Ухвала суду № 26828772, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3435/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Спарта-ХХІ»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Спарта-ХХІ»до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Спарта-ХХІ»до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року №0000012332, №0000022332, від 26 грудня 2011 року №0000362332, №0000372332, видані Баришівською ОДПІ. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки та в рішенні про результати розгляду скарг, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брендоптим Компані», ТОВ «Техно-Системс». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства, відповідач не наділений повноваженнями з визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, вони є дійсними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 грудня 2011 року по 06 грудня 2011 року Баришівською ОДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Спарта-XXI»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Техно-Системс»за період з 01 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2011 року №1339/23/34068847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Спарта-ХХІ».

В ході перевірки встановлено порушення, пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Спарта-XXI»показників валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Техно-Системс», зокрема, вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в І кварталі 2009 року на суму 5416,67 грн., а також вимог пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту в лютому 2009 року суми ПДВ в розмірі 4333,33 грн.

На підставі акту перевірки №1339/23/34068847 від 09 грудня 2011 року Баришівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362332 від 26 грудня 2011 року, яким за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Спарта-XXI»з податку на прибуток на 6770,84 грн., в тому числі 5416,67 грн. за основним платежем і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1354,17 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000372332 від 26 грудня 2011 року, яким за порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5416,66 грн., в тому числі 4333,33 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1083,33 грн.

Крім того, у період з 14 грудня 2011 року по 15 грудня 2011 року посадовими особами Баришівської ОДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Спарта-XXI»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Брендоптим компані»за період з 01 листопада 2010 року по 30 квітня 2011 року, за результати якої складено акт від 21 грудня 2011 року №1493/23/34068847.

В ході перевірки встановлено порушення, пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Спарта-XXI»показників валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Брендоптим Компані», а саме вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 265925,54 грн., в тому числі в 4-му кварталі 2010 року в сумі 43212,50 грн., в І кварталі 2011 року в сумі 168330,00 грн., в ІІ кварталі 2011 року в сумі 54383,04 грн., а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 216523,60 грн., в тому числі в грудні 2010 року -34570,00 грн., в січні 2011 року -45500,40 грн., в лютому 2011 року -45500,40 грн., в березні 2011 року -43663,20 грн., в квітні 2011 року -47289,60 грн.

На підставі акту перевірки від 21 грудня 2011 року №1493/23/34068847 відповідачем 10 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012332, яким за порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.3, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Спарта-XXI»з податку на додану вартість на 270654,50 грн., в тому числі 216523,60 грн. за основним платежем і застосовано штрафну санкцію у розмірі 54130,90 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000022332, яким за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 332406,93 грн., в тому числі 265925,54 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 66481,39 грн.

Рішенням ДПС у Київській області від 23 березня 2012 року №509/10/10-206/77.78-249, прийнятим за результатом розгляду скарг ПП «Спарта-ХХІ», скасовано податкові повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ від 10 січня 2012 року №0000012332 в частині застосування 45487,40 грн. штрафної санкції та №0000022332 в частині застосування 55677,26 грн. штрафної санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентом) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2009 року між ПП «Спарта-XXI»та ТОВ «Техно-Системс»укладено договір про надання маркетингових послуг, згідно умов якого, ПП «Спарта-XXI»доручає, а ТОВ «Техно-Системс»зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових послуг за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі (п.1.1). В п.2.1 цього договору зазначено, що маркетингові послуги здійснюються виконавцем за наступними напрямками: розробка макетів рекламних листівок, розробка макету інформаційної таблиці, яка буде розташована на фасаді будівлі, з метою залучення потенційного клієнту, розробка логотипу замовника, який повинен поєднувати у собі кольорове рішення та форму, контакти та інформацію щодо діяльності компанії.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання маркетингових послуг від 02 лютого 2009 року, надані рахунок-фактура №398 від 27 лютого 2009 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 лютого 2009 року №398, докази оплати послуг.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Техно-Системс»маркетингових послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Укураїни від 24 травня 1995 року №88, для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання маркетингових послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №398 від 27 лютого 2009 року зазначено лише загальне найменування робіт «маркетингові послуги»та їх вартість без конкретизування, які саме роботи були виконані, їх видів та опису, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Всупереч вимогам п.5.2 договору про надання маркетингових послуг від 02 лютого 2009 року, згідно якого виконавець надає результати виконаного завдання в письмовому вигляді, моментом надання результатів виконаного завдання вважається отримання замовником письмового звіту, письмовий звіт ТОВ «Техно-Системс»на виконання умов договору не складався та до суду не надавався, що не дає підстав вважати, що вищенаведений договір про надання маркетингових послуг виконаний.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неможливості встановлення виконання зобов'язань ТОВ «Техно-Системс»з розробки макетів рекламних листівок, макету інформаційної таблиці, логотипу замовника, оскільки додані позивачем до матеріалів справи зображення не містять інформації, що їх розробкою займалось ТОВ «Техно-Системс».

Як вбачається з акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техно-Системс»від 21 лютого 2011 року №105/23-10/35370742, директор ТОВ «Техно-Системс»ОСОБА_2, допитаний в якості свідка в кримінальній справі, пояснив, що не знав про здійснення ТОВ «Техно-Системс»господарської діяльності, документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, рахунків у банках не відкривав, здійснювати господарську діяльність на меті не мав. Крім того, ТОВ «Техно-Системс»відсутнє за податковою адресою, не має обладнання для здійснення господарської діяльності, чисельність працюючих - 1 особа, що свідчить, що вищезазначене підприємство не мало необхідних ресурсів для виконання зобов'язань з надання маркетингових послуг, які потребують наявності кваліфікованого персоналу, технічних засобів та відповідного програмного забезпечення, а надані до матеріалів справи документи не дають підстав стверджувати, що ТОВ «Техно-Системс»виконувало зобов'язання за договором про надання маркетингових послуг і результати виконання відповідних робіт використані позивачем у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Спарта-XXI»та ТОВ «Брендоптим Компані»12 листопада 2010 року укладено договір на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, відповідно до умов якого ТОВ «Брендоптим Компані»зобов'язується протягом строку дії договору професійно та якісно проводити рекламну кампанію для замовника, яким є ПП «Спарта-XXI», на території України на узгоджених сторонами спеціальних конструкціях згідно з додатками до договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи та послуги виконавця.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором на проведення рекламної компанія на спеціальних конструкціях позивачем до матеріалів справи надано додатки до договору №1-6, додаткові угоди №1-3, акти здачі-прийняття послуг, податкові накладні, докази оплати наданих послуг.

У відповідності до п.3.4 договору на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 12 листопада 2010 року до початку рекламної компанії замовник (ПП «Спарта-XXI») зобов'язаний надати виконавцю (ТОВ «Брендоптим Компані») контрольний макет реклами, рекламний матеріал у необхідній кількості з урахування резервних комплектів (не менше 30% від загального об'єму матеріалу). У свою чергу, виконавець зобов'язується надати замовникові фотозвіт про розміщення реклами (кур'єром або електронною поштою) протягом 14 календарних днів після розміщення рекламного матеріалу (п.3.2.6).

Договором визначені вимоги до рекламного матеріалу (плакатів), контрольних макетів замовника, порядок обміну матеріалом (наявність довіреностей представників, складання актів), створення адресної програми - робочого документу, що містить відомості про місцезнаходження спеціальних конструкцій, їх тип, розмір, сторону (А або Б), з освітленням (без освітлення), що свідчить про можливість виконання послуг з розміщення реклами після надання замовником контрольного макету реклами, а також необхідної кількості рекламного матеріалу (плакатів).

Позивачем до суду не надавалися та в матеріалах справи відсутні графічне зображення рекламного характеру, контрольний макет реклами, докази приймання-передачі рекламного матеріалу, а також виконаний ТОВ «Брендоптим Компані»фотозвіт, який згідно умов договору є підтвердженням факту виконання робіт з розміщення реклами. Крім того, відсутні докази щодо виготовлення, зберігання, транспортування рекламного матеріалу, щодо отримання дозволів уповноважених органів на розміщення реклами на спеціальних конструкціях.

Як вбачається з акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Брендоптим Компані»від 23 червня 2011 року №169/23-50/37099946, основним видом діяльності ТОВ «Брендоптим Компані» є лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини; підприємство відсутнє за податковою адресою, податкову звітність не подає, не має обладнання для здійснення господарської діяльності, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, інформація про чисельність працюючих відсутня, що свідчить, що операції з розміщення реклами ТОВ «Брендоптим Компані»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого виду послуг.

Крім того, позивачем не доведено використання в господарській діяльності послуг з розміщення реклами, не обґрунтовано їх економічної доцільності у визначених договором від 12 листопада 2010 року обсягах.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень Баришівської ОДПІ Київської області №0000362332 від 26 грудня 2011 року, №0000372332 від 26 грудня 2011 року, №0000022332 від 10 січня 2012 року, №0000012332 від 10 січня 2012 року, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Брендоптим Компані», ТОВ «Техно-Системс»та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Спарта-ХХІ»-залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.