Ухвала суду № 26828141, 24.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2470/754/12

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сіногач С.В., Волошиної Т.Б.

відповідача: Іліка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ВКФ «Баллаком» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернівцях про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ ВКФ «Баллаком» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» за липень 2011 р., за результатами якої 04.01.2012 р. складено акт № 8/23-3/30501814. На підставі висновків акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000080233 від 27.01.2012 р. про сплату грошового зобов'язання в сумі 375707,50 грн. та № 0000200233 від 23.02.2012 р. про сплату 75141,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили податкові повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ ВКФ «Балакком» зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 19.08.1999 р. як юридична особа, взяте на податковий облік в органах державної податкової інспекції у м. Чернівці 30.08.1999 р. за № 631 та являється платником ПДВ (т.1 а.с. 25-26, 31-32).

Податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» за липень 2011 р., за результатами якої 04.01.2012 р. складено акт № 8/23-3/30501814 (т.1 а.с. 11-24, 162, 163).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000080233 від 27.01.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 375707,50 грн., в т. ч. за основним платежем 300566, 00 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 75141,50 грн. (т.1 а.с. 33 ).

За наслідками адміністративного оскарження ДПС в Чернівецькій області 23.02.2012 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000080233 від 27.01.2012 р., а скаргу без задоволення та збільшило на 75141,50 грн. суму застосованої штрафної санкції визначену у податковому повідомленні-рішенні форми «Р» № 0000080233 від 27.01.2012 р. (т.1 а.с. 43- 47). Підставою для збільшення суми застосованої санкції стало повторне порушення позивачем податкового законодавства, яке зафіксоване в акті від 28.07.2011 р. № 2071/23-1/30501814, за результатами якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0001040231 про сплату 238729 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість і 1 грн. застосованої санкції.

На підставі рішення ДПС у Чернівецькій області від 23.02.2012 за № 553/10/10-208, 23.02.2012 р. ДПІ у м. Чернівці винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000200233 про сплату 75141,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (т.1 а.с. 34).

За результатами розгляду повторних скарг, ДПС України 26.03.2012 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 0000080233 від 27.01.2012 р. з урахуванням рішення ДПС у Чернівецькій області від 23.02.2012 р. № 553/10/10-208 прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 р. № 0000200233), а скаргу без задоволення (т.1 а.с. 70-72).

Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень зводяться до виявленого в ході перевірки порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6, ст. 198, п. 201.1., 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 р. в сумі 300566,00 грн. по контрагенту ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти».

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» було укладено договір купівлі-продажу № 018 від 01.07.2011 р., за умовами якого (п. 1.1 Договору, т.1 а.с. 74) ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» передає у власність (поставляє) у строк позивачу товар відповідно до наданого замовлення, а покупець -ТОВ "Балакком" - зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором на умовах EXW Інкотермс 2000 (п.3.1 Договору). ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти»вибивну тканину полотняного плетіння в кількості 98032 м. пог. на загальну суму 1803396,68 грн. згідно видаткових накладних (т.1 а.с. 78, 80,82,84), в т. ч. ПДВ - 300566,12 грн. На отриманий товар (тканину) ТОВ «Агентство «Українські ділові контакти» позивачу виписано податкові накладні: № 23 від 04.07.2011 р.; № 24 від 12.07.2011 р.; № 25 від 20.07.2011 р.; № 26 від 27.07.2011 р. на загальну суму 1803396,68 грн., в т. ч. ПДВ - 300566,12 грн. (т.1 а.с. 79, 81, 83, 85).

Таким чином, сума податку на додану вартість в сумі 300566,12 грн., за вказаними податковими накладними включена позивачем правомірно до податкового кредиту відповідного періоду, яка відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. (т.1 а.с 105-122).

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 жовтня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.