до валових витрат суми грошових коштів та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є рахунки-фактури за договорами, що були укладені між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», рознарядки ТОВ «Інтеренергоком»та специфікації до договорів, які водночас свідчать про виконання сторонами умов вищезазначених договорів. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Висновки експертів від 27.01.2011 року № 27 та від 03.02.2011 року № 40, на які посилається апелянт, як на доказ щодо нікчемності спірних правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім цього, матеріали справи зазначених висновків експерта не містять.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року, залишеної в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2011 року, постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Горбатюка О.В. від 24.01.2011 року про порушення кримінальної справи № 70-00454 за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України скасовано (т. 1 а.с. 112-123).

На момент розгляду даної справи, відповідачем не було надано суду обвинувального вироку, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, колегія суддів звертає увагу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 року, якою дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення 08.02.2011 року перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»та дії щодо складання акту перевірки № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011 року (на який апелянт посилається в обґрунтування своїх доводів) визнані протиправними (т. 1 а.с. 127-133).

Доказів скасування даної постанови матеріали справи не містять, а тому колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2011 року набрала законної сили.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються. Спірні угоди були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ними виконані належним чином, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення до валових витрат суми грошових коштів та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30.06.2011 року № 0000622330 та № 0000632330 є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів укладених між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не було доведено в чому саме полягає неправомірність дій ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали складено та підписано -22.10.12р.