Рішення № 26835986, 19.10.2012, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 2310/1534/2012

Номер провадження 2/2310/414/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2012 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кіхтенко Н.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Сміян А.В.,

позивачки та її представника ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Корсунь Шевченківське лісове господарство»про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток в сумі 7198,46 грн. за час затримки повного розрахунку при її звільненні, за період з 27.04.2012 р. по 18.06.2012 р.

Свій позов позивачка мотивує тим, що вона з 15 серпня 1978 р. по 26 квітня 2012 р. працювала бухгалтером Державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство.

Наказом від 15 березня 2012 року № 25-к її було звільнено з займаної посади з 26 квітня 2012 р. з виплатою, в т.ч., одноразової вихідної допомоги в розмірі 5 місячних окладів, в сумі 10 655 грн., наказ № 86 від 15.03.2012 р., які позивачка отримала 18 травня 2012 року.

При розрахунку одноразової вихідної допомоги відповідачем був застосований оклад бухгалтера станом на 15.03.2012 р., що не відповідає умовам надання вказаної допомоги, яка надається при звільненні працівника,тобто на 26.04.2012 р.,так як з 01.04.2012р. збільшився посадовий оклад бухгалтера ІІ категорії , яким позивачка працювала, з 2131 грн. до 2322 грн.

В зв»язку з цим позивачка звернулася до відповідача з проханням доплатити їй різницю між виплаченими коштами та тими, що вона повинна була отримати на час звільнення, виходячи із збільшеного посадового окладу, але перерахунок проведений не був.

І лише після звернення позивачки із заявою до Голови Державного агентства лісових ресурсів України, начальника Черкаського управління лісового та мисливського господарства та голови обкому профспілки лісового та мисливського господарства щодо неправильного розрахунку одноразової вихідної допомоги, було встановлено,що відповідачем неправильно розраховано та виплачено одноразову вихідну допомогу.

15 червня 2012р.Державним підприємством Корсунь -Шевченківське лісове господарство видано наказ №190 Про внесення змін до наказу № 86 від 15 березня 2012 року, яким вносилися зміни до наказу № 86 від 15.03.2012 р., зокрема змінювався розмір належної позивачці до виплати одноразової вихідної допомоги і такий збільшився на 955,00 грн., до виплати 811 грн.75 коп., які позивачкою одержані 18.06.2012 р.

Тобто, майже через два місяці після звільнення проведено повний розрахунок і виплачено всі належні кошти при звільненні, а тому позивачка і звернулася до суду з даним позовом з метою захисту порушених відповідачем прав щодо вчасності проведення повного розрахунку.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов та надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник позивачки ОСОБА_1 суду такої ж думки що і позивачка.

Представник відповідача ДП «Корсунь Шевченківське лісове господарство»ОСОБА_2 в судове засідання з»явилася, позов визнала частково та надала суду наступні пояснення.

Що дійсно 26.04.2012 р. при звільненні у зв»язку з виходом на пенсію позивачці було виплачено 5 місячних посадових окладів,згідно умов колективного договору на 2010-2012р.р.,в сумі 10655 грн., з розрахунку посадового окладу позивачки станом на дату прийняття наказу, тобто 15.03.2012 р., у сумі 2131 грн.

Після скарг позивачки була проведена перевірка та було встановлено, що дана виплата повинна розраховуватися на час звільнення позивачки, тобто на 26.04.2012 р., а на вказану дату розмір посадового окладу бухгалтера ІІ категорії становив 2322 грн. А тому було проведено донарахування у сумі 955 грн., та за мінусом обов»язкових відрахувань, позивачці було виплачено 811 грн. 75 коп. 18 червня 2012 р.

Вказану недоплату представник вважає, як помилку при розрахунку.

А тому представник відповідача вважає, що фактично відповідачем порушені строки виплати лише на 11 робочих днів, а саме: з 26.04. по 16.05.2012 р., а не по 18.06.2012 р.,як вказує позивачка.

Крім того, представник відповідача вважає,що позивачкою неправильно проведено розрахунок середньої заробітної плати для стягнення за час затримки розрахунку,оскільки такий повинен бути проведений у відповідності до пунктів 6,8, 21 ПКМУ №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а не з довідки, наданої відповідачем до Пенсійного фонду, до якої включенні і одноразові виплати, які відповідно до п.4 вказаного Порядку не повинні включатися, і з урахуванням 11 днів порушеного строку невиплати ,з урахуванням середньомісячному заробітку позивачки, який розраховується за 2 останні місяці роботи, що передували звільненню , а це січень і лютий 2012 р., які були повними робочими місяцями, до стягнення підлягає 1317 грн.80 коп.

( 2775 грн.50 коп. зарплата за січень + 2136 грн.20 коп. зарплата за лютий 2012 р.= 4911 грн.70 коп. : 41 робочий день = 119 грн.80 коп. за день х 11 днів = 1317 грн. 80 коп.).

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до стст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, і оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що дійсно 15 серпня 1978 р. позивачка була прийнята на роботу до ДП «Корсунь Шевченківське лісове господарство», на посаду бухгалтера, а 26 квітня 2012 р. наказом від 15 березня 2012 р. № 25-к звільнена з роботи в зв»язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно даних трудової книжки( а.с. 4).

Наказом № 86 від 15 березня 2012р. за сумлінну, довгорічну працю в лісовому господарстві та у звязку з виходом на пенсію позивачці, як бухгалтеру ДП «Корсунь Шевченківське лісове господарство»була надана одноразова вихідна допомога в розмірі 5 місячних окладів, що діяли на час видачі наказу, в сумі 10 655,00 грн., які вона отримала 18 травня 2012 року, тобто вже після звільнення.

При розрахунку одноразової вихідної допомоги відповідачем був врахований оклад бухгалтера станом на 15.03.2012 р., що не відповідає умовам надання допомоги, яка надається при звільненні працівника, так як з 01.04.2012 р. посадовий оклад бухгалтера змінився, а позивачка була звільнена 26.04.2012 р., тобто звільнення відбулося при дії нового посадового окладу ( а.с. 30).

Лише після звернень позивачки у різні інстанції їй на законних підставах було проведено перерахунок одноразової допомоги та донараховано 955 грн., а виплачено за мінусом обов»язкових відрахувань, у сумі 811 грн. 75 коп.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу щодо строків звернення до суду по даному спору.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Позивачка одержала вказану доплату 18.06.2012 р. і 01.08.2012 р. звернулася до суду з позовом, тобто в межах вказаного законом строку.

Відповідно до ст.116 КЗУпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не

працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при

звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Відповідно до ст. 117 КЗУпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

З відповіді начальника управління Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 27.03.2012 р. № 531/10 вбачається, що дійсно при розрахунку одноразової вихідної допомоги позивачці, проведеним головним економістом відповідача був врахований оклад бухгалтера станом на день подання заяви ОСОБА_3 про звільнення, тобто на 15.03.2012 р., що не відповідає умовам надання допомоги, яка надається при звільненні працівника, тобто на квітень 2012 року.

А тому, після виявлення факту неправильного нарахування вказаної допомоги був проведений перерахунок виплати і 15 червня 2012р. відповідачем видано наказ № 190 Про внесення змін до наказу № 86 від 15 березня 2012 року, яким вносилися зміни до наказу № 86 від 15.03.2012 р., зокрема, змінювався розмір належної позивачці до виплати одноразової вихідної допомоги в сумі 11610,00 грн. і, різниця між отриманою нею допомогою склала 955,00 грн. в користь позивачки, яка була виплачена 18.06.2012 р.( а.с. 36,37).

Тобто,всі виплати, крім повної суми вихідної допомоги, були проведені 16.05.2012 р., а 811 грн. 75 коп. було виплачено 18.06.2012 р.

А тому вимога позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні є законною і остаточно відповідач виплатив належні звільненому працівнику суми 18.06.2012 р.

Разом з тим, суд вважає,що вказана позивачкою середньомісячна сума заробітної плати за березень, квітень 2012 р.: відповідно 2619 грн.80 коп. та 5529 грн. 62 коп.,що становить у середньому 4072 грн.71 коп., є неправильною на підставі наступного.

З урахуванням даних листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р. N 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» про робочі і святкові дні у 2012 році у період з 27.04.2012 р. по 18.06.2012 р. було 53 робочих дні включно.

А тому, враховуючи, що звільнення позивачки відбулося 26 квітня 2012 р., і вона до вказаної дати працювала повні робочі місяці у січні і лютому 2012 р., а не у березні-квітні 2012 р., бо перебувала у відпустці,тому середня заробітна плата позивачки повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два повні місяці роботи, а саме : січень і лютий 2012 р.,бо при розрахунку вказаної середньої заробітної плати не враховуються виплати у виді компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, що виплачуються при виході на пенсію, вихідна допомога тощо, згідно р.ІІІ п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, які позивачка одержала за квітень 2012 р. і які включила, як кошти, що враховуються при нарахуванні середньої заробітної плати для вирішення судом даного спору.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Виходячи з даного випадку середній заробіток позивачки визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні робочі місяці, а оскільки протягом останніх двох календарних місяців ,тобто у березні, квітні 2012 р. позивачка не працювала, бо перебувала у відпустці,то її середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, якими є січень, лютий 2012 р.

Середньоденний заробіток позивачки виходячи з вказаного Порядку його обчислення, склав 119 грн.80 коп. , з урахуванням даних наданої суду довідки відповідачем ( а.с. 31), що зарплата позивачки за січень 2012 р. склала 2775 грн.50 коп. при 20 робочих днях + 2136 грн.21 коп. зарплата за лютий 2012 р. при 21 робочому дні = 4911 грн.70 коп. : 41 робочий день = 119 грн. 80 коп. в день х 53 дні часу затримки повного розрахунку = 6 349 грн. 40 коп.

Тобто суд при цьому керується вимогами ст.117 КЗпП, яка вказує що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум,тобто будь-яких сум, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, вирішуючи даний спір суд враховує положення ст.117 КЗпП України та розяснення, викладені у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких при визначенні до стягнення розміру середнього заробітку ураховується розмір спірної суми на яку позивач мав право, частку яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки по відношенню до середнього заробітку,виплачених сум та інші конкретні обставини.

У судовому засіданні представник відповідача визнала, що позивачці дійсно не були повністю виплачені при звільнені суми, які підлягали до виплати у виді одноразової допомоги, назвавши це бухгалтерською помилкою, яка була виправлена відповідачем після звернення позивачки 08.06.2012 р.зі скаргою до обласного управління лісового господарства (а.с.8)?і було проведено остаточні виплати 18.06.2012 р. в сумі 811 грн. 75 коп. ( а.с.36, 37).

А тому суд, враховуючи те, що відповідач не довів відсутність своєї вини у вказаній недоплаті, з урахуванням розміру спірної суми - 811 грн.75 коп., як доплату одноразової допомоги, невелику істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивачки та виплачених сум, тобто беручи до уваги правову природу даної виплати, вважає за можливе визначити до стягнення суму у три тисячі грн.

Оскільки у даному випадку спір щодо стягнення належних при розрахунку сум вирішено на користь позивачки частково,то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.,бо позивачка від сплати такого була звільнена відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 116,117, 233 КЗпП України; Законом України «Про оплату праці»; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; ст.ст. 10,11, 57-60, 212-215, ч.3 ст.209,ч.1 ст.218 , ч.1 ст.293 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Корсунь Шевченківське лісове господарство»про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Корсунь -Шевченківське лісове господарство», що знаходиться по вул. Уколова,3,у м.Корсуні-Шевченківському Черкаської області, р/р № 2600023033300009 ПАТ ВіЕйБіБанк м.Київ МФО 380537 або № 26002702750923 АТ «ОСОБА_4 АВАЛЬ»м.Київ МФО 380805, інші дані суду невідомі, в користь ОСОБА_3, зареєстрованої та жительки м. Корсуня - Шевченківського, вул. Уколова, 12, Черкаської області, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, за період з 27.04.2012 р. по 18.06.2012 р., в сумі три тисячі грн.

Стягнути з Державного підприємства «Корсунь -Шевченківське лісове господарство », що знаходиться по вул.Уколова,3,у м.Корсуні-Шевченківському Черкаської області, р/р № 2600023033300009 ПАТ ВіЕйБіБанк м. Київ МФО 380537 або № 26002702750923 АТ «ОСОБА_4 АВАЛЬ»м. Київ МФО 380805, інші дані суду невідомі, - 214,60 грн. судового збору (УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, код одержувача 36777264, банк одержувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31218206700239, код ЄДРПОУ суду 02887711, код класифікації доходів бюджету 22030001- судовий збір п.1.1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь - Шевченківський районний суд, шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2012 р.

Суддя ОСОБА_5