Ухвала суду № 26825892, 08.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/965/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"08" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Сидоруку Р.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Власюк В.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" березня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 року про донарахування податку на прибуток в сумі 18187 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4546,75 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0000032200/0 від 22 лютого 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Костопільська МДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що за результатами перевірки позивача встановлено безтоварність (фіктивність) господарських операцій між позивачем та ППФ "Велсі", що стали підставою для формування податкового кредиту позивача. Зазначає на неможливість здійснення ППФ "Велсі" господарських операцій на виконання договору укладеного з позивачем з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ППФ "Велсі" документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу.

Крім того, Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що на території Рівненської області діяв конвертаційний центр, який складався з ряду фіктивних СПД, що надавали послуги по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових платежів, до якого входило ППФ "Велсі", відносно посадових осіб якого було порушено кримінальну справу за №1-27/10 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України №2341-III від 05.04.2001р.

Позивач в письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні зазначив, що факт отримання послуг позивачем від ППФ "Велсі" підтверджується відповідною видатковою накладною та відповідними видатковими накладними на передачу дров для шкіл, а також платіжними дорученнями на перерахування відділом освіти Костопільської РДА для Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" коштів за вказані дрова, а тому підприємство вправі включити дохід від продажу до складу валових витрат доходів 2007 року.

Вважає, що висновки податкового органу, відображені в акті за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія", стосовно безтоварності (фіктивності) операцій з ППФ "Велсі" є безпідставними та надуманими, а винесення податкового повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 року є необґрунтованим.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Працівниками Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на підставі направлення від 19 січня 2011 року №16 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів при проведенні фінансово-господарських операцій з ППФ "Велсі" за період 01.11.2007 року по 31.10.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №54/22/34781090 від 1 лютого 2011 року, в якому зазначено, що за перевіряємий період позивач проводив взаєморозрахунки з ППФ "Велсі" на предмет купівлі в останнього дров паливних м'яких порід в кількості 900 куб. м. Податковим органом встановлено, що на момент проведення перевірки відсутні товарно-транспортні накладні, як підтверджують отримання ТМЦ в І кварталі 2007 року від ППФ "Велсі" на загальну суму 87300,00 грн. Тим самим було встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2007 рік на 18187, 00 грн., в тому числі за ІV квартал 2007 року на 18187, 00 грн.

На підставі акта перевірки Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток за 2007 рік в сумі 18187, 00 грн., а також нараховано штраф в розмірі 4546, 75 грн.

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, зроблено на підставі аналізу господарських відносин позивача з ППФ "Велсі". Зокрема, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ППФ "Велсі" господарських операцій через відсутність необхідних для цього трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів. Також перевіряючим серед наданих для перевірки документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р., "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966р.

Окрім того, перевіряючим в акті перевірки зазначено що Рівненським міським судом 26.05.2010р. винесено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-27/10 за обвинуваченням ОСОБА_6 (засновника ППФ "Велсі" з моменту реєстрації) в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України вiд 05.04.2001 №-III, тобто судом доказано, що діяльність ППФ "Велсі" носила фіктивний характер.

На підставі аналізу господарських операцій позивача з ППФ "Велсі", відповідачем в акті перевірки зроблено висновок що останні носили фіктивний характер, в результаті чого позивачем порушено норми податкового законодавства в результаті чого було занижено суми податку на прибуток за 2007 рік на 18187, 50 грн., в тому числі за ІV квартал 2007 року на 18187, 50 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ВАТ ППФ "Велсі" укладено договір купівлі-продажу №37 від 17 вересня 2007 року, предметом якого стала поставка ППФ "Велсі" дров паливних м'яких порід. Крім того, отримавши від ППФ "Велсі" вказані дрова позивач поставив їх школам, згідно специфікації до договору №37 від 17 вересня 2007 року.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами складеними відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов купівлі-продажу №37 від 17 вересня 2007 року позивач перерахував ППФ "Велсі" грошові кошти в сумі 87300, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та відповідними видатковими накладними зокрема: за №613 від 27.11.2007р., №РН-000064 від 25.12.2007р., №РН-0000021 від 05.11.2007р., №РН-000046 від 27.11.2007р., №РН-000041 від 27.11.2007р., №РН-000047 від 27.11.2007р., №РН-0000028 від 06.11.2007р., №РН-000040 від 27.11.2007р., №РН-000049 від 27.11.2007р., №РН-000062 від 27.11.2007р., №РН-000042 від 27.11.2007р., №РН-000053 від 27.11.2007р., №РН-000054 від 27.11.2007р., №РН-000055 від 27.11.2007р., №РН-000056 від 27.11.2007р., №РН-000039 від 27.11.2007р., №РН-00059 від 27.11.2007р., №РН-000060 від 27.11.2007р., №РН-000061 від 27.11.2007р., №РН-0000017 від 05.11.2007р., №РН-000050 від 27.11.2007р., №РН-0000035 від 06.11.2007р., №РН-000057 від 27.11.2007р., №РН-0000020 від 05.11.2007р., №РН-0000018 від 05.11.2007р., №РН-000063 від 24.12.2007р., №РН-000044 від 27.11.2007р., №РН-000051 від 27.11.2007р., №РН-0000021 від 05.11.2007р., №РН-00009 від 17.12.2007р., №РН-0000026 від 05.11.2007р., №РН-0000008 від 05.11.2007р., №РН-000045 від 27.11.2007р., №РН-000008 від 10.12.2007р., №РН-0000032 від 06.11.2007р., №РН-000052 від 27.11.2007р., №РН-000043 від 27.11.2007р., №РН-0000030 від 06.11.2007р., №РН-000048 від 27.11.2007р., №РН-000007 від 04.12.2007р., №РН-000025 від 05.11.2007р., №РН-0000038 від 21.11.2007р., №РН-0000019 від 05.11.2007р., №РН-0000010 від 05.11.2007р., №РН-000006 від 03.12.2007р., №РН-0000007 від 05.11.2007р., №РН-0000014 від 05.11.2007р., №РН-0000006 від 05.11.2007р., №РН-0000016 від 05.11.2007р., №РН-0000034 від 06.11.2007р., №РН-0000009 від 05.11.2007р., №РН-0000023 від 05.11.2007р., №РН-0000015 від 05.11.2007р., №РН-0000037 від 06.11.2007р., №РН-0000022 від 05.11.2007р., №РН-0000029 від 06.11.2007р., №РН-0000033 від 06.11.2007р., №РН-0000011 від 05.11.2007р., №РН-0000031 від 06.11.2007р., №РН-0000012 від 05.11.2007р., №РН-0000027 від 06.11.2007р., №РН-0000024 від 05.11.2007р., №РН-0000013 від 05.11.2007р., №РН-0000036 від 06.11.2007р.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Дослідженими в судовому засіданні видатковими та податковими накладними підтверджується отримання товару відповідними школами та переміщення вказаного товару. Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності ТОВ "Костопільська будівельна компанія".

За наведених обставин, надані позивачем для перевірки та досліджені в судовому засіданні документи на підтвердження господарських операцій з ППФ "Велсі" є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ТОВ "Костопільська будівельна компанія" на формування податкового кредиту позивача.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ППФ "Велсі", які ґрунтуються на твердженні про неможливість фактичного здійснення ППФ "Велсі" господарських операцій з урахуванням відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом нездатності суб'єкта господарювання виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133). Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що позивачем не представлено документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року.

Відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення не свідчить про порушення податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ППФ "Велсі" передавало призначений для ТОВ "Костопільська будівельна компанія" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, доводи відповідача про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ППФ "Велсі" не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведеного правочину позивача з ППФ "Велсі" або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ППФ "Велсі" вироком Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10 не може братися судом до уваги. У вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ППФ "Велсі" не зазначене в переліку суб'єктів підприємницької діяльності перерахованих у вироку Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10. Тому вказаний вирок не може братися судом до уваги як доказ на підтвердження фіктивного характеру господарської діяльності ППФ "Велсі".

Відповідно до п.6 розділу 1, п.5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ППФ "Велсі" та щодо безтоварності таких господарських операцій, що спростовується переліченими вище накладними, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Костопільської МДПІ відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекці залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю " Костопільська будівельна компанія " пров.Артилерійський 4-а,м.Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція вул. С. Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000