Рішення № 26757784, 19.10.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/17530/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Чернюк А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк»про визнання пунктів договору недійсними та визнання суми коштів безпідставно отриманим майном,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання пунктів договору недійсними та визнання суми коштів безпідставно отриманим майном. Під час розгляду справи позивач подав через представника заяву про зміну підстав позову.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 12.06.2007 року між ним та відповідачем був укладений Кредитний договір, відповідно до якого він отримав кредит в розмірі 20950,50 доларів США, тобто кредит ним був отриманий в іноземній валюті, що суперечить імперативним вимогам законодавства України та відповідно зумовлює недійсність таких положень Кредитного договору і неможливість його виконання. Положення ст. 99 Конституції є імперативною нормою, якою встановлено, що грошовою одиницею є гривня, і таким чином Кредитний договір всупереч цієї норми містить зобов'язання в іноземній валюті. Відповідач при укладанні Кредитного договору зобов'язаний був надати позивачу інформацію щодо переваг та недоліків схем кредитування шляхом оформлення відповідного письмового підтвердження. Однак, відповідач в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та статей 230, 524 ЦК України ввів позивача в оману, запевняючи останнього в тому, що вправі укладати такого роду договір лише в іноземній валюті. Таким чином, позивач вважає, що вираження в Кредитному договорі зобов'язання щодо кредиту в іноземній валюті (п. 1.1 та п. 2.5.1 Кредитного договору) та надання відповідачем повної та достовірної інформації щодо можливості вираження предмета договору в національній валюті порушує вимоги законодавства України. Крім того, кошти, які він отримав від відповідача, є безпідставно набутими грошима в гривнях. Із розрахунку за курсом НБУ на день отримання коштів складав за 100 доларів США -505 грн. Тобто позивач отримав від відповідача за всіма додатками до договорів кошти у сумі 20950,50 доларів США = 105797,50 грн. При цьому, враховуючи претензію відповідача, залишок неповернутих коштів складає 15101,10 доларів США=76261 грн., в результаті чого відповідач повинен повернути позивачу безпідставно отримані кошти в сумі 76261 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та визнати недійсними положення пунктів 1.1 та 2.5.1 Кредитного договору від 12.06.207 року, визнати кошти, отримані позивачем від відповідача безпідставно набутими грошима у сумі 76271 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що позичальник був ознайомлений в повному обсязі з умовами договору та підтвердив свою згоду на укладання договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

12.06.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк»та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав в кредит кошти в розмірі 20950 доларів США, з відсотковою ставкою 13 % річних строком до 12.06.2013 року.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

Згідно ст.. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 230 ЦК України передбачено, що суд визнає угоду недійсною у випадку, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу).

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення позивача з пропозицією щодо укладання договору та погодження відповідачем на укладання такого договору

Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валютна може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов'язкову силу для самих сторін.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти-гривні. Відповідно до ст.. 36 Закону України «Про Національний Банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Згідно з. ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе повні обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Позивач, згідно з ч.2 ст. 1056 ЦК України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач, отримуючи дохід в національній валюті -гривні, усвідомлював, що може здійснювати виконання боргових зобов'язань у національній валюті за курсом на день платежу, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 192, 203, 215, 216, 229, 230, 533, 627, 629, 638, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про Національний Банк України», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст.10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк»про визнання пунктів договору недійсними та визнання суми коштів безпідставно отриманим майном залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя