Рішення № 26788270, 11.10.2012, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

11.10.2012 11.10.2012 103/61/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ Держкомзему у Бахчисарайському районі АРК про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, прокурора Бахчисарайського району АРК в інтересах ОСОБА_1, третя особа - відділ Держкомзему у Бахчисарайському районі АРК про відшкодування вартості одержаного за недійсним правочином та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 11 січня 2012 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - відділ Держкомзему у Бахчисарайському районі АРК про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки № ЯД 620013, № ЯД 620012 від 19 листопада 2007 року, зазначивши, що вона була власником земельної ділянки загальною площею 3,9739 га, розташованої на території Голубинської сільської ради Бахчисарайського району АРК, відповідно до державного акту на земельну ділянку КМ №018630 від 8 лютого 2005 року. У 2009 році вона дізналася, що 13 серпня 2007 року рішенням Бахчисарайського районного суду АРК по цивільній справі № 2-2145/2007 року її право власності на земельну ділянку було припинено, державний акт анульовано, визнано дійсним договір міни земельної ділянки на будівельні матеріали від 2 квітня 2004 року, укладений між нею та ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки №437,438,439,451,457,458 єдиним масивом. Позивач не мала наміру відчужувати земельну ділянку та не отримувала будівельного лісу. Рішенням Апеляційного суду АРК від 15 вересня 2009 року рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 13 серпня 2007 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Оскільки ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки (в один із яких ввійшла ділянка ОСОБА_1.) на підставі рішення суду від 13 серпня 2007 року, яке 15 вересня 2009 року скасоване, то правові підстави права власності ОСОБА_2 відпали, у зв'язку із чим всі державні акти, отримані останнім, необхідно визнати недійсними (а.с.2-3).

В свою чергу ОСОБА_2 13 березня 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування вартості одержаного за недійсним правочином у розмірі 102219 грн. 42 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., зазначивши, що вартість будівельного лісу, отриманого останньою, з урахуванням індексу інфляції складає 50109 грн. 71 коп., при цьому згідно ст.230 ЦК України з урахуванням повернення збитків у подвійному розмірі ця сума складає 100219 грн. 45 коп. (а.с.39-43).

До початку розгляду справи по суті представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 (а.с.34) надала до суду заяву від 3 травня 2012 року про зменшення позовних вимог (зустрічний позов в новій редакції), яку вона та інший представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 підтримували у судовому засіданні. Подачею вказаної заяви та її підтриманням у судовому засіданні представники ОСОБА_2 визначили межі позовних вимог, що є їх волевиявленням, тому суд не вправі виходити за межі позовних вимог відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу. Посилаючись на приписи ст.216 ЦК України, представники ОСОБА_2 просили суд зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 у натурі будівельний ліс пило(лісо)матеріали (оцинковану колоду д-180 мм) у кількості 35 куб м, отриманих нею за накладною №59 від 2 квітня 2004 року, в разі відсутності цього майна - стягнути з ОСОБА_1 вартість будівельного лісу на момент відшкодування, що складає 84000 грн. (на підтвердження чого надали рахунок №00137 від 30 квітня 2012 року про вартість пило(лісо)матеріалів (оцинкованої колоди д-180 мм) 2400 грн. за 1 куб м.(а.с.84), та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10730 грн.

Листом від 8 травня 2012 року прокурор Бахчисарайського району АРК повідомив суд про вступ у справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів по невиконаній угоді, стягнення моральної шкоди з метою представництва інтересів останньої (а.с.92).

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 первісні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені у позові, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про відшкодування вартості одержаного за недійсним правочином у розмірі 84000 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10700 грн. заперечували з підстав необізнаності про існування договору міни та не отримання жодного майна за договором.

Представники ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнали, при цьому зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування вартості одержаного за недійсним правочином у розмірі 84000 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10700 грн. підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у заяві про зменшення позовних вимог від 3 травня 2012 року, просили суд застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1

Представник відділу Держкомзему у Бахчисарайському районі АРК Федорчук І.О. у судовому засіданні поклалася на розсуд суду.

Прокурор прокуратури Бахчисарайського району АРК Дорогавцев А.М. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість.

У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, здійсненню особами, які беруть участь у справі їхніх прав, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи №2-2145/2007, суд вважає, що як первісний позов, так і зустрічний позов підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Із наданих суду доказів вбачається, що 2 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір міни, відповідно до умов якого сторони домовилися про наступний обмін: відповідач передає позивачеві сертифікат на земельний пай площею 3,09 умовних кадастрових одиниць, розташований на ділянках Голубинської сільської ради Бахчисарайського району АРК, оцінювальною вартістю 20179 грн., а позивач приймає вказаний сертифікат в обмін на його еквівалентну вартість - будівельний ліс у кількості 35 м3, вартістю 578 грн. за 1 м3, що становить 20230 грн. (а.с.45).

Відповідно до накладної №59 від 2 квітня 2004 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 будівельний ліс (без зазначення його породи та характеристик) у кількості 35 м3, вартістю 578 грн. за 1 м3, на загальну суму 20230 грн. (а.с.46).

Доказів отримання ОСОБА_1 будівельного лісу у вигляді пило(лісо)матеріалів (оцинкованої колоди д-180 мм) у кількості 35 куб м, про що стверджував ОСОБА_2, матеріали справи не містять.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 13 серпня 2007 року визнано дійсним даний договір міни, визнано право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.54-56).

На виконання рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 серпня 2007 року ОСОБА_2 оформив та отримав державні акти про право власності на земельні ділянки.

Рішенням Апеляційного суду АРК від 15 вересня 2009 року рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 серпня 2007 року скасоване і ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову (а.с.4-7).

На підставі ст.126 Земельного Кодексу України державний акт є документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Визнання недійсним державного акта на право власності на землю, як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено ні цією нормою, ні іншою нормою закону за наявності рішення, що надало право на отримання цього правовстановлюючого документа.

Проте, оскільки рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 13 серпня 2007 року, яке надало ОСОБА_2 право на отримання державних актів на право власності на земельні ділянки скасоване, то отримані останнім державні акти підлягають визнанню недійсними. При цьому, суд застосовує положення п.«д» ч.3 ст.152 ЗК України, ч.1 ст.16 ЦК України, а саме застосування інших передбачених законом способів захисту прав громадян на земельні ділянки.

Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 Постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» убачається, що судам підсудні справи за заявами з приводу визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Суд також приймає до уваги те, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Із наданих відділом Держкомзему у Бахчисарайському районі АРК матеріалів вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 увійшла до земельної ділянки за державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №620013 від 19 листопада 2007 року площею 11,8655 га на території Голубинської сільської ради Бахчисарайського району АРК для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0120481900:11:001:0358, виданим на ім'я ОСОБА_2

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у відношенні державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №620013 від 19 листопада 2007 року є обґрунтованими, при цьому оскільки вимоги щодо державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №620012 від 19 листопада 2007 року не стосуються ОСОБА_1, то вони є необґрунтованими.

Посилання представників ОСОБА_2 про застосування позовної давності у зв'язку із пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини позову останньої від 11 січня 2011 року пов'язані з вищезазначеним рішенням Апеляційного суду АРК від 15 вересня 2009 року, який скасував судове рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки та визнання дійсним договору міни, після чого з'явилася правова можливість звернутися до суду із позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Таким чином, суд вважає, що позовна давність не сплинула.

Суд приймає до уваги те, що скасовуючи рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 13 серпня 2007 року, апеляційна інстанція виходила з недійсності (нікчемності) даного правочину.

Положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (стаття 216).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (стаття 1212).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідно до накладної № 59 від 2 квітня 2004 року ОСОБА_1 отримала будівельний ліс у розмірі 35 м3 за ціною одного кубічного метру лісу 578 грн. на загальну суму 20230 грн. 30 коп. (а.с.46).

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, факт передачі будівельного лісу доведено ОСОБА_2 допустимими доказами, що засвідчують передачу права власності на них.

Суд відхиляє доводи представників ОСОБА_1 зміст яких полягає в тому, що остання не отримувала від ОСОБА_2 за договором міни будівельний ліс, виходячи з наступного.

Ствердження про те, що ОСОБА_1 підписала чистий бланк накладної та ніякого будівельного лісу від позивача насправді не отримувала, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Як вбачається з оглянутих судом матеріалів цивільної справи 2-2145/2007, коли в 2007 році ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до декількох відповідачів, в тому числі і до ОСОБА_1 про визнання дійсними договорів міни сертифікатів про право на земельні частки (паї), визнання недійсними державних актів та визнання права власності на земельні ділянки, то він зазначив, що 2 квітня 2004 року між ним та відповідачами, в тому числі ОСОБА_1, укладені договори міни сертифікатів про право на земельні частки (паї), за умовами яких він передав відповідачам будівельний ліс, в тому числі ОСОБА_1 вартістю 20230 грн., а остання у свою чергу не заперечувала проти цих обставин (в тому числі отримання нею від ОСОБА_2 будівельного лісу на суму 20230 грн. за накладною №59 від 2 квітня 2004 року в обмін на сертифікат) і визнала такий позов, про що надала відповідну письмову заяву. Твердження представників ОСОБА_1 про те, що вона підписала таку заяву, не читаючи її змісту, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд їх відхиляє.

ОСОБА_1 та її представниками не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження шахрайських (або інших незаконних дій, в тому числі пов'язаних з підробкою документів) ОСОБА_2, на які посилається ОСОБА_1, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представників ОСОБА_1 на те, що в даний час вирішується питання щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 не мають правового значення при розгляді даної справи, оскільки відповідно до встановленої презумпції невинності ніхто не може бути визнаний винним в скоєнні злочину без наявності відповідного вироку суду, що набрав законної сили, а такий вирок на час розгляду справи відсутній.

Проте, ОСОБА_2 заявив вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 повернути йому в натурі будівельний ліс (оцинковану колоду д-180 мм) у кількості 35 куб м, при цьому у випадку його відсутності просив стягнути на свою користь 84000 грн., що є вартістю 35 м куб. пило(лісо)матеріалів (оцинкованої колоди д-180 мм) на момент відшкодування.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин передачі та отримання ОСОБА_1 саме пило(лісо)матеріалів (оцинкованої колоди д-180 мм) представниками ОСОБА_2 суду не надано, не зазначені такі докази, як у зустрічному позові, так і у заяві про зменшення вимог по зустрічному позову від 3 травня 2012 року (а.с.81-82), матеріали справи їх також не містять.

У накладній за № 59 від 2 квітня 2004 року зазначене лише «Будівельний ліс» на суму 20230 грн. 30 коп., при цьому відомостей про те який це був ліс, - сосна, дуб, граб або ясень та ін. (які істотно відрізняються у своїй вартості), яких він був розмірів та інші його характеристики, вказана накладна не містить.

У зв'язку із чим, з'ясування обставин, пов'язаних з копією рахунку №00137 від 30 квітня 2012 року, в якому вказана вартість пило(лісо)матеріалів (оцинкованої колоди д-180 мм) у розмірі 2400 грн. за 1 куб м, дослідженню не підлягає.

Враховуючи пояснення представників позивача за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відсутності у ОСОБА_1 переданого за накладною будівельного лісу, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання повернути йому в натурі отримане майно задоволенню не підлягають.

Оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, то суд вважає доведеними та доказаними лише обставини отримання ОСОБА_1 будівельного лісу вартістю 20230 грн., у зв'язку із чим зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з останньої на користь ОСОБА_2 вартості 35 м куб. пило (лісо) матеріалів (оцинкованої колоди д-180 мм) у розмірі 84000 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 20230 грн.

Разом з тим, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10730 грн. необхідно відмовити за наступними обставинами.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.

Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках.

ОСОБА_2 звернувся із позовом про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.23,1167 ЦК України. Виходячи із суті позовних вимог, заявлених останнім, у їх задоволенні на підставі лише статті 23,1167 ЦК України необхідно відмовити.

Між сторонами виникли правовідносини щодо укладання договору міни, якими не передбачено відшкодування моральної шкоди, тому посилання ОСОБА_2 на підстави для відшкодування моральної шкоди, наведені у ст.1167 ЦК України, яка поширюється на позадоговірні (деліктні) правовідносини, є помилковими та зазначені норми закону на спірні відносини не поширюються.

Крім того, суд приймає до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру неправомірними діями відповідачів, при цьому суду не надано жодного доказу на підтвердження наявності моральної шкоди.

Вказані вище обставини в сукупності свідчать про відсутність правових підстав про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, підстав позову, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,27,31,60,131,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №620013 від 19 листопада 2007 року площею 11,8655 га на території Голубинської сільської ради Бахчисарайського району АРК для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0120481900:11:001:0358, виданий на ім'я ОСОБА_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 94 грн. 10 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20230 (двадцять тисяч двісті тридцять) грн. 30 коп., а також судовій збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: