Ухвала суду № 26815928, 17.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8993/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року у справі за позовом Консорціуму «Науково - виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Консорціум «НВО «Укргідроенергобуд»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0000582312, №0000572312 від 27 січня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0000582312 від 27 січня 2012 року та №0000572312 від 27 січня 2012 року про донарахування Консорціуму «Науково -виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд»грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою слідчого в особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Гульченко О.В. від 23 листопада 2011 року в рамках кримінальної справи № 49-3110, була призначена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006».

Відповідачем, згідно із пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постанови Генеральної прокуратури України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо взаємовідносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція-Київ 2006»за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача та ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»(далі-контрагент) ґрунтувалися на договорах та додаткових угодах.

Розрахунки за даними договорами проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками про операції.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»були виписані позивачу первинні документи: акти здачі-приймання робіт; податкові накладні.

Перевіркою встановлено, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів ПП «Фірма «Том»та ПП «СМК-Н»за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2, 3 ст.358 КК України. У ході досудового слідства встановлено (але будь-якими судовими рішеннями не підтверджено), що на території Донецької та інших областей України було створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладення фіктивних (безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових кишни в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов'язань, які мали господарські відносини з рядом інших підприємств. Також встановлено, що організатори конвертаційного центру використовували фіктивні підприємства з метою мінімізації податків підприємствам реального сектору економіки, зокрема, і ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006».

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 19.10.2011 р. ОСОБА_4, вона за винагороду зареєструвала певну кількість підприємств, в тому числі й ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»та періодично підписувала документи їх фінансово-господарської діяльності, зокрема, акти виконаних робіт, податкові накладні, договори, кошториси. В той же час, вона не знає чи знаходились вказані підприємства за місцем їх реєстрації; хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність зареєстрованих на її ім'я підприємств; ведення бухгалтерського обліку, здійсненням і подачею податкової звітності їй не відомо; особисто вона вищевказані дії не здійснювала.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що статут та реєстраційні документи ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення без наміру займатися підприємницькою діяльністю. Крім того, на думку податкового органу, неправомірними вважаються і всі правочини (без визначення кожного окремо), укладені таким підприємством, які в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення.

На думку податкового органу, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми, по взаємовідносинам з ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», як такі, що не підтверджені відповідними документами.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.12.2011 р. № 2608/23-12/33834660, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 879 724,10 грн.; пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 099 656,00 грн.

Доказів про те, що акт був спрямований до матеріалів кримінальної справи, або використаний з метою за для якої складався, відповідачем не надано.

В порушення ст. 86.9 Податкового Кодексу України, на підставі акта перевірки від 28.12.2011 р. № 2608/23-12/33834660, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 р. № 0000582312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 469 060,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 117 266,00 грн.; від 27.01.2012 р. № 0000572312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1099656,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 274 914,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС податкових повідомлень-рішень №0000582312, №0000572312 від 27 січня 2012 року, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивачем було укладено договір підряду № 35-1/1 від 01.08.2006 p. з TOB «Енергопром»на будівництво об'єктів Дністровської ГАЕС.

Для виконання зазначеного договору, зокрема, для виконання робіт з розробки програми випробувань пускового комплексу Дністровської ГАЕС, виконання комплексу робіт з перевірки параметрів та випробування обладнання а також вибору параметрів спрацювання електричних захистів, позивач залучив ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006».

Необхідність проведення вищезазначених робіт обумовлена вимогами основних нормативних документів, чинних на об'єктах енергетики, а саме: «Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж»ГКД 34.20.507-2003, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 № 296 та «Правил улаштування електроустановок», затверджених наказом Мінпаливенерго України від 28.08.2006 р. № 305.

Згідно вимог Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, на всі види оперативних перемикань та випробувань (автономних і комплексних) повинні розроблятися програми.

У зв'язку з вищевказаними вимогами, ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»були розроблені відповідні програми та, в подальшому, виконані відповідні роботи, згідно договорів від 20.10.2008 р. № 5-35/2008, від 08.04.2009 р. № 1-70/2009, від 25.08.2009 р. № 2-9-35/2009.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ, зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вона підписана не тією особою, яка мала її підписати.

Обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагента щодо яких, за даними відповідача, порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва, не постановлено. Будь-яких документів та матеріалів кримінальної справи № 49-3110, в рамках якої призначалась перевірка позивача, відповідачем не надано.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно з пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним актами здачі-приймання робіт та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами (витрат на оплату робіт) до складу валових витрат.

На підставі письмових доказів судом першої інстанції вірно встановлено реальність товарних операцій на виконання умов договорів від 20.10.2008 р. № 5-35/2008, від 08.04.2009 р. № 1-70/2009, від 25.08.2009 р. № 2-9-35/2009.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Доводи відповідача, сформовані на підставі даних, викладених в постанові про призначення позапланової перевірки позивача оскільки замість перевірки ця інформація, була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача від 28.12.2011 р. № 2608/23-12/33834660, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми податкового законодавства України.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС податкових повідомлень-рішень №0000582312, №0000572312 від 27 січня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.