Ухвала суду № 26833631, 10.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"10" травня 2012 р. Справа № 0670/11998/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" березня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкового повідомлення - рішення №0001152304 від 06.12.2011р. ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0001152304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 232218,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, проситьйого скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень та вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 22.11.2011 року №6183/23-2/37711948.

Зазначеною перевіркою зроблено висновок про порушення товариством п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на 232218,00 грн. та за вересень 2011 року - на 204903,00 грн., а також до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2011 року на 232218,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких товариством до складу податкового кредиту серпня 2011 року віднесено попередню оплату у сумі 1393307,22 грн. з ПДВ, здійснену на користь АТЗТ "Фаворит" за відокремлені житлові приміщення, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2011 року №1. При цьому, для перевірки позивачем надано податкові накладні на загальну суму 1393307,22 грн., у тому числі ПДВ - 232217,87 грн., з номенклатурою поставки - попередня оплата за відокремлені жилі приміщення відповідно до договору від 02.06.2011 року (майнові права).

Не визнавши за позивачем право на включення зазначеної суми до складу податкового кредиту, відповідач вказав, що ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" не представлено для проведення перевірки документів, які б підтверджували право власності АТЗТ "Фаворит" на майнові права, які стали предметом договору купівлі-продажу від 02.06.2011 року №1. Крім того, на момент проведення перевірки у платника відсутні акти приймання-передачі майнових прав, наявність яких є необхідною подією для можливості включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відповідач також вказує на те, що зазначена у податкових накладних, виписаних АТЗТ "Фаворит", така номенклатура товару як "кв.м." не може слугувати одиницею вимірювання майнових прав, оскільки така одиниця може бути застосована лише щодо об'єкту нерухомості. Майнові права, на думку відповідача, можуть бути виміряні лише у гривневому еквіваленті. Недотримання зазначених вимог також позбавляє позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, в яких неналежним чином відображено певні реквізити.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що правовідносини, що виникають у зв"язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Досліджуючи у даній справі обставини дотримання позивачем визначених законодавцем умов щодо формування податкового кредиту, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2011 року №1 АТЗТ "Фаворит" (Продавець) продало, а ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" придбало майнові права на Об'єкт нерухомості (об'єкт капітального будівництва у вигляді 112 квартир загальною площею 5505,8 кв.м, спорудження якого здійснює Продавець за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 6/1).

За змістом ч. 2, ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору) предметом договору купівлі-продажу можуть бути як майнові права, так і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

У правовій доктрині тлумачення терміну "майнові права" та "права вимоги" співвідносяться як загальне й частина. При цьому, майнові права охоплюють не лише право вимоги, а й інші речові права (право власності на які, дійсно, виникає після державної реєстрації права власності на нерухоме майно). Таким чином, якщо майнове право виникло із зобов'язання, то його слід розглядати через інститут права вимоги.

Судом встановлено, що правочином, який свідчить про виникнення у АТЗТ "Фаворит" права власності на зазначене майнове право, є договір генерального підряду від 01.08.2011 року №01.08-11А, укладений з ПАТ "Житомирспецбуд" (Генпідрядник), за умовами якого Генпідрядник взяв на себе зобов'язання за проектною документацією виконати і передати Замовнику роботи по об'єкту "Два чотириповерхових житлових будинки по 56 квартир з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та мансардним поверхом по вул. Вітрука, 6/1 у м. Житомирі". Той факт, що замовником будівництва зазначеного Об'єкту нерухомості є АТЗТ "Фаворит", підтверджується також долученими до матеріалів справи деклараціями про початок виконання будівельних робіт від 15.07.2011 року та витягом з проектно-кошторисної документації.

Отже, оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що продані АТЗТ "Фаворит" майнові права є належним предметом договору купівлі-продажу, а АТЗТ "Фаворит" набуло на них прав на підставі належного юридичного факту - відповідного правочину.

У свою чергу, вирішуючи питання про те, чи є майнові права товаром, операції з продажу якого є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, судом враховується, що відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.111 та пп. 14.1.120 цієї ж статті, матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами; нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Оскільки Податковий кодекс України в якості товару визначає нематеріальний актив, яким у свою чергу можуть бути майнові права, суд дійшов висновку, що визначений між АТЗТ "Фаворит" та ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" предмет договору є товаром у розумінні Податкового кодексу України, господарська операція з відчуження якого є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Що ж стосується дотримання позивачем такої умови як здійснення господарської операції з придбання даного товару, то згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Позивачем, відповідно до платіжних доручень, здійснено на користь АТЗТ "Фаворит" попередню оплату за придбані майнові права у серпні 2011 року у сумі 1393307,22 грн., у тому числі ПДВ - 232217,87 грн., що спричинило зміни його майнового стану. Крім того, надані ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" документи, дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання майнових прав у АТЗТ "Фаворит", яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

Приписи п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення цього пункту щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку - покупця - кореспондуються з положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобовязання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - даті оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - даті інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або даті відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даті оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобовязань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України повязує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товар, якщо такий передує факту постачання товару, а підтвердження податковою накладною суми податку у складі попередньо сплачених за товар коштів є обовязковою умовою виникнення у платника податку - покупця - права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено постачання товару.

Зважаючи, що контрагентом позивача було надано податкові накладні на суму здійсненої ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" попередньої оплати, що податковим органом не заперечується, твердження останнього відносно набуття платником податку права на податковий кредит лише з моменту переходу права власності на товар, а не з моменту списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та моменту отримання податкової накладної, є юридично безпідставними.

Що ж стосується доводів ДПІ у м. Житомирі стосовно того, що виписані АТЗТ "Фаворит" податкові накладні не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, зважаючи на некоректне зазначення опису та номенклатури товару, а тому не можуть бути розцінені як належний доказ формування позивачем податкового кредиту, тосуд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наявні у позивача податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарської операції та обставини сплати податку на додану вартість у складі вартості товару, а також суми цього податку, а тому ті недоліки в заповненні податкових накладних, на які посилається відповідач, не роблять вказані звітні документи недійсними та не можуть свідчити про їх неналежність та недопустимість, як підстави для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0001152304, знаходяться поза межами вимог ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з викладеним , підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Г.І. Майор А.Ю.Бучик

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" вул.Вітрука,6,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014