Рішення № 26811365, 20.02.2012, Апеляційний суд Херсонської області

20.02.2012

Справа №22ц-2190/252/2012р. Головуючий в 1-й інстанції

Булах Є.М.

Категорія: 5 Доповідач -Цуканова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року лютого місяця «20»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого -Цуканової І.В.

Суддів: Радченка С.В., Вейтас І.В.

при секретарі -Лукашевич Т.В.

з участю адвоката - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «13»жовтня 2011 року

за позовом

ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_3 про захист права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2010р. позивач звернулася до суду із позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про захист права власності, в якому з урахуванням уточнень просила зобов'язати останню перенести згідно вимог п.3.13 ДБН 360-92 зовнішні мережі каналізації і каналізаційний колодязь, що обслуговує збудовану відповідачкою будівлю -універсальний магазин з кафе, на відстань не менше 3-х метрів від фундаменту ганку належного їй нежитлового приміщення, розташованого в будівлі багатоквартирного житлового будинку. При цьому позивачка покликалася на те, що дії відповідача з розміщення каналізаційних мереж і каналізаційного люку в майбутньому у разі виходу з ладу можуть порушити її, позивача, права власності на нежитлове приміщення.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 13.10.2011р. позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 перенести зовнішні мережі каналізації і каналізаційний колодязь від фундаменту ганку нежилого приміщення першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 на відстань не менше 3-х метрів відповідно до вимог ДБН 360-92. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 7331.00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права при оцінці доказів.

В письмових запереченнях ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 придбала за договором купівлі-продажу від 30.12.2006р. нежилі приміщення першого поверху загальною площею 86,8м2, розташовані в АДРЕСА_1 /а.с. 7/.

Судом встановлено, що дані нежитлові приміщення мають ганок, розташований на фундаменті.

Відповідно до дозволу (перереєстрації) від 30.12.2008р. приватним підприємцем ОСОБА_3 здійснювалося будівництво універсального магазину із кафе по АДРЕСА_1 відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої 19.09.2007р. /а.с. 67,68, 146/.

Згідно позитивного висновку комплексної державної експертизи від 08.04.2010р. проектна документація на зазначену капітальну будівлю відповідає чинним державним будівельним нормам /а.с. 149/.

Сертифікатом Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Херсонській області 23.06.2011р. засвідчено відповідність закінченого будівництвом «Універсального магазину з кафе» проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації /а.с. 218/.

З висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи №11/11 від 09.01.2011р. /а.с. 80-100/ вбачається, що п'ятиповерховий житловий будинок, в якому розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, та належний відповідачу окремо розташований магазин знаходяться по лінії забудови по пр.Сенявіна в м.Херсоні та мають однакову адресу. Відстань між зазначеними будівлями становить 6м, між ними прокладена каналізаційна мережа із каналізаційними колодязями, яка забезпечує водовідведення від універсального магазину з кафе, належного ОСОБА_3

Відстань від каналізаційного колодязя до ганку, який є єдиним входом до надземної частини нежитлових приміщень позивача, становить 1,46м, що не відповідає діючим будівельним нормам (п. 8.56 ДБН 360-92) «Планування і забудова міських і сільських поселень». Згідно зазначеним нормам відстань в метрах по горизонталі ( в світлі) від підземних мереж самопливної каналізації до фундаментів будівель та споруд повинна становити 3 метри.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що розташування спірної каналізаційної мережі і люку, що обслуговують магазин відповідача, не відповідає вимогам ДБН 360-92, в подальшому може привести до руйнування фундаменту ганку нежилих приміщень, що належать позивачу.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведено.

Згідно ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд вважав встановленою обставиною наявність у позивача права власності на ганок, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

По-перше, у договорі купівлі-продажу від 30.12.2006р. ганок, як складова частина придбаних нежилих приміщень, не зазначено /а.с. 7/, предметом угоди вказано нежилі приміщення загальною площею 76,8м2. Згідно оцінному акту від грудня 2004р. до внутрішніх площей нежилих приміщень ганок не входить /а.с. 98-100/.

По-друге, вказаний в цьому акті ганок площею 9,3м2 відноситься до нежилого приміщення літ. А площею 94м2 (разом з ганком 103м2). Доказів набуття позивачкою 30.12.2006р. вказаного приміщення літ. А з ганком немає.

По-третє, в технічному описі цього ганку вказано, що він збудований з цегли /а.с. 99/ в той час, як згідно висновку експерта №11/11 фундамент і цоколь ганку складається із бетонних блоків з вставками з керамічної цегли на цементному розчині /а.с. 86/.

З огляду на вищенаведене, за думкою судової колегії, позивачкою не доведено наявність у неї права власності на ганок, до фундаменту якого експертами виконувалися заміри.

Колегія суддів не погоджується з висновком експертизи про те, що досліджуваний ганок є конструктивним елементом житлового будинку по АДРЕСА_1, з огляду на наступне.

Експерти послалися на п. 3.1 Правил визначення фізичного зносу житлових будинків СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009, затверджених наказом №21 від 03.02.2009р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, якими визначено поняття «елементи будинку»як «конструкції, їх сполучення та технічне обладнання, що складають будинок і призначені для виконання заданих функцій».

Оскільки будинок за вказаною адресою є жилим і для цільового призначення має входи - під'їзди, що є загальновідомою обставиною, а ганок, розташований з бокової частини будинку, забезпечує вхід до надземної частини нежитлових приміщень ОСОБА_4, то, відповідно, ганок не призначений для виконання функцій будинку, як житлового, та не є його конструктивним елементом.

З огляду на вищезазначене підстави для вимірювання відстані між спірною каналізаційною мережею з колодязем до фундаменту ганку відсутні.

Згідно висновку експерта відстань між магазином і нежилими приміщеннями, належними ОСОБА_4 (без врахування ганку), становить 6 метрів /а.с. 84/.

Доказів, які б свідчили, що відстань від каналізаційної мережі і колодязь, що обслуговують магазин ПП ОСОБА_3 до будинку, в якому знаходяться належні позивачці нежилі приміщення, становить в порушення ДБН 360-92 відстань менше трьох метрів, позивачка суду не надала.

Крім того, позивачкою не доведено наявність підстав вважати, що спірна каналізаційна система має вийти з ладу та при цьому пошкодити чи знищити належні їй нежитлові приміщення, вхід до яких знаходиться в стіні багатоквартирного житлового будинку з фундаментом.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про захист права власності є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Відповідно, рішення суду як таке, що ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та в якому не доведено обставини, які суд вважав встановленими, слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч.4 ст. 386 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,316, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1,2 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 13 жовтня 2011 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до приватного підприємця ОСОБА_3 про захист права власності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: