Рішення № 26761852, 08.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/2967/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у звязку із порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що працювала у відповідача з 06 лютого 1979 року по 31 липня 2003 року. Згідно із наказом № 97 від 31 липня 2003 року була звільнена. На день звільнення відповідач не виплатив їй всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 3109 грн. 27 коп., яка, незважаючи на неодноразові звернення позивача, по теперішній час не виплачена. Рішенням Словянського міськрайонного суду від 30 липня 2012 року з відповідача на користь позивачки стягнуто заробітну плату та моральну шкоду за невиплату заробітної плати. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивачка просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у звязку із порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 5164 грн. 50 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 43284 грн.45 коп.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, до суду надійшли заперечення проти позову, де висловлене клопотання про слухання справи у відсутності представника відповідача, а також зазначено, що ВАТ «Содовий завод»позов визнає частково та вважає що на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по заробітній платі з індексацією за три роки у відповідності до чинного законодавства, а в решті позову слід відмовити, оскільки в період з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ «Содовий завод»порушена справа про банкрутство, в 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, як продовжена до 26 липня 2012 року. На підставі ст. ст. 1, 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»чітко передбачено, що зупиняються всі нарахування економічних санкцій по відношенню до банкрута. Крім того, зазначено, що з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, встановлений тримісячний строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди. На підставі викладеного, просить відмовити у позові в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 26 липня 1977 року;

Копія довідки ВАТ «Содовий завод»№ 25-8275 від 17 липня 2012 року;

Копія довідки ВАТ «Содовий завод»№ 133 від 17 липня 2012 року;

Копія ухвали господарського суду Донецької області від 21 лютого 2012 року по справі №5/174Б;

Копія рішення суду від 30 липня 2012 року;

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що за рішенням суду від 30 липня 2012 року з відповідача на користь позивачки стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 3109 грн. 27 коп., яка утворилась станом на день її звільнення 31 липня 2003 року та моральну шкоду в сумі 1500 грн. за порушення прав позивачки за несплату всіх сум при її звільненні (а.с.12) . З огляду на викладене, суд визнає обставини встановлені вказаним рішенням такими що не підлягають доказуванню.

Суд не погоджується з вимогами позивачки стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, виходячи з наступних підстав:

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці»та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вказані виплати нараховуються роботодавцями працюючим робітникам у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Статтею 7 Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу(особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Позивачкою не надано доказів на підтвердження виплати їй заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях за які вона утворилась. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачкою також не надано.

В своїй письмовій заяві відповідач визнає тільки вимоги позивача на підставі довідок згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод»щодо несплаченої заробітної плати та індексацію за три роки у відповідності з діючим законодавством. Але, як вбачається з матеріалів справи в своїх вимогах позивач не вимагає виплатити йому заробітну плату та індексацію заробітної плати.

Тому, суд не бере до уваги визнання позову ВАТ «Содовий завод»в цій частині, оскільки вони не стосується предмету розгляду даної справи.

На підставу своїх заперечень проти позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, відповідач послався на ухвалу господарського суду Донецької області, у відповідності до якої з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ «Содовий завод»порушена справа про банкрутство, 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, яка продовжена до 26 липня 2012 року (а.с.2)

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що внаслідок відкриття ліквідаційної процедури відносно нього припиняються всі нарахування економічних санкцій по відношенню до банкрута, оскільки частиною шостою статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII Оплата праці вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються.

Відносно посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд вважає, що вони є необгрутованими. У відповідності із зазначеним рішенням Конституційного Суду України, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку, оскільки судом винесено рішення про стягнення заробітної плати 30 липня 2012 року, суд вважає, що в даному випадку слід рахувати тримісячний строк звернення з моменту винесення рішення про стягнення заробітної плати. У відповідності до положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у відповідності до якого, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В звязку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачкою на день її звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, тримісячний строк звернення до суду після винесення рішення не пройшов, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення про стягнення заробітної плати 30 липня 2012 року - підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 37584 грн., входячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за два останні місяці роботи червень-липень 2003 року - 397грн.00 копХ2/43 дн.=18грн.00коп. Середньомісячне число робочих днів становить 43/2=21,5 дн. 21,5 дн.Х12міс.Х9р...=2088дн.Х18грн.00коп=37584 грн. 00коп.

В частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з дня винесення рішення суду від 30 липня 2012 року по день винесення рішення по вказаній справі,суд вважає, що вказані вимоги являються за своєю природою вимогами про стягнення сум за невиконання рішення суду. Трудовим законодавством і, зокрема, ст. 117 КЗпП не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудо вих спорах, а тому в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 375 грн. 84 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, ст. ст. 7, 34 ЗУ «Про оплату праці», суд,-

ВИР І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 37584 (тридцять сім тисяч пятсот вісімдесят чотири) грн.00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 375 (триста сімдесят пять) гривень судового збору в прибуток держави.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 жовтня 2012 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич