Ухвала суду № 26833630, 10.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"10" травня 2012 р. Справа № 0670/12148/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Майора Г.І.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" лютого 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2011 року №001492301 ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" звернулось з позовом до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2011 року №001492301 ,

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні.

Апелянт вказує на нікчемність правочинів між ПП „Володар" і ТОВ „Макростаб" посилаючись на те, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відтак, установивши правочин, який має ознаки фіктивного, відповідач діючи в межах своїх повноважень, повинен відповідно до приписів п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним.

Доводи апелянта ґрунтуються на припущенні про неспроможність до виконання правочинів контрагента ТОВ „Макростаб", по суті - третьої особи: ПП „Володар", з якою позивач не мав господарських відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Така податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту ( п. 201.10 вказаної статті ПК).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Апелянт не надав доказів порушення порядку заповнення податкових накладних зі сторони ТОВ „Макростаб".

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджуєть з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на недотримання ПП „Володар" вимог чинного законодавства, оскільки ПП „Володар" не був постачальником сировини на вартість якої нарахований ПДВ, що включений позивачем до податкового кредиту.

Судом встановлено факт здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ „Макростаб" на виконання договору купівлі-продажу № 21/04-01 від 21.04.2010 року.

Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому задоволенню не пілягає.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: Г.І. Майор А.Ю.Бучик

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" вул.Індустріалізації, 3,Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312