Ухвала суду № 26828674, 27.12.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/1086/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"27" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

від позивача: Климець І.О.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" червня 2011 р. у справі за позовом Товариства по туризму та екскурсіям "Рівнетурист" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне №0000732342 та №0000742342 від 02.03.2011 року.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції відбулася заміна позивача його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Рівнетурист".

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 2 березня 2011 року №0000732342 та №0000742342.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у м. Рівне звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обгрунтованою, та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Працівниками державної податкової інспекцієї у м. Рівне проведена планова виїзна перевірка Рівненського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складений акт № 180/23-100/02651374 від 17.02.2011 року (а.с.10-28, т.1).

На підставі матеріалів перевірки ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2011 року:

- №0000732342 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 316366,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 253093 грн. та за штрафними санкціями в сумі 63273,25 грн. (т. І а.с.29);

- №0000742342 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 239062,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 191250 грн. та за штрафними санкціями в сумі 47812,5 грн. (т. І а.с.30).

Підставою для прийняття даних податкових повідомлень-рішень стали висновки органу державної податкової служби про порушення ПАТ "Рівнетурист", зокрема:

1) п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 253093 грн., в тому числі: І квартал 2009 року -27477,29 грн., ІІ квартал 2009 року - 38857,06 грн., ІІІ квартал 2009 року - 38857,06 грн., ІV квартал 2009 року - 56709,47 грн., І квартал 2010 року - 30397,36 грн., ІІ квартал 2010 року - 29763,19 грн., ІІІ квартал 2010 року - 31031,52 грн.

2) п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 191250 грн., в тому числі: за січень 2009 року - на суму 5035,38 грн., за лютий 2009 року - 6584,56 грн., за березень 2009 року - 10361,88 грн., за квітень 2009 року - 10361,88 грн., за травень 2009 року - 10361,88 грн., за червень 2009 року -10361,88 грн., за липень 2009 року -10361,88 грн., за серпень 2009 року -10361,88 грн., за вересень 2009 року -10361,88 грн., за жовтень 2009 року -10361,88 грн., за листопад 2009 року -10361,88 грн., за грудень 2009 року -13419,21 грн., за січень 2010 року -8444,18 грн., за лютий 2010 року - 7936,85 грн., за березень 2010 року -7936,85 грн., за квітень 2010 року -7936,85 грн., за травень 2010 року -7936,85 грн., за червень 2010 року -7936,85 грн., за липень 2010 року -8444,18 грн., за серпень 2010 року -8444,18 грн., за вересень 2010 року -7936,85 грн.

В основу висновків органу державної податкової служби про заниження валового доходу позивача на суму 956248,85 грн. та про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 191250 грн. покладене твердження ДПІ у м. Рівне про заниження доходу від реалізації товарів, робіт та послуг шляхом заниження ціни реалізації послуг оренди для суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Однак, такі висновки суперечать встановленим нормам законодавства та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на порушення якого вказує ДПІ у м. Рівне у своїх висновках акту перевірки, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Тобто, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Приватні підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний податок. Тому, дохід, отриманий ПАТ "Рівнетурист" від надання в оренду підприємця нежитлових приміщень, визначається з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) №41/29 від 20.02.2009 року, укладеного між ЗАТ "Рівнетурист" та приватним підприємцем ОСОБА_5, ЗАТ "Рівнетурист" передає у платне користування нежитлові приміщення будівлі ресторану "Турист" загальною площею 761 кв.м., орендна плата за яке становить 4 грн. з ПДВ за 1 м.кв. на місяць. Крім того, приватний підприємець ОСОБА_5 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг, електроенергії (а.с.57-60, т.3).

Згідно з актом приймання-передачі від 20.02.2009 року нежитлові приміщення згідно переліку були передані підприємцю в оренду (т. ІІІ а.с.61). Протягом періоду, що перевірявся, а саме з березня 2009 року по вересень 2009 року приватний підприємець ОСОБА_5 здійснював оплату орендної плати згідно виставлених рахунків у встановленому договором розмірі, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями рахунків, актів здачі-приймання робіт та виписок банків (т. ІІІ а.с.64-124).

Відповідно до договору оренди приміщень будівлі туркомплексу "Турист" від 23.04.2005 року, укладеного між ЗАТ "Рівнетурист" та приватним підприємцем ОСОБА_6, остання отримує в оренду приміщення будівлі туркомплексу "Турист" загальною площею 694,6 кв.м. для створення дискобару. Орендна плата становить за 1 кв.м. на місяць 2,50 грн. в т.ч. ПДВ. Крім того, підприємець відшкодовує вартість комунальних послуг та електроенергії. Договір посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 108 (т. ІІ а.с.78-80).

Приміщення туркомплексу відповідно до переліку 23.04.2005 року були передані орендарю - Приватному підприємцю ОСОБА_6 згідно акту прийому-передачі орендованих приміщень (т. ІІ а.с.81). На підставі рахунків та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ПП ОСОБА_6 здійснювала сплату орендної плати за період з січня 2009 року по вересень 2010 року, що підтверджено копіями виписок банку та касових книг (т. ІІ а.с.82-204, т. ІІІ а.с.1-53).

Сума отриманої орендної плати, отримана від Приватного підприємця ОСОБА_5 в розмірі 38865,25 грн., від Приватного підприємця ОСОБА_6 в розмірі 30388,68 грн. (без ПДВ) позивачем була включена в склад валового доходу по деклараціях з податку на прибуток підприємства, а сума податку на додану вартість в розмірі 7773,05 грн. (по договору з ПП ОСОБА_5) та в розмірі 6077,74 грн. (по договору з ПП ОСОБА_6) - в склад податкового зобов'язання ПАТ "Рівнетурист" по ПДВ за вказаний період по податкових деклараціях по податку на додану вартість (а.с.65-127, т.1; а.с.1-77, т.2).

При перевірці податковими інспекторами проаналізовано ціни здавання в оренду нежитлових приміщень іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що діяли в період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року. Як зазначено в акті перевірки, податковими інспекторами встановлена середня ціна за здавання в оренду нежитлових приміщень за 1 кв.м., яка становить у 2009 році - 46 грн., в т.ч. ПДВ, в 2010 році -36 грн., в т.ч. ПДВ.

Однак, посилання відповідача на порушення позивачем п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним, оскільки твердження про надання в оренду нежитлових приміщень підприємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ціною нижчою за встановлену податковими інспекторами "середню ціну" суперечить встановленому нормою закону поняттю "звичайної ціни".

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить чіткий порядок визначення "звичайної ціни", яка в першу чергу визначається виходячи з рівня справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку (території найближчій стосовно будь-якої із сторін договору) ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. (п.п1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм підпунктів 1.20.1-1.20.5 цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Під час перевірки на запит податкового органу ПАТ "Рівнетурист" надало інформацію в обґрунтування рівня орендної плати відповідно до листа від 10.02.2011 року (а.с.132-133, т.3).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснювались заходи щодо дослідження справедливих ринкових цін на ідентичні або однорідні товари (послуги), що також підтверджено в суді першої інстанції свідком ОСОБА_7, інспектором податкової служби І рангу, який проводив перевірку позивача. Свідок зазначив, що при проведенні перевірки інспекторами визначалася "середня ціна" орендної плати за приміщення, що надаються в оренду ПАТ "Рівнетурист".

Однак, судом встановлено, що будівля готелю "Турист", що перебуває у власності ПАТ "Рівнетурист" складається з готельної частини та ресторанного блоку. Готельна частина будівлі має і житлові номери, і нежитлові приміщення, які здаються в оренду під офіси, складські приміщення. Порівняння розміру орендної плати за нежитлові приміщення ресторанного блоку по договорах з ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з розмірами орендної плати за нежитлові приміщення інших приміщень не відповідає встановленому порядку визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), передбаченому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Використання «середньої ціни»орендної плати за нежитлові приміщення ПАТ "Рівнетурист" при визначенні рівня звичайних цін за операцією з надання послуг з оренди нежитлових приміщень - приватним підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не узгоджується з приписами підпункту 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо співставності умов договорів.

Встановлено, що податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, а саме договори про надання в оренду нежитлових приміщень ресторанного блоку товариства. Також відповідачем не доведено обставин, щодо неможливості визначення звичайної ціни товарів шляхом визначення справедливих ринкових цін на ідентичні або однорідні товари цін. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не визначалась ціна також відповідно до вимог відповідно до п.п. 1.20.5- 1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідач, всупереч порядку визначення звичайних цін обумовлених п. 1.20 названого закону, прийняв за звичайну ціну "середню ціну" за оренду нежитлових приміщень, однак така орендна плата не є звичайною ціною в розумінні обумовленого закону.

Крім того, будь-яких доказів на підставу своїх тверджень про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є пов'язаними особами з ПАТ "Рівнетурист" в розумінні пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", орган податкової служби суду не навів.

Згідно з п.1.26 ст. 1 вказаного Закону пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Однак, в акті перевірки ДПІ у м. Рівне не зазначила жодної ознаки пов'язаності осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позивачем.

Тому, висновки ДПІ у м. Рівне про заниження валового доходу позивача на суму 956248,85 грн. та про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 191250 грн. внаслідок заниження ціни реалізації послуг оренди для суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необґрунтовані, такі, що суперечать встановленим нормам законодавства.

Крім того, ДПІ у м. Рівне в акті перевірки зазначила про заниження скоригованих валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн. в порушення пп..4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення валових витрат на поліпшення основних фондів на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження податкового зобов'язання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн. в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.1.7, п.2.3.2., п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

На противагу цьому, висновок ДПІ у м. Рівне про заниження скоригованих валових доходів за ІV квартал 2009 року на суму 12750 грн., завищення валових витрат на поліпшення основних фондів на суму 56123 грн. за ІV квартал 2009 року та заниження податкового зобов'язання по ПДВ за грудень 2009 року на суму 2550 грн. -необґрунтований та не підтверджений жодним первинним документом, на підставі якого можна встановити порушення платником податку норм податкового законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність твердження ДПІ у м. Рівне про заниження ПАТ "Рівнетурист" валового доходу на суму 956248,85 грн., завищення валових витрат на суму 56123 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток в сумі 253093 грн. Аналогічно, необґрунтований висновок органу податкової служби про заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 191250 грн.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Рівне відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство по туризму та екскурсіям "Рівнетурист" вул.Київська 36, м.Рівне, 33028

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023