Рішення № 26818694, 06.02.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-271/12 Головуючий у 1 інстанції: Гудима Л.Я.

Категорія справи: 46 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -судді Цяцяка Р.П.,

суддів Мацея М.М. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Винарчику О.П.,

за участю позивачки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 і його представника -адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним заочним рішенням задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 ідеальних частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат жилою площею 25,5 кв.м., в т.ч. - 14,7 кв.м. і 10,8 кв.м., кухні площею 5,8 кв.м., коридору площею 6,6 кв.м., ванної кімнати площею 2,7 кв.м., вбудованої шафи площею 3,1 кв.м., загальна площа 43,7 кв.м.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1.

Припинено право власності на 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість 1/3 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1, яка становить 73 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 471 грн. 27 коп. оплаченого судового збору, 120 грн. 00 коп. оплачених витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільної справи, а всього стягнуто 1 591 грн. 27 коп.

Додатковим заочним рішенням від 05 квітня 2011 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат жилою площею 25,5 кв.м., в т.ч. - 14,7 кв.м. і 10,8 кв.м., кухні площею 5,8 кв.м., коридору площею 6,6 кв.м., вінної кімнати площею 2,7 кв.м., вбудованої шафи площею 3,1., загальна площа 43,7 кв.м. (в подальшому -„спірна квартира").

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 20 травня 2011 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення і ОСОБА_4 згадане рішення оскаржив в загальному порядку.

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд в односторонньому порядку врахував тільки ті докази, які були представлені позивачкою.

Звертає увагу на те, що спірна квартира була придбана ним 26.02.1999 року, а їхній з позивачкою шлюб було укладено 22.02.1999 року, та стверджує що цю квартиру було придбано виключно за його кошти, так само, як за його кошти і його силами у цій квартирі було проведено ремонт.

Стверджує, що причиною розпаду їхнього шлюбу була сімейна зрада зі сторони позивачки та заперечує факти застосування до позивачки фізичного насильства.

Звертає увагу на те, що будь-якого іншого житла, крім спірної квартири, у нього не має.

Стверджує, що позивачка більше року зі „своїм співмешканцем" та дітьми постійно проживає у м. Львові.

Також стверджує, що з 02 по 25 лютого 2011 року він перебував на тимчасових заробітках на будівництві в с. Добриця Світошинського району Київської області, а відтак не міг бути у судовому засіданні 17.02.2011 року, про яке довідався лише 25.02.2011 року, коли прибув у м. Борислав.

Стверджує, що оскаржуване рішення він отримав лише 08.04.2011 року.

В суді апеляційної інстанції апелянт і його представник додатково пояснили, що на їхню думку позовна заява ОСОБА_3 підлягає лише до часткового задоволення, а саме -про визнання права власності на 1/2 ідеальну частину спірної квартири за кожною із сторін спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивачки, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задоволення позову в повному обсязі суд мотивував тим, що розподіл спірної квартири між двома її співвласниками здійснити не можливо; що є підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя і що неподільні речі (спірна квартира) присуджуються одному з подружжя.

Проте, з урахуванням обставин по справі, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1); що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч.2) і що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3).

Домовленість про відступлення від засад рівності часток між сторонами спору, як колишнім подружжям, так само, як і шлюбний договір між ними, відсутні.

Позивачкою не подано до суду доказів про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. В той же час, матеріалами справи безспірно стверджується, що спірна квартира була куплена відповідачем 26.02.1999 року (а.с. 17) - на четвертий день після укладення шлюбу з позивачкою.

Рішення суду про стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей в розмірах 250 і 200 грн. позивачка не оскаржувала, до суду з позовом про збільшення розміру цих аліментів не зверталася, заборгованість по сплаті присуджених судом аліментів у відповідача відсутня, а відтак доводи позовної заяви з посиланням на згаданий розмір аліментів до уваги прийматись не можуть.

За вище наведених обставин у суду відсутні правові підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Статтею 71 СК України (на норми якої і посилається суд в обгрунтування висновків оскаржуваного рішення) встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч.4), і що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.5).

В той же час, згоди відповідача на присудження йому грошової компенсації замість його частки у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме - у спірній квартирі, не було.

Частку відповідача у спірній квартирі в розмірі 1/2 її ідеальної частини (виходячи з норми, встановленої ч.1 ст. 70 СК України) не можна визнати незначною.

Позивачкою не подано до суду будь-яких доказів про наявність у відповідача законних прав на будь-яке інше житло, крім спірної квартири, а відтак наслідком припинення права відповідача на його частку у спірній квартирі стане позбавлення його права на єдине житло на яке він має законне право.

В той же час, відповідачем долучено до матеріалів справи ряд доказів того, що позивачка і її з відповідачем спільні діти тривалий час у спірній квартирі не проживають (а.с. 98, 99), і позивачка в суді апеляційної інстанції визнала те, що їхні діти навчаються у школах м. Львова.

За вище наведених обставин відсутні правові підстави для припинення права відповідача на його частку власності у спірній квартирі.

Згідно Висновку № 264/10 судової будівельно-технічної експертизи від 17.11.2010 року, проведеної по справі, ринкова вартість спірної квартири становить 219 300 грн. (а.с. 27-36), а відтак при вирішенні питань ціни позову та розподілу судових витрат, як за розгляд даної справи судом першої інстанції, так і за її розгляд судом апеляційної інстанції, слід виходити з ринкової вартості спірної квартири, а саме - 219 300 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71 СК України, ст.ст. 80, 88, 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 лютого 2011 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 Львівської області.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 Львівської області.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 681 грн. 27 коп. понесених нею судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції та в дохід держави 228 грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 855 грн. 64 коп. понесених ним судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Повернути ОСОБА_3 73 100 грн. внесених нею згідно оригіналу квитанції, яка знаходиться на а.с. 50 даної цивільної справи, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області 09.02.2011 року (р/р 37313005000789, код ОКПО 26306742, МФО 825014, ГУДКУ у Львівській області) за припинення права власності ОСОБА_4 на частку у квартирі АДРЕСА_1 Львівської області.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: