Рішення № 26774183, 27.09.2012, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 1401/1118/12

2/1401/385/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 рокуАрбузинський районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого суддіКірімової О.М.

за участю секретаряТорби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»( далі - ОСОБА_3) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що за кредитним договором № NKUCGA00000152 від 11 грудня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2, остання отримала кредит у розмірі 13460 доларів США на строк до 11 грудня 2017 року зі сплатою за користування кредитом 11.04 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, цього ж дня, між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано майно, а саме: нерухоме майно житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 78,7 кв.м., який знаходиться за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт Арбузинка, вул.. Учительська буд. № 1-А і на підставі свідоцтва про право власності від 03 травня 1984 року належить відповідачу.

Не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, ОСОБА_2 належним чином не виконувала. Станом на 23 травня 2012 року заборгованість складала 20109,22 доларів США, з яких:

10827,10 - доларів США заборгованості за кредитом, 3411,80 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом, 744,00 доларів США заборгованість по простроченій комісії за користування кредитом, 4138,9413,70 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафи - 31.29 долари США фіксована частина; 956,09 доларів США відсоткова складова від суми заборгованості.

Банк робив всілякі спроби, понудити відповідача покрити заборгованість та повернутися до належного виконання графіку погашення кредитного зобов'язання, проте бажаного не досяг.

Не змінили позадоговірної поведінки позичальника ні неодноразові нагадування Банком про необхідність виконання зобов'язання належним чином, ні нараховані за порушення умов кредитного договору пеня та штрафи.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKUCGA00000152, укладеним 11 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 Андрієвною в межах суми заборгованості 20109,22 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 78,7 кв.м., розташований за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт Арбузинка, вул.. Учительська буд. № 1-А шляхом продажу публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк»предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу будинку, що розташований в Миколаївській області, Арбузинського району, в смт Арбузинка, по вул.. Учительська буд. № 1-А та стягнути із відповідача на користь Банку судові витрати.

Представник Банку надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки йому та його сім»ї не має де проживати.

Третя особа, дружина відповідача, в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні вимог та суду пояснила, що на теперішній час її сім»я перебуває в скрутному матеріальному положенні, взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, виконує за можливістю та в подальшому обіцяла погасити борг перед Банком.

Вислухавши відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 11 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2, за згодою ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № NKUCGA00000152 , згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 13460 доларів США на строк до 11 грудня 2017 з процентною ставкою 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 7-9).

В забезпечення зобов'язань за цим договором, цього ж дня, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 78,7 кв.м., який знаходиться за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт Арбузинка, вул.. Учительська буд. № 1-А і на підставі свідоцтва про право власності від 03 травня 1984 року належить ОСОБА_1, вартістю 86860 грн. (а.с. 13-15).

Позивачем було виконано умови кредитного договору (далі - Договору) - надано позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 13460 доларів США. Остання же покладені на неї згідно Договору обов'язки в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів, належним чином не виконувала.

Відповідно до наданого до суду розрахунку ( а.с. 4-5) заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 23.05.2012 року складає -160672,68 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно 20109,22 доларів США, із них: 10827,10 - доларів США заборгованості за кредитом, 3411,80 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом, 744,00 доларів США заборгованість по простроченій комісії за користування кредитом, 4138,9413,70 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафи - 31.29 долари США фіксована частина; 956,09 доларів США відсоткова складова від суми заборгованості.

Так, відповідно до ст.ст. 572, 590, 1050, 1054 ЦК України, статей 1, 5, 11-12, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. 25-26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та договору іпотеки від 11 грудня 2007 року, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, які належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; можуть бути відчужені іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; зареєстровані у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено названим Законом, а також об'єкти незавершеного будівництва, за умови, що іпотекодавець при укладенні договору може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, та майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем і на які може бути звернено стягнення.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, або обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Обтяжувач (кредитодавець) має право на власний розсуд, а у разі звернення стягнення на предмет застави за судовим рішенням - і суд, обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

З системного аналізу виписаних норм, можна зробити висновок про те, що у разі порушення зобов'язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель має право звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки і на свій розсуд, при умові що таке передбачено договором іпотеки, вибрати спосіб звернення стягнення, в тому числі, і шляхом продажу ним предмета обтяження через укладення від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Такий вибір іпотекодержателя для суду є визначальним і він, за відсутності законних перешкод до того, зобов'язаний взяти його до уваги.

Пунктом 29 договору іпотеки сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором Банку

За таких обставин та з урахуванням положень ст. ст. 543, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст.12, 33,35 «Про іпотеку», суд вважає, що є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наявність в іпотечному договорі застереження щодо можливості продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про можливість викладення способу реалізації предмету іпотеки відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом продажу публічним акціонерним товариством КБ«ПриватБанк»предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві визначивши початкову ціну реалізації, відповідно до п. 35.5 іпотечного договору - 86860 грн.

За змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Як вбачається із наданого Банком розрахунку, за порушення позичальником строків й умов виконання зобов'язання за кредитним договором, Банком одночасно нараховано пеню в сумі 4138,94 доларів США за несвоєчасність виконання зобов»язань за кредитним договором , штрафи у розмірі 31.29 доларів США фіксова частина та 956,09 доларів США відсоткова складова від суми заборгованості за кредитним договором за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань.

ОСОБА_3 просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання - повернення кредиту), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тому, суд враховує зазначені обставини, та вважає за доцільне зменшити розмір заборгованості за кредитним договором, а саме виключити нарахований Банком штраф на загальну суму 987,38 доларів США.

Що ж до вимоги Банку про надання йому права на отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та інших усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки, то вони задоволенню не підлягають, оскільки знаходиться за межами наданих законом суду повноважень, і фактично спрямована на передачу виключних правомочностей власника сторонній особі, а таке за ст.. 41 Конституції України є неприпустимим.

Суд приходить до висновку про відмову, як заявлену передчасно, у вимозі про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та / або проживають у спірному житловому будинку, оскільки норми Закону України «Про іпотеку», якими врегульоване таке, суперечать не тільки ч. 3 ст. 109 ЖК України, але і самі собі.

Відповідно до ст. 47 Конституції України та ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Ст. 39 Закон України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодерджателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 названого Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

У ч.ч. 2 і 3 названої статі законодавець встановлює певний порядок дій Банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язанні на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити їх протягом місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільнять житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку чи житловому приміщенні, на які звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 2 ст. 109 ЖК України.

Разом з таким, за ч. 1 ст. Закону України «Про іпотеку» передбачає і інше, а саме, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» вже сам по собі містить суперечливі позиції щодо процедури проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, оскільки передбачає можливість їх виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за дотримання певних умов, а саме:

- прийнято, в установленому законом порядку, рішення про звернення стягнення на житловий будинок або житлове приміщення;

- протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк мешканці у добровільному порядку не звільняють на житловий будинок або житлове приміщення.

Оскільки на час ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперавитно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закон України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України, щодо примусового виселення суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі вимоги на названій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні положень ст. 3 ЦПК України щодо права особи на звернення до суду за захистом прав та інтересів.

Оскільки по даній справі, рішення про звернення стягнення на спірний будинок попередньо не приймалося, то вимога про виселення мешканців, що в ній проживають, не може бути задоволена, тим більше, що ОСОБА_3 конкретно не встановив, кого ж ще слід виселити з нього разом з відповідачем, хоча у своїй позовній заяві про це зазначив.

Між тим, особи які підлягають виселенню, повинні залучатися до участі у справі, оскільки виселенням порушуються їх житлові права.

Зазначене не позбавляє позивача можливості, ще раз заявити позов про виселення, але з обов'язковим дотримання положень чинного законодавства, виписаних вище.

Оскільки питання законності реєстрації в житлі є похідним від вирішенням питання про право на житло, то без вирішення останнього на користь позивача, не можна зняти з реєстрації мешканців житла, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає, що на користь позивача слід стягнути із ОСОБА_1 сплачені Банком судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 60,209,213,215,218 ЦПК| України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

На погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»за кредитним договором NKUCGA00000152 від 11 грудня 2007 року, у розмірі 19121,84 долари США, що еквівалентно 152783 гривням 50 копійкам, звернути стягнення на житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 78,7 кв.м., розташований за адресою Миколаївська область, Арбузинський район, смт Арбузинка, вул.. Учительська буд. № 1-А належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 03 травня 1984 року, виданого виконавчим комітетом Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області на підставі рішення № 117 від 14 грудня 1982 року зареєстрованого в Первомайському МБТІ Миколаївської області 03 травня 1984 року за реєстровим номером 2426, книга 13 сторінка 107, перереєстрованого в Арбузинському БТІ 14 листопада 2007 року за № 2426, книга 13 та електроному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстровим номером 21033677 від 15 листопада 2007 року шляхом продажу предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" будь-якій особі - покупцеві з початковою ціною для подальшої реалізації предмету іпотеки 86 860 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) сплачений судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

В задоволенні інших частин позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2012 року

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Арбузинського

районного судуОСОБА_4