Рішення № 26811507, 26.07.2012, Апеляційний суд Херсонської області

26.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/2190/2333/2012р. Головуючий в І інстанції: Ратушна В.О. Категорія: 27 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року липня місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Стародубця М.П.

Суддів: Воронцової Л.П.

Ігнатенко П.Я.

при секретарі Прохоровій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 05 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 07 жовтня 2010 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав 140 000 доларів США для ведення бізнесу в м.Херсоні та зобов'язався повернути зазначену суму через десять днів з моменту пред'явлення вимоги, що підтверджується розпискою останнього. 14.09.2011 року позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу про повернення боргу, однак відповідач гроші не повернув.

Оскільки до цього часу зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконано, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у сумі 140 000 доларів США.

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, посилаючись на те, що написана ним розписка від 07.10.2010 року є безгрошовою, оскільки грошових коштів у сумі 140 000 доларів США він не одержував.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 05 червня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовлено за необґрунтованістю. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною відмовити.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або існуючих речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 07 жовтня 2010 року ОСОБА_2 написано розписку на ім'я ОСОБА_1 про отримання у борг грошової суми у розмірі 140 000 доларів США, однак зазначена сума за даною розпискою відповідачу не передавалась, а видана розписка є наслідком грошових зобов'язань за іншими розписками, вимоги щодо стягнення боргу за якими не заявлялись. Викладене підтверджує безгрошовість вказаного вище договору позики, в зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені належними доказами, а посилання апелянта на розписки від 15.11.2008 року та 06.10.2009 року, відомостей про виконання зобов'язань за якими немає, не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом свого права про стягнення боргу за ними.

Разом з тим, висновок суду про визнання недійсною розписки не ґрунтується на законі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що факт безгрошовості розписки встановлено у судовому засіданні і це є підставою для визнання її недійсною. При цьому суд послався на ч. 1 ст.1051 ЦК України, якою передбачено право позичальника оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розписка, відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, не є правочином, а є лише доказом на підтвердження укладення договору позики і визнання її недійсною законом не передбачено, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 05 червня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: